Білоруська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоруська абетка
Вид
Алфавіт
Мови Білоруська мова
Період
з 1918
Напрям Зліва направо
U+0400…U+04FF
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.
Кириличні абетки
Cyrillic letter Short U.svg
Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська абетка
* Зазначені тільки офіційні
алфавіти держав-членів ООН.
Детальніше тут.

Білоруська абетка базується на кириличній основі, втім існують також латинський та арабський відповідники.

Білоруська кирилиця походить від старослов'янської азбуки й сучасної форми набула після 1918 року. Сьогодні абетка складається з 32 літер. У порівнянні з українською у білоруській абетці немає літер Є, И, Ї та Щ. Літера Ґ функціонує у традиційному правописі як рекомендована[1], в офіційному її вживання не передбачено[2]. На відміну від української абетки в білоруській функціонують літери Ы, Э, Ё та Ў; остання є приблизно відповідна польській Ł.

Білоруська латинка була доволі популярною в дорадянські часи. У 21 столітті її використовують окремі видання, з мистецькою метою, а також як офіційну систему романізації білоруської мови. Арабицю використовували у 16-17 ст. литовські татари.

Білоруська абетка
Буква Назва IPA Український відповідник
А   а а /a/ /a/ а
Б   б бэ /bɛ/ /b/ б
В   в вэ /vɛ/ /v/ в
Г   г гэ /ɣɛ/ /ɣ/ г
(Ґ   ґ) ґе /gʲe̞/ /g/ ґ[3]
Д   д дэ /d̪ɛ/ /d̪/ д
Е   е е /jɛ/ /jɛ, /ʲe̞/ є
Ё   ё ё /jɔ/ /jɔ/, /ʲɔ/ йо[4], ьо[5]
Ж   ж жэ /ʐɛ/ /ʐ/ ж
З   з зэ /zɛ/ /z/ з
І   і і /i/ /i/, /ʲi/, /ji/ і
Й   й і нескладовае /j/ й
К   к ка /ka/ /k/ к
Л   л эл /ɛɫ̪/ /ɫ̪/ л
М   м эм /ɛm/ /m/ м
Н   н эн /ɛn̪/ /n̪/ н
О   о о /ɔ/ /ɔ/ о
П   п пэ /pɛ/ /p/ п
Р   р эр /ɛr/ /r/ р
С   с эс /ɛs/ /s/ с
Т   т тэ /t̪ɛ/ /t̪/ т
У   у у /u/ /u/ у
Ў   ў у нескладовае /

у кароткае /u ɲesklaˈdovaje/ /u kaˈrotkaje/

/w/ в[6]
Ф   ф эф /ɛf/ /f/ ф
Х   х ха /xa/ /x/ х
Ц   ц цэ /ts̪ɛ/ /ts̪/ ц
Ч   ч чэ /ʈʂɛ/ /ʈʂ/ ч
Ш   ш ша /ʂa/ /ʂ/ ш
Ы   ы ы /ɨ/ /ɨ/ и[7]
Ь   ь мяккі знак/ˈmʲakkʲi znak/ /ʲ/ ь
Э   э э /ɛ/ /ɛ/ е
Ю   ю ю /ju/ /ju/, /ʲu/ ю
Я   я я /ja/ /ja/, /ʲa/ я
апостраф/aˈpostraf/  —

Білоруський латинський альфабет[ред. | ред. код]

A a B b C c Ć ć Č č D d Dz dz Dź dź
Dž dž E e F f G g H h Ch ch I i J j
K k L l Ł ł M m N n Ń ń O o P p
R r S s Ś ś Š š T t U u Ŭ ŭ V v
Y y Z z Ź ź Ž ž

З XVII століття використовувалась також писемність на латинській основі — «латинка», спочатку побудована за моделлю польської писемности. Існувало кілька варіантів цієї писемности, останній варіант використовує досвід чеської мови. У даний час «латинка» (як і «класичний правопис білоруської мови») має поширення серед білоруської діаспори, особливо в США і Канаді, і в політичному середовищі.

Слід відрізняти білоруську латиницю (як ортографічну систему) від латинської транслітерації білоруської кирилиці і від різних систем білоруського трансліта.

Сучасна білоруська латиниця являє собою традиційний латинський алфавіт з додаванням букв č, š, ž, ć, ś, ź, ń, ŭ, ł.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Беларускі клясычны правапіс. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010. 
  2. Правілы беларускай арфаграфіі і пунктуацыі. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 15 січня 2010. 
  3. Літера ґ присутня тільки в класичному правописі білоруської мови як необов'язкова, на навідміну від української, де вона є обов'язковою, і такою була до репресії Ха. Передає звуки [g] і [gʲ].
  4. На початку слів, після голосних та апострофа.
  5. Після приголосних.
  6. Відповідний звук існує в українській мові на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосного перед приголосним, і в кінці слова після голосного: (пор. укр. вгору і біл. ўгару, укр вовк і біл. воўк, укр. любов і біл. любоў).
  7. Білоруське ы відповідає російському ы — голосний заднього ряду. Натомість українське и є голосним середнього ряду.