Білоруське пасмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоруське пасмо
Беларуская града
Регіон Білорусь Білорусь
Область size Гомельська область
size Мінська область
size Вітебська область
Довжина 520 км,
(із заходу на схід)
Найвища точка Дзержинська [1]
 - координати 53°50′55″ пн. ш. 27°03′57″ сх. д. / 53.84861° пн. ш. 27.06583° сх. д. / 53.84861; 27.06583
 - висота 345 м
Вершини Дзержинська (345 м),
Лиса Гора (342 м),
Маяк (335 м)
Білоруська гряда на фізичній мапі Європи
Білоруська гряда на фізичній мапі Європи
Білоруська гряда на фізичній мапі Європи
CMNS: Білоруське пасмо у Вікісховищі

Білоруське пасмо (біл. Беларуская града) — пасмо, що займає північний схід Гродненської області, центральну частину Мінської і південь Вітебської області і є частиною головного вододілу між сточищами Чорного і Балтійського морів.

Пасмо ділиться на Ошмянську височину, Мінську височину і Оршанську височину. Переважаючі висоти 200 — 250 м, окремі висоти перевищують 300 м (найвищі вершини, гори Дзержинська 345 м, Лиса Гора 342 м, Маяк 335 м). В основі білоруського пасма залягає Білоруський кристалічний масив, перекритий потужною товщею осадових порід. Розчленована річковими долинами. Сучасний рельєф гряди створений льодовиком і згодом значно перероблений і змінений процесами ерозії і вивітрювання.

Лісистість на окремих підвищеннях від 20 до 60 %. Переважають соснові і широколисто-ялинові ліси. У межах пасма Купалівський меморіальний заповідник «Вязинка», на Мінській височині комплекси об'єктів зимового відпочинку — «Альпійський сніг», «Бояри», «Раубичі», «Логойськ», «Силичі», «Якутські гори».

Давній видобуток кременю

[ред. | ред. код]

Значним осередком видобутку кременю був район Волковиського узвишшя (Білоруське пасмо) в Західній Білорусі, у долині річки Рось (притоки Німану), центром якого можна вважати Красне Село. Конкреції кременю видобували тут у покладах крейди. Виявлені ознаки кількох тисяч копалень, які розроблялися з середини IV – до останніх сторіч II тис. до Р.Х. Переважали добувні виробки вертикального типу , які розташовувались досить купчасто і сягали глибини 5 – 7 м. Спостерігається традиційне заповнення виробок пустою породою. Населення, за оцінкою археологів, мало чітко виражену професійну спеціалізацію, у якій домінував клан гірників. Численні готові вироби, а також напівфабрикати (заготівки) транспортувалися на значну відстань від копалень, зокрема на терени Балтійського узбережжя. Дослідники не виключають зв’язок і обмін досвідом гірників Кшемьонок і Красного Села.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аркуш карти N-35-79 Дзержинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.) /квадрат 68х04/

Посилання

[ред. | ред. код]