Білоруська народна демонологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Білоруська народна демонологія — комплекс уявлень білорусів про демонів, духів, нечисті сили і людей, які наділені надприродними здібностями.

На підставі даних нижчої міфології можна зробити висновки щодо психології, менталітету, рівня освіченості, релігійності народу в певний період і в певному регіоні, а на підставі порівняння даних різних часів і регіонів — їх еволюції і схожість. Демонологічні подання є дуже стійкими протягом століть, тому вони можуть говорити про світогляд людей тих часів, якщо такі відомості не записувалися в письмових джерелах.

Слов'янський фольклор, як відомо, не захопив реально зафіксованих (в усній або письмовій традиції) дохристиянських оповідних міфів про верховних божествах і героїв-першопредків, які брали участь у створенні світу. Тому єдиним (по-справжньому масовим і надійним) джерелом для реконструкції персонажів міфологічної системи, де були б відображені сліди давнього світогляду слов'ян, залишається так звана «нижча» міфологія[1].

Демонологічними уявленнями просочені буквально всі сторони традиційної культури і побуту. Вони є важливою базою для вивчення етичних і естетичних цінностей народу, реконструкції традиційної картини світу. Згідно однієї з легенд, демони, духи, демони походять від ангелів, яких Бог скинув на землю за спробу влаштувати бунт проти його влади. Біси потрапляли в ліси, водойми, людські садиби і ставали, відповідно, лешими, вадзянікамі, будинковими.

У білоруських демонологічних уявленнях простежується прямий зв'язок між ступенем віддаленості місця проживання від лукавого людського житла і ступенем його неподобства і ворожнечі до людини. Якщо біси-мешканці «свого» простору можуть сприяти діяльності людини (за умови, що їхні цілі збігаються), то мешканці «чужого» — лісу, водойм і т. д. — відносяться до людини переважно як до порушника їх власного простору, якого необхідно покарати.

Проблеми етнологічного вивчення [ред. | ред. код]

Верифікація джерел[ред. | ред. код]

Білоруська міфологія як наука сьогодні перебуває в складному становищі. З одного боку, ученими вже доведено, що ряд міфологічних персонажів з'явилися переважно як результат кабінетних реконструкцій дослідників другої половини XIX ст., в першу чергу П. Шпилевського. До таких персонажів можуть бути віднесені Возила, Ваструха, Любмел, Бордзя, Кумяльган, Яркун, Гарцукі та ін. З іншого боку, продовжують виходити підручники та навчальні посібники, монографії та енциклопедичні видання, де ці досягнення науки залишилися «непоміченими», і вчені продовжують з ентузіазмом міркувати про те, чого не було.

Ідентифікація персонажа[ред. | ред. код]

У 1930-ті рр. польський етнограф К. Машиньскі вперше сформулював одну з головних методологічних проблем у вивченні народної демонології: це значна ступінь варіювання повір'їв про одному і тому ж персонажі в різних локальних зонах, що створює складності для розпізнавання окремого типу демона[2]. Кожен конкретний образ характеризуються певним місцевості особливим складом ознак і мотивів, з яких одні — провідні, а інші — периферійні: на одній території відомо всього кілька характерних рис, які притаманні конкретній образу, а на інший фіксується цілий спектр мотивів і ознак. Часто коло міфологічних характеристик залишається ніби колишнім, але ім'я демона змінилося, — а це вже ставить завдання визначити, той самий персонажний тип або вже інший образ.

Машиньскі стверджував, що, підсумовуючи все почуте про конкретного демона від народу в різних регіонах, етнограф відтворює його повний образ, який насправді може сильно відрізнятися від реально зафіксованих в одному селі уявлень про нього. В результаті нерідко дослідник втрачає ясність, що він має справу з варіантом того ж самого персонажного типу або з іншою категорією демонічних істот[3].

Наявність пізнавального ім'я не завжди є надійною основою для ідентифікації конкретного образу. Таки чином, ім'я може бути визнана досить суттєвою, але не абсолютною (і не єдиною) ознакою у процедурі ідентифікації демонічного образу[4].

Давно помічено, що кожен образ «нижчої» міфології складається з блоку певних мотивів (властивостей), але кожен мотив окремо ніколи не є приналежністю одного єдиного персонажа, а включається в набір ознак то одного, то іншого способу. Машиньскі зазначає, що демонологічні мотиви мігрують, існуючи як би незалежно від назв конкретних персонажів[5]. Це ставить цілий ряд питань про характер співвідношення слова і поняття у демонологічної системі[6].

Таким чином, єдиним надійним способом ідентифікації можна визнати визначення демонологічного персонажу як сукупності ознак (функцій, мотивів), які складають ядро ідентифікуючого мінімуму характеристик і на основі якого можна відрізнити один персонажній тип від іншого.

Типологічна локалізація і класифікація[ред. | ред. код]

Від вирішення проблеми ідентифікації залежить і розробка принципів класифікації демонологічних персонажів, яка на сьогоднішній день залишається найменш розробленою. Жодна із запропонованих до теперішнього часу класифікацій не може бути поки визнана цілком задовільною[6].

Виходячи з цього, персонажа можна класифікувати по різному:

  • за місцем проживання;
  • щодо основної функції[7];
  • за ступенем міфологічності образу (К. Машиньскі);
  • за ступенем ірреальності демонологічного персонажа (В. А. Черепанова);
  • за демонологічної персоніфікації — як соціальне явище (Л. Пелка).

Але це систематизація нечистої сили працює недостатньо ефективно, так як через амбівалентність персонажів інформація про них може виявитися в різних рубриках та розділах книги, що створює значні труднощі при описі, аналізі та пошуку даних[8].

Невдачі з класифікацією пов'язані із загальними проблемами вивчення народної демонології — покладена в основу класифікаційної системи одна прикмета (навіть сама головна) не може служити достатнім критерієм для виділення стійкого і неповторного персонажного типу. Необхідно враховувати всі найбільш характерні ознаки, інакше один і той же персонаж неминуче буде потрапляти в різні рубрики[9].

Нижча міфологія включає як самостійні парадигми не тільки демонів, що традиційно виділяються, але і персонажів з менш вираженим міфологічним статусом, тобто духів, які не наділені конкретним ім'ям і які не мають яскраво виражених індивідуальних характеристик. Облік таких «периферійних» персонажів у загальному складі демонології виявляється дуже істотним для системи вірувань у цілому.

Крім того, необхідно враховувати і окремі демонологічні ознаки персонажів інших рівнів[10].

Походження[ред. | ред. код]

Для будь-якого персонажа відомості про його походження виявляються дуже важливими[11]. Частина добре відомих мотивів походження персонажів зазвичай враховується у дослідженнях з народної демонології, але на думку фахівців (Е. В. Померанцева, Н. В. Толстой, М. Власова, В. С. Кузнєцова), вони сходять до відносно пізніх апокрифічних сказань[12]. Серед них відомі у фольклорі перекази про походження демонічної раті від повалених Богом з небес ангелів[11]; або походять з «потаємний дітей» Адама, яких він сховав від очей Всевишнього; або сам чорт створив для себе нечистих духів-посібників, розбризкуючи краплі води або висікаючи з каменів іскри[11].

Головною ознакою демонів, згідно з народними уявленнями, є їх буденне (а не божественне) походження і виразно помітний зв'язок зі світом померлих[12].

Сучасні дослідники згодні з міфологічним концептом Д. К. Зеленіна, який пояснює демонологізацію душ людей, що померли «не своєю» смертю. Він знаходить підтвердження в масовому матеріалі і роз'яснює походження деяких персонажів[13].

Класифікація[ред. | ред. код]

Духи дому та садиби[ред. | ред. код]

Духи природного простору[ред. | ред. код]

Люди-біси[ред. | ред. код]

Духи хвороби[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Левкиевская, Е. Е. Механизмы создания мифологических фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского / Е. Е. Левкиевская. Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. М., 2002.
  • Богданович А. Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов. Гродно, 1895.

Література[ред. | ред. код]

  • Беларуская міфалогія / уклад. У. А. Васілевіч. Мінск, 2001.
  • Беларускі фальклор: энцыклапедыя. Мінск, 2005. Т. 1; 2006. Т. 2.
  • Беларуская міфалогія: энцыкл. слоўн. Мінск, 2004.
  • Бобровский П. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Гродненская губерния. Часть 1. СПб., 1863.
  • Богданович А. Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов. Гродно, 1895.
  • Виноградова, Л. Н. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян / Л. Н. Виноградова. М., 2000.
  • Вуглік, І. Р. Міфалогія беларусаў : навучальна-метадычны дапаможнік / І. Р. Вуглік. — Мінск: Сучасныя веды, 2005. — 151 с.
  • Добровольский В. Н. Народные сказания о самоубийцах // Живая старина. Кн. II. СПб., 1894.
  • Левкиевская, Е. Е. Механизмы создания мифологических фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского / Е. Е. Левкиевская. Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. М., 2002.
  • Ляцкий, Е. А. Представления белоруса о нечистой силе / Е. А. Ляцкий // Этнографическое обозрение. 1890. № 4.
  • Народная духоўная культура Брагіншчыны: фальклорна-этнаграфічны зборнік / склад.: В. С. Новак, У. І. Коваль / навук. рэцэнзенты: А. У. Марозаў, А. С. Ліс. — Гомель: Белдрук, 2007. — 240 с.: іл.
  • Народная духоўная спадчына Гомельскага раёна / Укладанне, сістэматызацыя, тэксталагічная праца В. С. Новак. Гомель: ААТ «Полеспечать». 2007. — 456 с.: іл.
  • Никифоровский, Н. Я. Нечистики. Свод простонародных в Витебской Белоруссии сказаний о нечистой силе / Н. Я. Никифоровский. Вильно, 1907.
  • Пяткевіч Ч. Рэчыцкае Палессе / Уклад., прадм. У. Васілевіча. Мінск: «Беларускі кнігазбор», 2004. 670, [2] с. іл. 21 см.
  • Романов, Е. Р. Белорусский сборник / Е. Р. Романов. Вып. 4. Витебск, 1891 ; Вып. 8. Быт белоруса. Вильно, 1912.
  • Россия: Полное географическое описание нашего отечества. Том девятый. Верхнее Поднепровье и Белоруссия / Под. ред. В. П. Семёнова. СПб., 1905.
  • Сержпутоўскі А. К. Прымхі і забабоны беларусаў-палешукоў / прадм. У. К. Касько; маст. В. Р. Мішчанка. — Мн.: Універсітэцкае, 1998. — 301 с.
  • Славянская мифология: энцикл. слов. М., 1995.
  • Славянские древности: этнолингвист. слов. :в 3т. М.,1995. Т. 1 ; М., 1999. Т. 3 ; М., 2004. Т. 2.
  • Цебриков М. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Смоленская губерния. СПб., 1862.
  • Эремич М. Очерки белорусского Полесья / составил Иван Эремич. — Вильна: в Типографии М. Ромма, 1868. — 89 с.
  • Шамак, А. А. Міфалогія беларусаў / А. А. Шамак. Мінск, 2005.
  • Шейн П. В. Материалы для изучения быта и языка русского населения Северо-Западного края, собранные и приведённые в порядок П. В. Шейном. Т. 3. СПб., 1902.
  • Federowski M. Lud bialoruski na Rusi Litewskiej: materyaly do etnografii slowianskiej zgromadzone w latach 1877—1905. T. 1. Wiara, wierzenia i przesady z okolic Wolkowyska, Slonima, Lidy i Sokolki. Krakow, 1897.