Білоруське об'єднання військовиків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Білоруське об'єднання військових (біл. Беларускае згуртаваньне вайскоўцаў, БЗВ) — громадська організація в незалежній Білорусі, що існувала в 1991–2000 рр.

Восени 1989 в Мінську утворилася спілка з трьох випускників Вищого інженерного зенітно-ракетного училища протиповітряної оборони на чолі з Миколайом Статкєвичом. У лютому 1991 році Статкєвич на установчому з'їзді Білоруської соціал-демократичної громади заявив про необхідність створення національного війська, в партії було створено комісія з військових питань. Було налагоджено контакти з білоруськими спілками на загальній території СРСР: в Москві, Приозерську, Твері, Мордовіі, Якутії, Борисові та ін.

20 серпня 1991 в одній з аудиторій Білоруського державного університету, на другий день московського путчу, було прийнято рішення про створення організації з метою досягнути незалежності країни. Першим лідером БЗВ 12 жовтня був обраний Миколай Статкєвич. Активно діяючи перші 4 роки після створення, організовувала вуличні акції, надрукувала в державних газетах огляд військової історії Білорусі. 8 вересня 1992 року була проведена масова присяга офіцерів на вірність Білорусі, адже досі вони служили під присягою СРСР.

У 1993 році на День Волі кілька тисяч військових пройшли маршем по головному проспекті Мінську, протестуючи проти перемов Кєбіча з Москвою щодо введення єдиної валюти. Після цього військовим було заборонено займатися громадсько-політичною діяльністю, тим не менш, перемови з Москвою зупинилися[1].

Після обрання Миколи Статкєвича на кирівника партії «Народна громада» новим лідером БЗВ став Алєсь Станкєвич.

Майже всі активісти об'єднання за міністром оборони генералом П. Козловським були звільнені з війська, крім Віктора Шеймана, якій зробив кар'єру в апараті Лукашенкі.

В кінці 90-х років об'єднання фактично не діяло[2]. 2000 року організація не пройшла перереєстрацію та припиніла діяльність де-юре.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вячаслаў Ракіцкі (2010-10-21). Менск, праспэкт Незалежнасьці, 4. 100 адрасоў Свабоды (be). Радыё «Свабода». Архів оригіналу за 2013-07-15. Процитовано 2011-10-11. 
  2. Севярынец, Павал. Пакаленьне Маладога Фронту. Бібліятэка » Кнігі (be). Молодий фронт. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бірукоў, М. М. Беларускае згуртаванне вайскоўцаў / М. М. Бірукоў // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 1. А — Беліца / БелЭн; Рэдкал.: М. В. Біч (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1993. — 494 с., [8] к.: іл. — С. 55 — 56. — ISBN 5-85700-074-2.

Посилання[ред. | ред. код]