Білорусь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Білорусь
Республіка Білорусь
Рэспубліка Беларусь

Прапор Герб
Гімн: Мы, беларусы (Ми, білоруси)
Розташування Білорусі
Столиця
(та найбільше місто)
Мінськ
Офіційні мови білоруська і російська
Державний устрій республіка
 - Президент Олександр Лукашенко
 - Прем'єр-міністр Андрій Кобяков
Незалежність від СРСР  
 - оголошена 25 серпня 1991 
Площа
 - Загалом 207 560 км² (93)
 - Води (%) незначний (4700 км²)[1]
Населення
 - оцінка 2012 р. 9 461 800[2] (86)
 - Густота 45,6 осіб/км² (142)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний 114,1 млрд. $ (63)
 - На душу населення 11 800 $ (76)
Валюта білоруський рубль (BYR)
Часовий пояс FET (UTC+3)
Домен інтернету .by, .бел
Телефонний код +375

Білору́сь, Респу́бліка Білору́сь[3] (біл. Беларусь, Рэспубліка Беларусь) — держава у Східній Європі без виходу до моря, розташована на північ від України. Крім неї, межує з Польщею, Литвою, Латвією та Росією. До 1991 року входила до складу СРСР як Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. Площа країни становить 207 595 км² (83 місце у світі). Населення: 10,3 млн осіб (76 місце у світі). Столиця: місто Мінськ.

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Держава знаходиться в Центрально-Східній Європі, територія країни простягається з півночі на південь на 545 км, а із заходу на схід — на 620 км. На півночі межує з Литвою (спільний кордон — 502 км), Латвією (141 км); на сході — з Росією (959 км); на півдні — з Україною, Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська і Чернігівська області (975 км); на заході — з Польщею (605 км).

Литва Литва Латвія Латвія
Польща Польща Gray compass rose.svg Росія Росія
Україна Україна

Геологія[ред.ред. код]

Докладніше: Геологія Білорусі

Рельєф[ред.ред. код]

Велика частина території країни — рівнинна, із численними слідами льодовикової діяльності. На північному-заході — система моренних пасм (Свенцянська, Браславьска й Освейська), які є частинами Балтійського моренного пасма. Між моренними пасмами — заболочені низовини (Німанська, Полоцька та інші). Із заходу на схід простягається Білоруське пасмо (висота до 345 м — вища точка Білорусі). На півдні — низинне Білоруське Полісся.

Найвища точка — пагорб Дзержинський у Мінській області (345 м над рівнем моря). Найнижча точка — Німанська долина в Гродненській області (80—90 м над рівнем моря).

Внутрішні води[ред.ред. код]

Болото біля Мінська

Основні річки: Дніпро (із притоками Березина, Прип'ять, Сож), Західна Двіна, Німан (із притоком Няріс), Західний Буг. Понад 10 тисяч озер (Нароч, Освейське, Лукомльське, Дрисвяти та ін.). Більше 1/3 території займають болота, головним чином розповсюджені у Поліссі. Є водосховища (Вілейське, Заславльське та інші).

Ґрунти й рослинність[ред.ред. код]

Мішані ліси займають приблизно 1/3 території країни. Майже 2/3 лісопокритої площі становлять хвойні породи (сосна, ялина); на півдні поширені дуб, граб, клен, ясен.

Охорона природи[ред.ред. код]

На території Білорусі — частина Біловезької Пущі, Березиньский та Прип'ятський заповідники.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Білорусі

Білорусь, як і Україна, починає свою історичну державність із часів Київської Русі. Першим окремим білоруським політичним утворенням було Полоцьке князівство.

Пізніше на землях сучасної Білорусі, України і Литовської Республіки існувало Велике князівство Литовське, яке з 1569 року увійшло до складу Речі Посполитої, а після її розпаду — до Російської імперії.

Після розпаду Російської імперії на землях Білорусі утворено Білоруську Народну Республіку (БНР), що проіснувала лише 9 місяців.

Білоруська РСР на шведській мапі європейської частини СРСР 1926 року

18 березня 1921 внаслідок Ризького мирного договору, Білорусь поділено між Польщею та СРСР. У складі СРСР Білорусь існувала під назвою Радянська Соціалістична Республіка Білорусь (пізніше перейменована в Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку).

27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 25 серпня 1991 р. Верховна Рада Білорусі проголосила незалежність країни від СРСР. 19 вересня 1991 р. Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку перейменовано в Республіку Білорусь. 15 березня 1994 р. Верховна Рада прийняла Конституцію Республіки Білорусь, згідно з якою вона оголошувалась унітарною демократичною соціальною правовою державою. Відповідно до Конституції Республіка Білорусь є президентською республікою.

У липні 1994 року відбулися вибори Президента. У результаті всенародного голосування першим Президентом Республіки Білорусь був обраний Олександр Лукашенко. Починаючи з його обрання, Білорусь пішла більш соціалістичним шляхом розвитку, ніж всі сусідні країни.

Перші державні символи Республіки Білорусь мали своє походження від Білоруської Народної Республіки 1918 року. Біло-червоно-білий прапор та герб «Пагоня». Вони були замінені після референдуму 1995 року, деякі опозиційні сили Білорусі продовжують їх використовувати.

У вересні 2001 року відбулися другі президентські вибори, у результаті яких О. Лукашенко був обраний Президентом Республіки Білорусь на другий термін. У жовтні 2004 року на референдумі було скасовано обмеження у два терміни перебування на посаді президента, після чого Олександра Лукашенко все частіше стали називати «останнім диктатором Європи».

19 березня 2006 в Білорусі пройшли президентські вибори, на яких знову переміг Олександр Лукашенко. ЄС та США визнали вибори недемократичними, а їх результати — сфальсифікованими. 10 квітня 2006 Європейський Союз заборонив в'їзд на територію країн ЄС президенту Білорусі Олександру Лукашенку і 30 білоруським чиновникам: міністрам, прокурорам і представникам регіональних виборчих комісій.

19 грудня 2010 року відбулися чергові вибори президента Білорусі, на яких офіційно вчетверте поспіль переміг Лукашенко. Ввечері того ж дня в центрі Мінська зібралося близько 20 тисяч осіб, аби висловити протест проти фальсифікації виборів. Загони спецназу розігнали натовп, сімох із дев'яти опозиційних кандидатів було затримано, двох із них побито. США та деякі країни Європи відмовилися визнати вибори легітимними.

Політична система[ред.ред. код]

Паспорт громадянина Білорусі дубльовано 3 мовами: білоруською, російською й англійською

Білорусь за формою правління є президентською республікою. Глава держави — президент. Президент країни — гарант Конституції, прав і волі людини й громадянина. З 10 липня 1994 року Олександр Лукашенко. Державна влада здійснюється на основі поділу її на законодавчу, виконавчу й судову. Державний устрій — унітарна держава.

Виконавча влада[ред.ред. код]

Будинок Уряду в Мінську

Виконавчу владу в республіці здійснює уряд — Рада міністрів, яка є центральним органом державного управління.

Парламент[ред.ред. код]

Законодавча влада в країні належить двопалатному парламенту — Національним Зборам. Нижня палата, Палата представників складається з 110 народних депутатів; верхня, Рада Республіки — з 62 депутатів, які обираються на 4 роки.

Політичні партії[ред.ред. код]

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

З початку президентства Олександра Лукашенка Білорусь рухалась у російському напрямку, з офіційною метою побудови єдиного союзу двох держав. Відносини з країнами — членами ЄС і НАТО є складними. Євросоюз і США заборонили в'їзд в свої країни членам білоруського уряду[4].

Після енергетичного конфлікту з Російською Федерацією наприкінці 2006 року, Мінськ активізував спроби диверсифікувати свою зовнішню політику. Сучасна зовнішня політика Білорусі спрямована на активізацію та поліпшення відносин з такими країнами як Індія, Іран та Венесуела.

Білорусь є членом ООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МОП, ВООЗ, СНД, ОБСЄ.

Українсько-білоруські відносини[ред.ред. код]

Уряд Білорусі одним з перших офіційно визнав незалежність України 17 грудня 1991 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 27 грудня 1991 року[5]. У Білорусі (Мінськ) діє українське посольство і консульство, а в Києві посольство Білорусі[5].

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 6 областей і 1 столичний округ. Обласні центри знаходяться в Мінську, Бересті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові. Кожна область поділяється на райони, міста та інші територіальні та адміністративно-господарські одиниці. У Білорусі станом на 1 серпня 2008 налічується 112 міст, у тому числі 12 з населенням понад 100 тис. осіб.

Збройні сили[ред.ред. код]

Збройні сили Білорусі були створені після проголошення державної незалежності у 1991 році. 20 березня 1992 року було прийнята постанова уряду «Про створення Збройних сил Республіки Білорусь». Цього ж дня парламент прийняв закон «Про Збройні сили Республіки Білорусь», на основі якого і почалося їх формування. В білоруській армії існує три види військ: сухопутні війська, військово-повітряні сили та війська протиповітряної оборони. Чисельність збройних сил у 2000 році складала 83 тис. військовослужбовців[5]. Загальні витрати на армію склали 75 млн доларів США[5]. Станом на кінець 2006 року на контрактній основі проходив службу 23,1 % військовослужбовців.

Склад армії станом на 1992 рік:

  • 2900 танків,
  • 3000 бойових машин,
  • 1500 артилерійських систем,
  • 150 бойових літаків,
  • 60 ударних вертольотів.

Згідно з Угодою про звичайні збройні сили в Європі Білорусь взяла на себе зобов'язання суттєво скоротити кількість військової техніки, що стоїть на озброєнні. Білоруська армія бере активну участь в різноманітних навчаннях, як всередині країни («Неман — 2001», «Березина-2002», «Чисте небо-2003», «Щит Союзу — 2006», «Захід — 2009»), так і за її межами (Бойова співдружність).

Економіка[ред.ред. код]

Торговельний комплекс, Мінськ

Білорусь — індустріально-аграрна держава, що розвивається. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 80,7 млрд доларів США (63 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 7,8 тис. доларів (80 місце у світі)[5]. Промисловість разом із будівництвом становить 31,6 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 9,3 %; сфера обслуговування — 59,1 % (станом на 2006 рік)[5]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 34,7 % — промисловість і будівництво; 14 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 51,3 % — сфера обслуговування (станом на 2004 рік)[5].

Надходження до державного бюджету Білорусі за 2006 рік склали 6,6 млрд доларів США, а витрати — 7,2 млрд; дефіцит становив 8 %[5].

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation 2001 року ВВП країни становив 22,5 млрд доларів США. Прямі іноземні інвестиції — 31,4 млн доларів США.

Валюта[ред.ред. код]

Купюра 20 рублів зразка 2000 року
Докладніше: Білоруський рубль

Національною валютою країни слугує білоруський рубль (рубель). У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 2145 білоруських рублів. В обігу знаходяться купюри вартістю 100, 500, 1000, 5000, 10000, 20000, 50000, 100000 і 200000 рублів[6][7]. Долари США, євро й російські рублі — найбільше широко прийняті валюти. Обміняти валюту можна в банках і в обмінних пунктах.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: важке автомобілебудування і виготовлення тракторів, машинобудування, виготовлення побутової техніки (телевізори, холодильники), хімічна (виробництво добрив), харчова і текстильна, виготовлення будівельних матеріалів.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

За 2004 рік було вироблено 29,3 млрд кВт/год електроенергії (експортовано 4,7 млрд кВт/год); загальний обсяг спожитої — 31,1 млрд кВт/год (імпортовано 8,5 млрд кВт/год)[5].

У 2004 році споживання нафти склало 165 тис. барелів на добу, природного газу — 20,5 млрд м³[5].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 55 % площі держави[5]. Головні сільськогосподарські культури: зернові, льон, картопля, цукрові буряки.

Важливе значення має м'ясо-молочне тваринництво, відгодівля свиней.

Транспорт[ред.ред. код]

Траса М1 поблизу Орші

Основний транспорт — залізничний, автомобільний, річковий. Повітряний транспорт розвинений відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

Туризм[ред.ред. код]

Докладніше: Туризм Білорусі

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Білорусі: Росія, Німеччина, Нідерланди, Україна.

Держава експортує: продукція машинобудування, транспортні засоби, продукція хімічної галузі, продукти харчування, текстиль. Основні покупці: Росія (35,8 %); Нідерланди (15,1 %); Велика Британія (7 %), Україна (5,7 %), Польща (5,3 %), Німеччина (4 %). У 2006 році вартість експорту склала 19,6 млрд доларів США[5].

Держава імпортує: паливо, споживчі товари, сировина. Основні імпортери: Росія (60 %); Німеччина (6,7 %); Україна (5,4 %). У 2006 році вартість імпорту склала 21,1 млрд доларів США[5].

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення Республіки Білорусь, в тисячах, 1960—2010 роки
Густота населення на початок 2010 року
Зміна чисельності населення адміністративних одиниць Білорусі за період між переписами 1999 та 2009 років

Населення держави у 2006 році становило 10,3 млн осіб (76 місце у світі), на 1 березня 2013 року 9,461 млн осіб[8]. У 1926 році населення Білоруської РСР становило 5 млн осіб, у 1939 — 5,6 млн осіб, у 1983 — 9,8 млн осіб. Густота населення: 48,1 осіб/км² (118 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 11,2 ‰; смертність 14 ‰; природний приріст -2,8 ‰[5].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 15,7 % (826 тис. чоловіків, 792 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 69,7 % (3500 тис. чоловіків, 3700 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,6 % (499 тис. чоловіків, 1000 тис. жінок).

Розміщення населення по адміністративних областях:

  • Берестейська обл. — 1390 тис.
  • Вітебська обл. — 1206,8 тис.
  • Гомельська обл. — 1427 тис.
  • Гродненська обл. — 1057,5 тис.
  • місто Мінськ — 1903,9 тис.
  • Мінська обл. — 1401,1 тис.
  • Могильовська обл. — 1075,5 тис.

Урбанізація[ред.ред. код]

Рівень урбанізації у 2009 році
Докладніше: Міста Білорусі

Рівень урбанізованості 2002 року склав 72 %[5].

Частка міського населення в Білорусі[9]
1926 1939 1959 1970 1979 1989 2010
17.0 % 24.7 % 30.8 % 43.4 % 54.9 % 65.5 % 74.3 %

Станом на кінець 2009 року налічувалося 206 міських населених пунктів, в яких проживало 7064 тис. осіб. Переважна більшість міст та селищ міського типу (168) має населення менше 20 тис. осіб. В 13 містах населення перевищує 100 тис. осіб. Головні міста держави: Мінськ (1903,9 тис.), Гомель (482,7 тис.), Могильов (358,3 тис.), Вітебськ (347,9 тис.), Гродно (327,5 тис.), Берестя (309,8 тис.)[9].

Налічується 23 549 сільських населених пунктів. Більшість сіл (17 240) мають населення менше 100 осіб, з них 5843 — менше 10 осіб. Найбільша концентрація малолюдних сільських населених пунктів характерна для Вітебської області, найменша — для Берестейської.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Білорусь — багатонаціональна держава, у якій мешкають білоруси, росіяни, євреї, українці, поляки, литовці, вірмени, азербайджанці й інші народи. Головні етноси, що складають білоруську націю: білоруси — 83,7 %, росіяни — 8,3 %, поляки — 3,1 %, українці — 1,7 %. Національний склад населення характеризується переважанням білорусів і зростанням їх частки у населення країни. При скороченні населення країни на 5,6 %, кількість білорусів скоротилась тільки на 2,5 %. Кількість інших національностей продовжувала скорочуватись швидкими темпами. За 1999—2009 кількість євреїв зменшилась на 55 %, українців — на 33 %, росіян — на 31 %, поляків — на 26 %[9].

Belarusians in Belarus 2009.png Russians in Belarus 2009.PNG Poles in Belarus 2009.PNG Ukrainians in Belarus 2009.PNG
Чисельність білорусів,
2009 рік
Чисельність росіян,
2009 рік
Чисельність поляків,
2009 рік
Чисельність українців,
2009 рік
Національний склад населення Білорусі по регіонах
за переписом 2009 року
Регіон Білоруси Росіяни Поляки Українці
Берестейська обл. 88,0 % 6,4 % 1,3 % 2,9 %
Вітебська обл. 85,1 % 10,2 % 0,9 % 1,2 %
Гомельська обл. 88,2 % 7,7 % 0,1 % 2,1 %
Гродненська обл. 66,7 % 8,2 % 21,5 % 1,4 %
м. Мінськ 79,3 % 10,0 % 0,7 % 1,5 %
Мінська обл. 88,5 % 7,1 % 1,3 % 1,2 %
Могильовська обл. 88,7 % 7,8 % 0,2 % 1,2 %
Білорусь 83,7 % 8,3 % 3,1 % 1,7 %

Українці в Білорусі[ред.ред. код]

У Республіці Білорусь станом на кінець 2009 року проживало 158.7 тис. українців. З них 29,2 % назвали рідною українську мову, 61,2 % — російську та 7,9 % — білоруську[10].

За своїм соціальним складом 95 % українців Білорусі мають вищу, середню та незакінчену середню освіту. 2,5 тисячі — наукові працівники (з 16,5 тисяч всіх науковців Білорусі). 30 % від загальної кількості докторів та кандидатів наук країни вчені українського походження.

Станом на 2006 рік, Міністерством юстиції Білорусі та управліннями юстиції облвиконкомів зареєстровано 5 українських об'єднань, які представляють 10 громад і являють собою 4 центри впливу на розвиток української самобутності в Білорусі.

Динаміка демографії українців у країні:

  • 1926 р. — 0,6 % населення;
  • 1959 р. — 1,7 %;
  • 1970 р. — 2,1 %;
  • 1979 р. — 2,4 %;
  • 1989 р. — 2,9 %;
  • 1999 р. — 2,4 %.
  • 2009 р. — 1,7 %.

Чисельність українців за регіонами, тис. (перепис 2009 року):

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Білорусі

Державна мова: білоруська, російська.

З даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2 %) вказали рідною мовою білоруську. Це на 20 % менше, аніж під час перепису 1999 року. Російську мову вказали рідною 41,5 % населення, що майже вдвічі більше, аніж у 1999 році (24,1 %).

Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1 % населення, російську — 49,8 %. Серед сільського населення — 79,7 % та 17,7 % відповідно.

Більшість населення (70,2 %) вказали російську, як мову, що нею вони розмовляють вдома. Це на 7,4 % більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які вказали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7 % у 1999 до 23,4 % у 2010.

Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9 % населення, а білоруську — 11,3 %. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7 % та російську — 36,2 %.

У XX ст. білоруська мова тільки протягом двох нетривалих періодів упритул наблизилася до здобуття реального статусу державної (у 20-х рр., до початку сталінських репресій, і в 1991—95 pp.) Наприкінці існування Радянського Союзу (1990 р.) Верховна Рада Білоруської РСР ухвалила надзвичайно ліберальний «Закон про мови», що проголошував білоруську мову державною.

BelarusNativeLanguages2009.PNG BelarusHomeLanguages2009.PNG BelarusHomeLanguages2009urban.PNG BelarusHomeLanguages2009rural.PNG
Рідна мова
населення Білорусі,
2009 рік
Розмовна мова
населення Білорусі,
2009 рік
Розмовна мова
міського населення Білорусі,
2009 рік
Розмовна мова
сільського населення Білорусі,
2009 рік

Після проведення в країні референдуму 1995 p., що більшість країн світу визнали нелегітимним, державна політика, спрямована на впровадження білоруської мови в різні сфери громадського життя, згортається. 1998 р. Національні збори Республіки Білорусь ухвалюють нову редакцію «Закону про мови», в якому проголошено державність білоруської й російської мов. Юридичне закріплення необов'язковості використання білоруської мови в офіційному вжитку спричинило майже повсюдне її витіснення зі структур державної влади. Більшість статей згаданого закону сформульовано таким чином, що в одночасному застосуванні двох мов немає ані найменшої потреби. Наприклад, у статті восьмій зазначено: «У Республіці Білорусь мовами діловодства й документації, а також мовами взаємостосунків державних органів, органів місцевого керування й самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань є білоруська і (або) російська мова».

Наприкінці 80-х pp. XX ст. у Мінську не було жодної білоруськомовної школи. Від 1990-го до 1995-го кількість шкіл з білоруською мовою навчання невпинно зростала, а після цього періоду запанувала стійка зворотна тенденція. Так, у 1997—1998 навчальному році базову і середню освіту білоруською мовою здобувало майже 13,5 % столичних школярів, а в 1999—2000 — близько 11 % учнів Мінська[11].

У 2007—2008 рр. білоруською мовою навчалися 195.6 тис. учнів (18,4 % від загальної кількості), з них 14.7 тис. першокласників (16,7 %). Більшість білоруськомовних шкіл розташовані в сільській місцевості.[12]

В містах білоруськомовну освіту отримують лише 1,9 % учнів. У 2009—2010 рр. в містах Білорусі існували лише 34 школи з викладанням білоруською мовою. Більшість з них (19) знаходились у Мінську та Мінській області, 5 шкіл у Гродненській області, по 3 у Брестській, Вітебській, Гомельській областях. Найменше — лише одна школа була Могильовській області. У багатьох містах (Брест, Могильов) білоруськомовні школи відсутні.[13]

Усередині самої білоруської мови спостерігається розкол. Існують два альтернативні варіанти мови, «нормативний», що відповідає всім сучасним правилам, основна маса яких була прийнята під час перебування Білорусі в СРСР («Наркомівка») й більш «традиційний» варіант (Тарашкевиця), що використовується здебільшого серед опозиційних до білоруської влади засобах масової інформації та інших громадських колах. У 2007 році відбувся розкол білоруської Вікіпедії на дві.

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення
Частка населення, яке вказало, що спілкується російською мовою вдома за переписом 2009 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення
Розподіл населення Білорусі
за рідною мовою[9]
Регіон Білоруська Російська Українська Польська
Берестейська обл. 53,7% 42,6% 1,2% <0,1%
Вітебська обл. 52,6% 44,2% 0,3% 0,1%
Гомельська обл. 54,6% 41,8% 0,6% <0,1%
Гродненська обл. 59,2% 36,1% 0,3% 1,2%
м.Мінськ 35,2% 52,6% 0,4% <0,1%
Мінська обл. 69,4% 27,5% 0,4% <0,1%
Могильовська обл. 55,1% 41,9% 0,3% <0,1%
Білорусь 53,2% 41,5% 0,5% 0,2%
Розподіл населення Білорусі
за основною розмовною мовою[9]
Регіон Білоруська Російська
Берестейська обл. 26,7% 70,1%
Вітебська обл. 22,4% 73,2%
Гомельська обл. 22,7% 72,0%
Гродненська обл. 35,1% 56,5%
м. Мінськ 5,8% 82,1%
Мінська обл. 38,9% 56,0%
Могильовська обл. 19,6% 76,5%
Білорусь 23,4% 70,2%

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: православ'я — 80 % населення, греко-католицтво — 17,7 % (проживають переважно у Гродненській, Мінській та Вітебській областях).

Наприкінці XVIII ст. 70% населення належало до уніатської (греко-католицької) церкви, 15% були католиками, 7% — юдеями й лише 6% — православними. Однак у 1839 році уніатська архієрея ухвалили рішення про приєднання до Греко-Російської Православної Церкви, у православ'я перейшли близько 1,6 млн осіб.

Станом на 1 вересня 2009 р. в Республіці Білорусь було зареєстровано 3094 релігійні громади, які представляли 25 конфесій і релігійних напрямів. Крім того, існувало 158 релігійних організацій, що мали загальноконфесіональне значення (релігійні об'єднання, монастирі, місії, братства, сестринства, духовні навчальні заклади). Віруючими у 2011 р. назвали себе 58,9% населення. Основними конфесіями є православ'я (80‒82% серед осіб, що назвали себе віруючими) та католицизм (10‒12%).[14]

Наприкінці XVIII ст. 70 % населення належало до уніатської (греко-католицької) церкви, 15 % були католиками, 7 % — юдеями й лише 6 % — православними. Однак у 1839 році уніатська архієрея ухвалили рішення про приєднання до Греко-Російської Православної Церкви, у православ'я перейшли близько 1,6 млн осіб.

Станом на 1 вересня 2009 р. в Республіці Білорусь було зареєстровано 3094 релігійні громади, які представляли 25 конфесій і релігійних напрямів. Крім того, існувало 158 релігійних організацій, що мали загальноконфесіональне значення (релігійні об'єднання, монастирі, місії, братства, сестринства, духовні навчальні заклади). Віруючими у 2011 р. назвали себе 58,9 % населення. Основними конфесіями є православ'я (80‒82 % серед осіб, що назвали себе віруючими) та католицизм (10‒12 %).[15]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 69,1 року: для чоловіків — 63,5 року, для жінок — 75 років[5]. Смертність немовлят до 1 року становила 13 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місце на 76 жителів; лікарями — 1 лікар на 248 жителів (станом на 1996 рік)[5]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,2 % від ВВП країни[5].

У 2006 році 100 % населення було забезпечено питною водою[5].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Білорусі

Рівень письменності в 2003 році становив 99,6 %: 99,8 % серед чоловіків, 99,5 % серед жінок[5].

Дошкільна освіта в Білорусі є першим рівнем основної освіти, що закріплено в редакції Закону Республіки Білорусь «Про освіту в Республіці Білорусь» (19 березня 2002 р., розділ IV). Відповідно до Закону, в рамках цілісної системи освіти Республіки Білорусь дошкільний рівень покликаний забезпечити всебічний розвиток дитини. Заклади дошкільної освіти розрізняються за типами та профілем роботи з дітьми. Для дітей до 6 років існують такі типи дошкільних установ, як ясла, ясла-садок, дитячий садок, дитячий садок-школа. За профілем вони поділяються на заклади загального призначення, з поглибленою спрямованістю, санаторні дошкільні установи, спеціальні дошкільні заклади для дітей з особливостями психофізичного розвитку, дошкільні центри розвитку дитини. Станом на 01.01.2008 року у Білорусі було 4109 закладів дошкільної освіти, які відвідувало 365 298 дітей. Розвиваються нові форми організації дошкільної освіти з короткочасним режимом перебування дітей у дошкільних установах від 2 до 7 годин. У 2008 році функціонувало 376 таких груп.

Середня освіта — наступний етап в отриманні освіти в Республіці Білорусь. Отримати його можна в загальноосвітніх школах і гімназіях. Навчання на цьому рівні починається з 6 років. Сучасна модель загальноосвітньої школи включає в себе декілька ступенів:

  • Перший ступінь — загальна початкова освіта. Період навчання триває 4 роки, з 1-го по 4-й класи.
  • Другий ступінь — загальна базова освіта. Період навчання: початкова освіта, потім — з 5-го по 9-й класи.
  • Третій ступінь — загальна середня освіта. Його отримують ті учні, які закінчили базову школу і продовжили навчання у 10-му і 11-му класах загальноосвітньої середньої школи.

Загальну середню освіту можна отримати і в професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах, прийом до яких здійснюється після закінчення базової школи. В останні роки в навчальних закладах Республіки Білорусь існує 10-бальна система оцінки знань.

BelarusHigherEducation2009.png BelarusElementaryEducation2009.png BelarusianSchoolLang2009.PNG Студгородрок-2.jpg
Частка населення
з вищою освітою,
2009 рік
Частка населення
із загальною початковою освітою,
2009 рік
Частка учнів шкіл
із білоруською мовою
викладання, 2009 рік
Кампус
Білоруського державного
університету

Вища освіта у Білорусі представлена 43 державними вищими навчальними закладами (з них 31 університет, 6 академій, 2 інститути, 4 вищих коледжі), а також 12 вишами приватної форми власності. У Білорусі проведено ліцензування освітньої діяльності всіх вишів незалежно від форми власності. Білоруський державний університет і Білоруський національний технічний університет є провідними вищими навчальними закладами в національній системі освіти. Вища школа готує фахівців за 360 спеціальностями і за більше ніж 2 тис. спеціалізацій.

Інтернет[ред.ред. код]

Докладніше: Інтернет Білорусі

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Білорусі користувались 50 тис. осіб[5].

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Культура Білорусі

На сьогоднішній день в Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь включено 4811 об'єктів, зокрема 4694 матеріальні нерухомі історико-культурні пам'ятки, які включають 1655 об'єктів архітектури, 1125 історії, 1857 археології, 57 мистецтва.

У Республіці Білорусь близько 13 тис. установ культури — театрів, цирків, вищих і середніх навчальних закладів, музеїв, музеїв-заповідників і меморіальних комплексів. Близько 60 з них — республіканського підпорядкування. У їхньому числі Національна кіностудія «Беларусьфільм», Національна бібліотека Білорусі, Білоруський державний інститут проблем культури, Республіканський центр національних культур, Державний регістр кіновідеофільмів і кіновідеопрограм. Бібліотечна система країни включає близько 10 тис. публічних і спеціальних бібліотек, сукупного обсягу фонду — близько 250 млн примірників.

Архітектура[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Театр[ред.ред. код]

Обласний драматичний театр, Гомель
Докладніше: Театр Білорусі

Музика й танці[ред.ред. код]

Докладніше: Музика Білорусі

Кінематограф[ред.ред. код]

Кухня[ред.ред. код]

Докладніше: Кухня Білорусі

Білоруська кухня в основному складається з овочів, м'яса й хлібів. За традиційними методами кулінарії, які були широко поширені до «радянської ери» у Білорусі, харчові продукти або повільно готуються, або тушкуються. Типовий білорус вдень їсть дуже легкий сніданок і щільний обід з вечерею. Остання є основною їжею дня. При привітанні гостя, як і в Україні, пропонують хліб із сіллю для демонстрації гостинності.

Національне вбрання[ред.ред. код]

Традиційний білоруський одяг походить з Київської Русі. Враховуючи білоруський клімат, був потрібен одяг, який би зберігав людину в теплі. Одяг білорусів складався з льону або вовни й був прикрашений декоративними орнаментами, які певний час перебували під впливом культур своїх сусідів: поляків, литовців, латвійців, росіян та інших європейських народів. Кожен з білоруських регіонів має окремий, унікальний орнамент. Орнамент, використаний на деяких стародавніх сукнях, зараз відображений на державному прапорі Білорусі.

Свята[ред.ред. код]

Докладніше: Свята Білорусі

Головним державним святом є День Республіки, який відзначають щороку 3 липня.

Наука[ред.ред. код]

Космонавти, уродженці Білорусі
Докладніше: Наука в Білорусі

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Докладніше: ЗМІ Білорусі

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт у Білорусі

До 1991 року білоруські клуби брали участь в різноманітних лігах чемпіонату СРСР. Найкращий результат — перемога в чемпіонаті країни мінського «Динамо» 1982 року. У 2008 році футбольний клуб «БАТЕ Борисів» пробився до групової стадії Ліги Чемпіонів, зігравши у групі з мадридським «Реалом», туринським «Ювентусом» та санкт-петербурзьким «Зенітом». Білоруси взяли три пункти, що, зважаючи на стан спорту в Білорусі, є досить високим результатом. Найкращим результатом білоруської збірної було 57 місце в рейтингу ФІФА (липень, 2008), однак білоруська збірна ніколи не потрапляла на чемпіонати світу та Європи.

Хокей у Білорусі є пріоритетним видом спорту. У 2010 році відбувся світовий чемпіонат серед юніорів а у 2014 році Білорусь прийматиме чемпіонат світу з хокею. Для цього в Мінську зведено «Мінськ-Арену» на 15 040 глядачів та зводиться «Чижівка-Арена» на 7500 глядачів.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. CIA, Belarus
  2. Чисельність населення Республіки Білорусь на 1 березня 2013(рос.) Національний статистичний комітет Республіки Білорусь
  3. Застарілий варіант назви — Білору́сія
  4. Буш заборонив в'їзд у США членам уряду Лукашенка. — ProUA — інформаційний портал.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  6. Білорусь припиняє випуск банкнот номіналом 10 і 20 рублів
  7. В Білорусі ввели в обіг нову банкноту номіналом 200 000 рублів
  8. Чисельність населення Республіки Білорусь на 1 березня 2013 — Національний статистичний комітет Республіки Білорусь
  9. а б в г д Основні демографічні та соціальні характеристики населення Республіки Білорусь за результатами перепису населення 2009 року (рос.)
  10. http://web.archive.org/web/20100918165045/http://belstat.gov.by/homep/ru/perepic/2009/vihod_tables/5.8-0.pdf Населення Білорусі за національністю та рідною мовою.
  11. http://dzvinkaxxv.narod.ru/bud-skopn.htm
  12. http://www.bobr.by/news/education/11993.html
  13. http://historialis.com/ru/news/2777.html
  14. Religion and denominations in the Republic of Belarus
  15. Religion and denominations in the Republic of Belarus

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]