Білокам'яне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білокам'яне
Вид на село Білокам'яне (Сююр-Таш) із скелі Курбан-Кая (Фото: Олекса Гайворонський, 2008)
Вид на село Білокам'яне (Сююр-Таш) із скелі Курбан-Кая
(Фото: Олекса Гайворонський, 2008)
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада/громада Залізничненська сільська рада
Код КОАТУУ 0120482502
Облікова картка Білокам'яне 
Основні дані
Колишня назва Сююр-Таш
Населення 400
Поштовий індекс 98463
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°40′55″ пн. ш. 33°50′23″ сх. д. / 44.68194° пн. ш. 33.83972° сх. д. / 44.68194; 33.83972Координати: 44°40′55″ пн. ш. 33°50′23″ сх. д. / 44.68194° пн. ш. 33.83972° сх. д. / 44.68194; 33.83972
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Сирень
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Мостове, вул. Пашкевича, 6 б
Карта
Білокам'яне. Карта розташування: Україна
Білокам'яне
Білокам'яне
Білокам'яне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Білокам'яне
Білокам'яне
Мапа

Білокам'яне у Вікісховищі?

Білока́м'яне (до 1944 року — Сююр-Таш, крим. Süyür Taş, рос. Белокаменное) — село в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Залізничненській сільській раді.

Площа — 91 гектар, в майже 110 дворах проживає близько 380 чоловік.

У багатьох документах місцевих органів влади, а також самими жителями села використовується варіант назви Білокам'янка[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в центральній частині району, на початку північно-західних схилів Другої Гряди Кримських гір, в ущелині, оточеній мальовничими вапняковими скелями, що і визначило походження як сучасної, так і старої назв (Сююр-Таш, переводиться з кримськотатарської як «гострий камінь»).

Відстань до райцентру близько 8 кілометрів, найближчі залізнична станція Сирень і платформа 1501 км, до обох близько 5 кілометрів. Село практично зрослося з Тургенєвкою.

Назва[ред. | ред. код]

Історична назва села Сююрташ. Сююр (крим. süyrü, в діалектах süyür) в перекладі з кримськотатарського означає «гострий», таш (крим. taş) — «камінь». Варіант назви Сиври-Таш, що зустрічається в деяких історичних документах, відбиває турецький (тур. sivri) і південнобережний діалектний варіант слова «гострий».

Історія[ред. | ред. код]

За свідченнями європейських послів і місіонерів (Мартін Броневський, 1578[2], Еміддіо Портеллі д'Асколі[3]., 1634, та ін.) у Сююр-Таши до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, що втекли з Кафи в 1475 році після завоювання Османами міста у володіння кримських ханів і поступили на ханську дипломатичну службу. Тут же в XVI столітті проживали іноземні посли. Громада мала в селі римсько-католицький храм в ім'я Св. Івана, а голова громади носив титул «сююрташ-бей».

На початку XVII століття нащадки генуезців були переселені в с. Фоти-сала). Ще на початку XX століття жителі Сююр-Таша показували в селі колодязь, за переказами, побудований тутешніми генуезцями.

У Камеральном Описі Криму 1784 року згадується, як село Севирташ бакче-сарайскаго кадилику бакчи-сарайського каймаканства[4]. Після приєднання Криму до Російської Імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[5].

Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила до Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. За новум адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[7], до Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За Відомості про усі селища, в що Сімферопольському повіті полягають. 1805 року в Сююр-Таши в 46 дворах проживало 365 кримських татар[8], у 1817 році дворів стало 60[9].

В результаті реформи 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р Сююрташ приписали в Дуванкойську волость[10], у 1842 році в селі було 69 дворів[11].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село віднесли до Каралезької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії» 1864 року в Сююр-Таше записаний 431 житель — кримські татари — в 87 будинках і 2 мечеті[12], а на карті 1865 року — 75 будинків[13].

За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії» 1889 року в селі в 140 дворах проживали 723 людини[14], на карті 1890 року 152 двори, усі жителі — кримські татари[15].

Населення росло і до Всеімперського перепису 1897 року в селі числився 821 житель, з них кримських татар — 815[16]. Надалі, правда, населення стало скорочуватися (у 1926 році до 780 і в 1939 — 655 чоловік), але з абсолютним переважанням кримськотатарського.

На 1926 рік, по новому адміністративному поділу, Сююр-Таш віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Сююрташської сільради[17].

Усе змінилося 18 травня 1944 року, коли, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, усі кримські татари були депортовані в Середню Азію[18], а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[19]. 21 серпня 1945 року Сююр-Таш перейменовано у Білокам'яне, а Сююрташська сільрада — у Білокам'янську[20]. Пізніше сільраду скасували, приєднавши до Залізничненської сільської ради.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 260 осіб, з яких 120 чоловіків та 140 жінок[21].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 399 осіб[22].

Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]

  • 1805 рік — 365 чол. (всі кримські татари)
  • 1864 рік — 461 чол.
  • 1889 рік — 723 чол.
  • 1897 рік — 821 чол. (815 кримських татар)
  • 1926 рік — 780 чол. (763 кримських татарина, 17 росіян)
  • 1939 рік — 655 чол.
  • 1989 рік — 260 чол.
  • 2001 рік — 400 чол.

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[23]:

Мова Відсоток
кримськотатарська 63,00 %
російська 32,25 %
українська 2,50 %
білоруська 1,00 %
інші 1,25 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Залізничненська сільська рада[недоступне посилання з червень 2019]
  2. Мартін Броневський. Опис Татарії.
  3. Д'Асколи. Опис Чорного моря і Татарії
  4. Камеральное Опис Криму л. А
  5. Адміністративно-територіальний поділ Криму[недоступне посилання з травень 2019]
  6. Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ держави на губернії
  7. Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії
  8. ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  9. «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з травень 2019]
  10. Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127
  11. «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомки полковника Бетева і підполковника Оберга. 1842 р».[недоступне посилання з травень 2019]
  12. Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
  13. Захід.jpg Карта Таврійської губ. по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12[недоступне посилання з травень 2019]
  14. 4/4c/Пам'ятна_книжка_Таврійської_губернії_1889г.pdf Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г
  15. 1890. Карта Таврійської губернії Сімферопольського повіту л. XVI — 11.1890 р.[недоступне посилання з червень 2019]
  16. Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 216–218. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 27 липень 2011. 
  17. Крим 1783—1998 рр., стр. 308
  18. Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р[недоступне посилання з червень 2019]
  19. Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 22 лютий 2014. Процитовано 27 липень 2011. 
  20. Указ Президії Верховної Ради РРФСР
  21. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  22. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  23. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]