Білолуцьк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Білолуцьк
Beiloluck gerb.png
Герб Білолуцька
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Новопсковський район
Рада Білолуцька селищна рада
Код КОАТУУ: 4423355300
Основні дані
Засноване 1645
Статус з 1960 року
Площа 18,77 км²
Населення 3840 (01.01.2018)[1]
Густота 204,5 осіб/км²
Поштовий індекс 92325
Телефонний код +380 6463
Географічні координати 49°41′57″ пн. ш. 39°01′42″ сх. д. / 49.69917° пн. ш. 39.02833° сх. д. / 49.69917; 39.02833Координати: 49°41′57″ пн. ш. 39°01′42″ сх. д. / 49.69917° пн. ш. 39.02833° сх. д. / 49.69917; 39.02833
Висота над рівнем моря 68 м
Водойма р. Біла, Айдар
Відстань
Найближча залізнична станція: Солідарний
До станції: 36,1 км
До райцентру:
 - автошляхами: 23,3 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 149 км
Селищна влада
Адреса 92322, Луганська обл., Новопсковський р-н, смт Білолуцьк, вул. 1 Травня, 4
Голова селищної ради Полтенко Сергій Пилипович
Веб-сторінка Білолуцька селищна рада
Карта
Білолуцьк. Карта розташування: Україна
Білолуцьк
Білолуцьк
Білолуцьк. Карта розташування: Луганська область
Білолуцьк
Білолуцьк

Commons-logo.svg Білолуцьк у Вікісховищі

Білолу́цьк — селище міського типу на Слобожанщині, Новопсковського району Луганської області. На початок 2018 року населення становить 3840 осіб. Орган місцевого самоврядування — Білолуцька селищна рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Білолуцьк лежить на річці Айдарі, при впаданні в неї річки Біла. За сорок кілометрів від Білолуцька знаходиться залізнична станція Солідарний.

Вид на Білолуцьк

Назва[ред. | ред. код]

Втікачі, які засновували цю слободу, називали її Біла Лука, яка з часом трансформувалась у Білолуцьк. Походить від слова «лука» і означала луг і ліс, які розташовані на річковому мисі і заливаються в повінь.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване 1645 року переселенцями з Правобережної України. Під час придушення повстання на чолі з Кіндратом Булавіним у 1708 році його спалили царські карателі. Новими поселенцями у 1732 році стали острогозькі козаки. Білолуцька сотня в складі Острогозького слобідського полку проіснувала до 1765 року.

У 1828 р. році організовано військове поселення росіян. Прибули в Білолуцьк частини Псковського 1-го поселенського ескадрону другої кірасирської дивізії, і кількість їх господарств склала 486. Режим в цих поселеннях був надзвичайно жорстким — муштра, непосильна праця залишили по собі важкий слід. Дітей військових поселенців з 8 років віддавали до військового навчання, і звались вони кантоністами. Унтер-офіцери, що їх навчали, жорстко карали малих хлопчиків у військовій формі за будь-який дитячий непослух. У слободі з'явилися жінки легкої поведінки, було підірвано засади моралі, які споконвіку підтримувалися силою громадського осуду. Ще й донині в селищі є прізвисько кірасир, яке пройшло більше, ніж через півтора століття.

Брали білолучани участь у Кримській війні 1853—1855 рр. В 1857 р. військові поселення було ліквідовано і мешканці Білолуцька перейшли в розряд державних селян.

Раніше Білолуцьк адміністративно підпорядковувався Старобільському повіту Харківської губернії. Один час Білолуцьк був районним центром Білолуцького району.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 34 людини[2].

Статус селища міського типу був отриманий в 1960 році.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Цегельня, млинокомбінат, маслозавод; середня, восьмирічна, 3 початкові школи, школа сільської молоді, Будинок культури, 2 бібліотеки. Основна с.-г. спеціалізація району — землеробство (зернові культури, соняшник) і м'ясо-молочне тваринництво. Поклади крейди.

У Білолуцьку побудовані Покровський і Преображенський храми.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Кузнецов Олександр Ягорович — український художник. Все життя прожив в селищі. Його пейзажі, що зображують рідні краєвиди, прикрашають нині гімназійну художню галерею.
  • Черв'як Людмила Олексіївна — народний майстер, яка не лише сама створює вибиті гобелени, а й навчила цьому не один десяток школярів.
  • Ткаченко Леонід Пантелійович — майстер лозоплетіння.
  • Павло Біланов — український художник.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Мартиролог. Луганська, ст. 265

Посилання[ред. | ред. код]