Перейти до вмісту

Білосюк Олена Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олена Підгрушна
Олена Підгрушна
Олена Підгрушна
Олена Підгрушна
Загальна інформація
ПрізвиськаLena[1]
Національністьукраїнка
Громадянство Україна
Місце проживанняТернопіль
Народження9 січня 1987(1987-01-09) (37 років)
Легниця, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Зріст175 см
Вага64 кг
Alma materТернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортубіатлон
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
КлубСпортивне товариство «Колос», Динамо
КомандаЗбірна України з біатлону
ТренериІгор Починок, Олег Бунт
Участь і здобутки
Світові змагання1 х 2 х 3 х
Регіональні змагання5 х 3 х 0 х
Олімпійські ігри10 х 10 х 8 х
Паралімпійські ігри8
Найвищий рейтинг3
Особисті рекорди2
Нагороди
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Відзнака Тернопільської міської ради
Відзнака Тернопільської міської ради
Зимові Олімпійські ігри
Золото Сочі 2014 естафета
Чемпіонат світу з біатлону
Золото Нове Место-на-Мораві 2013 спринт 7,5 км
Срібло Нове Место-на-Мораві 2013 естафета 4×6 км
Срібло Гохфільцен 2017 естафета 4×6 км
Бронза Нове Место-на-Мораві 2013 переслідування 10 км
Бронза Антерсельва 2020 естафета 4×6 км
Бронза Поклюка 2021 естафета 4×6 км
Чемпіонат Європи з біатлону
Золото Брезно-Осрбліє 2012 естафета 4×6 км
Золото Брезно-Осрбліє 2012 спринт 7,5 км
Золото Брезно-Осрбліє 2012 переслідування 10 км
Золото Ріднау-валь-Ріданна 2011 естафета 4x6 км
Золото Уфа 2009 естафета 4x6 км
Срібло Раубичі 2020 суперспринт
Срібло Ріднау-валь-Ріданна 2011 індивідуальна гонка 15 км
Срібло Отепя 2010 естафета 4x6 км
Срібло Бансько 2007 естафета 3x6 км (юніори)
Чемпіонати світу серед юніорів
Бронза Лейк-Плесід 2006 індивідуальна гонка 10 км (юніорки)
Чемпіонати світу з літнього біатлону
Срібло Нове-Место 2011 змішана естафета
Бронза Уфа 2012 преследование 10 км
Срібло Отепя 2016 змішана естафета
Золото Отепя 2016 спринт 7,5 км
Срібло Отепя 2016 переслідування 10 км
CMNS: Білосюк Олена Михайлівна у Вікісховищі

Оле́на Миха́йлівна Білосюк, до шлюбу Підгрушна (нар. 9 січня 1987, Легниця, Нижньосілезьке воєводство, Польща) — українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України,[2] чемпіонка Олімпійських ігор у Сочі, чемпіонка світу, 5-разова чемпіонка Європи, переможниця і призерка етапів Кубка світу з біатлону. З 25 березня 2014[3] по 8 квітня 2015[4] — заступниця Міністра молоді та спорту України.

Кавалер ордена княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів, лавреатка Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 9 січня 1987 року в Легниці. Проживала у селищі Велика Березовиця — передмісті Тернополя.[5]

Виступає за спортивне товариство «Колос». Перший і теперішній тренер — Ігор Починок, тренер (збірної) — Євген Колупаєв.

Серед спортивних досягнень — золота призерка етапу Кубка світу 2009 р. у Рупольдингу (естафета), бронзова призерка чемпіонату світу серед юніорів та юнаків 2006 р., срібна призерка чемпіонату Європи 2007 р. серед юніорок, золота медалістка у складі естафетної команди чемпіонату Європи 2009 року (м. Уфа, Росія), срібна медалістка у складі естафетної команди чемпіонату Європи 2010 року (місто Отепя, Естонія).

На чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську здобула «срібло» в естафеті 4х6 км, однак через порушення антидопінгових правил Оксаною Хвостенко Міжнародний союз біатлоністів позбавив українську жіночу естафетну четвірку другого місця в гонці чемпіонату світу з біатлону-2011.[6]

На чемпіонаті світу 2013 року здобула 3 медалі: золоту в спринті, срібну в естафеті і бронзову в гонці переслідування.

Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет (викладач фізичної культури і спорту). Аспірантка Львівського державного університету фізичної культури.[7]

7 грудня 2013 року українські біатлоністки здобули «золото» на етапі в Гохфільцені (Австрія); під час нагородження біатлоністки Юлія Джима, сестри Валентина і Віта Семеренки та Олена Підгрушна вигукували «За Майдан». Вболівальники відповіли спортсменкам «Молодці!»[8].

На Олімпіаді в Сочі здобула «золото» в естафетній гонці 4 по 6 км (збірна України виступила у складі Юлії Джими, Віти Семеренко, Валі Семеренко та Олени Підгрушної).

2 лютого 2022 року захворіла на COVID-19 вже в Пекіні, перед відкриттям Олімпійських ігор[9].

З 2013 по 2016 рік була в шлюбі з Олексієм Кайдою, колишнім народним депутатом Верховної Ради України від ВО «Свобода» та головою Тернопільської обласної ради. У 2021 році одружилася з колишнім лижником, сервісменом збірної України з біатлону, Іваном Білосюком[10].

Захоплення — вишивання.

Олімпійські ігри

[ред. | ред. код]
Змагання Індивідуальна Спринт Переслідування Мас-старт Естафета Змішана естафета
XXI Зимові Олімпійські ігри 2010, Канада Ванкувер 32 18 21 12 6 Н/Д
XXII Зимові Олімпійські ігри 2014, Росія Сочі 8 16 22 7 1
XXIII Зимові Олімпійські ігри 2018, Південна Корея Пхьончхан Не провела жодної гонки
XXIV Зимові Олімпійські ігри 2022, КНР Пекін 7

З сезону 2012 результати Зимових Олімпійських ігор не зараховуються до загального заліку Кубку світу.

Виступи на чемпіонатах світу

[ред. | ред. код]
Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗМ
2009 Південна Корея Пхьончхан, Південна Корея 16 DNF
2011 Росія Ханти-Мансійськ, Росія 24 31 19 24 DSQ
2012 Німеччина Рупольдінг, Німеччина 14 6
2013 Чехія Нове Место, Чехія 11 1 3 11 2
2016 Норвегія Осло, Норвегія DNF 16 5 18 5 4
2017 Австрія Гохфільцен, Австрія 10 34 DNS DNS 2 5
2020 Італія Антерсельва, Італія 4 13 24 3
2021 Словенія Поклюка, Словенія 43 11 7 12 3 4

Виступи на чемпіонатах Європи

[ред. | ред. код]
Рік Місце проведення Інд Спр Пр Ест ЗМ СС
2006* Німеччина Лангдорф, Німеччина 18 31 DNF 4
2007* Болгарія Бансько, Болгарія 5 4 5 2
2008* Чехія Нове Место-на-Мораві, Чехія 7 4 11 4
2009 Росія Уфа, Росія 9 1
2010 Естонія Отепя, Естонія 13 2
2011 Італія Ріднау-Валь-Ріданна, Італія 2 1
2012 Словаччина Брезно-Осрбліє, Словаччина 1 1 1
2020 Білорусь Раубичі, Білорусь 2

[*] — юніорські змагання

Кубок світу

[ред. | ред. код]
  • Дебют у кубку світу — 2 березня 2007 року в спринті в Фінляндія Контіолагті — 44 місце.
  • Перше попадання в залікову зону — 4 грудня 2008 року в індивідуальній гонці в Швеція Естерсунді — 27 місце.
  • Перший подіум/перша перемога — 7 січня 2009 року в естафеті в Німеччина Обергофі — 1 місце.
  • Перший персональний подіум — 1 грудня 2012 року в спринті в Швеція Естерсунді — 2 місце.
  • Всього сезонів — 13
  • Найвищі місця в рейтингу — 7 (сезон 2015-16); 8 (сезон 2012-13)
  • Індивідуальних перемог — 2
  • Всього перемог — 6
  • Індивідуальних подіумів — 8 (2 золотих, 2 срібних, 4 бронзових)
  • Всього подіумів — 26 (6 золотих, 12 срібних, 8 бронзових)

Подіуми на етапах кубків світу

[ред. | ред. код]
Сезон Місце проведення Змагання Результат
2008-09 Німеччина Обергоф, Німеччина Естафета 1
2012-13 Німеччина Обергоф, Німеччина Естафета 1
2012-13 Чехія Нове Место, Чехія — ЧС Спринт 1
2013-14 Австрія Гохфільцен, Австрія Естафета 1
2015-16 Німеччина Рупольдінг, Німеччина Естафета 1
2015-16 Канада Кенмор, Канада Спринт 1
2010-11 Австрія Гохфільцен, Австрія Естафета 2
2010-11 Словенія Поклюка, Словенія Змішана естафета 2
2011-12 Фінляндія Контіолагті, Фінляндія Змішана естафета 2
2012-13 Швеція Естерсунд, Швеція Спринт 2
2012-13 Австрія Гохфільцен, Австрія Естафета 2
2012-13 Італія Антгольц — Антерсельва, Італія Переслідування 2
2012-13 Чехія Нове Место, Чехія — ЧС Переслідування 2
2012-13 Росія Сочі, Росія Естафета 2
2013-14 Франція Анесі — Ле Гран Борнан, Франція Естафета 2
2015-16 США Преск-Айл, Сполучені Штати Америки Естафета 2
2016-17 Австрія Гохфільцен, Австрія — ЧС Естафета 2
2017-18 Австрія Гохфільцен, Австрія Естафета 2
2012-13 Чехія Нове Место, Чехія — ЧС Переслідування 3
2013-14 Швеція Естерсунд, Швеція Змішана естафета 3
2013-14 Німеччина Обергоф, Німеччина Спринт 3
2015-16 Швеція Естерсунд, Швеція Індивідуальна гонка 3
2015-16 Швеція Естерсунд, Швеція Спринт 3
2015-16 Австрія Гохфільцен, Австрія Естафета 3
2016-17 Словенія Поклюка, Словенія Естафета 3
2019-20 Італія Антерсельва, Італія — ЧС Естафета 3
2020-21 Словенія Поклюка, Словенія — ЧС Естафета 3

Місця в кубках світу

[ред. | ред. код]
Сезон Індивідуальна Спринт Переслідування Мас-старт Загальний залік
Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки)
2008-09 28 (46) 70 (25) 52 (29) — (0) 52 (100)
2009-10 15 (77) 31 (112) 32 (72) 26 (76) 29 (346)
2010-11 21 (72) 29 (120) 26 (88) 27 (62) 26 (342)
2011-12 10 (82) 36 (83) 51 (27) 30 (48) 32 (240)
2012-13 19 (53) 8 (305) 4 (265) 14 (141) 8 (764)
2013-14 22 (30) 19 (142) 35 (85) 31 (27) 28 (284)
2014-15
2015-16 12 (73) 5 (299) 7 (224) 7 (158) 7 (754)
2016-17 5 (83) 37 (81) 56 (32) 30 (51) 33 (247)
2017-18 61 (29) 35 (67) 52 (96)
2018-19 34 (32) 38 (78) 67 (14) 36 (23) 44 (146)
2019-20 67 (1) 27 (110) 21 (83) 27 (59) 25 (253)
2020-21 39 (25) 35 (90) 45 (49) 31 (29) 39 (193)

Статистика виступів у Кубку світу

[ред. | ред. код]
2020–2021 Фінляндія
Контіолахті
Австрія
Гохфільцен
Німеччина
Обергоф
Італія
Антерсельва
Словенія
ЧС Поклюка
Чехія
Нове Место
Швеція
Естерсунд
Підсумки
Інд Спр Спр Ест Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр Пр ЗМ Спр Ест МС Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Ест Спр Пр Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
61 10 25 5 41 7 63 53 39 62 8 16 8 4 11 7 43 3 12 4 34 42 88 35 30
2019–2020 Швеція
Остерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Аннесі
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Словенія
Поклюка
Італія
ЧМ Антерсельва
Чехія
Нове Место
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Гольменколлен[11]
Підсумки
ЗМ Спр Інд Ест Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр МС Ест Спр Ест Пр Інд ЗМ МС ЗМ Спр Пр Інд ОЗМ Ест МС Спр Ест МС Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
12 4 55 9 12 19 36 6' 18 40 6 DNS 40 DSQ 4 13 3 24 49 4 57 DNS 253 25
2018–2019 Словенія
Поклюка
Австрія
Гохфільцен
Чехія
Нове Место
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антерсельва
Канада
Кенмор
США
Солджер Голлов
Швеція
ЧС Остерсунд
Норвегія
Гольменколлен
Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр Ест Спр Ест МС Спр Пр МС Інд Ест Спр Пр ЗМ ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
9 15 7 2 2 DNF 8 13 DNF 18 97 DNF 35 146 44
2017–2018 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Анесі
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Південна Корея
ОІ Пхьончхан (*)
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Гольменколен
Росія
Тюмень
Підсумки
ОЗМ ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Інд Ест МС Спр Пр МС Спр Пр Інд МС ЗМ Ест Спр ОЗМ ЗМ МС Спр Пр Ест Спр Пр МС Очок Місце
10 58 28 9 63 2 49 30 25 17 5 DNF 96 52
2016–2017 Швеція
Остерсунд
Словенія
Поклюка
Чехія
Нове Место
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антхольц
Австрія
ЧС Гохфільцен
Південна Корея
Пхьончхан
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Холменколен
Підсумки
ЗМ ОЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Ест Спр Пр Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр Ест Спр Пр ОЗМ ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
13 29 23 15 27 3 46 43 15 7 DNF 16 4 41 DNS 17 5 34 DNS 10 2 DNS 247 33
2015–2016 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Рупольдінг
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Канада
Кенмор
США
Преск-Айл
Норвегія
ЧС Холменколен
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
ОЗМ ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Інд Ест МС Спр Пр Ест Спр МС ОЗМ ЗМ Спр Пр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
11 3 3 10 14 18 3 42 DNS 6 7 10 5 16 1 15 5 14 9 1 10 14 7 2 4 16 5 DNF 5 18 7 7 754 7
2013–2014 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Анесі
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Росія
ОІ Сочі
Словенія
Поклюка
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Холменколен
Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Ест Пр Ест Спр Пр Спр Пр МС Ест Інд Пр Спр Пр Ест Спр Пр Інд МС ЗМ Ест Спр Пр МС Спр Спр Пр Спр Пр МС Очок Місце
3 11 12 10 1 21 2 8 10 3 8 14 3 DNS 26 22 8 7 1 284 28
2012–2013 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Чехія
ЧС Нове Место
Норвегія
Холменколен
Росія
Сочі
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Ест Спр Пр Ест Спр МС Спр Пр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Інд Спр Ест Спр Пр МС Очок Місце
10 33 2 5 20 12 2 26 4 25 1 21 14 7 19 10 4 2 5 1 3 11 2 11 5 DNF 5 26 DNF 2 11 17 17 764 8
2011–2012 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Австрія
Хохфильцен
Німеччина
Обергоф
Чехія
Нове Место
Італія
Анхтольц
Норвегія
Холменколен
Фінляндія
Контіолахті
Німеччина
ЧС Рупольдінг
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр ЗМ Ест Спр МС Інд Спр Пр Спр Ест МС Спр Пр МС Спр Пр ЗМ ЗМ Спр Пр Інд МС Ест Спр Пр МС Очок Місце
5 21 23 42 DNS 8 68 8 21 22 26 25 32 14 5 12 46 LAP 2 14 6 240 32
2010–2011 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Анхтольц
США
Преск-Айл
США
Форт-Кент
Росія
ЧС Ханти-Мансійськ
Норвегія
Холменколен
Підсумки
Інд Спр Пр Спр Ест Пр Інд Спр ЗМ Ест Спр МС Інд Спр Пр Спр Ест МС Спр ЗМ Пр Спр Пр МС ЗМ Спр Пр Інд МС Ест Спр Пр МС Очок Місце
15 34 11 44 2 40 26 11 2 4 DNF 27 19 30 20 8 12 31 19 24 24 DSQ 11 17 25 342 26
2009–2010 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Канада
ОІ Ванкувер
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Холменколен
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
Інд Спр Ест Спр Пр Ест Інд Спр Пр Ест Спр МС Ест Спр МС Інд Спр Пр Спр Пр Інд МС Ест ЗМ Сп Пр Спр Пр МС Спр Мс ЗМ Очок Місце
10 7 6 36 DNS 9 24 57 40 4 50 19 12 38 31 18 21 32 12 6 6 24 18 21 23 29 33 28 346 29
2008–2009 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Австрія
Хохфильцен
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Анхтольц
Південна Корея
ЧС Пхьончхан
Канада
Вістлер
Норвегія
Тронхейм
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
Інд Спр Пр Спр Пр Ест Інд Спр Ест Ест Спр МС Ест Спр Пр Спр Пр МС Спр Пр Інд ЗМ МС Ест Інд Спр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Очок Місце
27 57 32 60 63 27 4 1 4 41 31 16 DNF 34 DNS 4 58 51 30 31 100 52
2007–2008 Фінляндія
Контіолахті
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Швеція
ЧС Естерсунд
Південна Корея
Пхьончхан
Росія
Ханти-Мансійськ
Норвегія
Холменколен
Підсумки
Інд Спр Пр Спр Пр Ест Інд Спр Ест Ест Спр МС Ест Спр Пр Спр Пр МС Спр Пр ЗМ Інд МС Ест Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Спр Пр МС Очок Місце
0
2006—2007 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Австрія
Гохфільцен
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Словенія
Поклюка
Італія
ЧС Антгольц
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Холменколен
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
Інд Спр Пр Спр Пр Ест Інд Спр Ест Ест Спр Пр Ест Спр МС Спр Пр МС Спр Пр Інд ЗМ Ест МС Інд Спр Пр Спр Пр МС Спр Пр МС Очок Місце
DNS 44 45 59 LAP 47 DNS 0
У таблиці відображені місця, зайняті спортсменом у гонках впродовж біатлонного сезону.

Інд — індивідуальна гонка
Пр — гонка переслідування
Спр — спринт
МС — мас-старт
Ест — естафета
ЗМ — змішана естафета

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Поштова марка України, 2014

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден княгині Ольги I ст. (8 березня 2021) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[12]
  • Орден княгині Ольги II ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[13]
  • Орден княгині Ольги III ст. (14 вересня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність[14]
  • Відзнака Тернопільської міської ради (2013)
  • Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009)[15]

У філателії

[ред. | ред. код]

Поштова марка України, спецпогашення 31 січня 2014 [16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Olympedia — 2006.
  2. Олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна дала майстер-клас у Підгородньому. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Підгрушної О. М. заступником Міністра молоді та спорту України» [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.]
  4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення Підгрушної О. М. з посади заступника Міністра молоді та спорту України»
  5. Вінчання біля Тернополя, 160 гостей, вбрання ручної роботи — Олена Підгрушна розповіла подробиці про весілля. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
  6. Федерація біатлону України. «Остаточне рішення у справі Оксани Хвостенко» 05.09.2011. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Олена Підгрушна. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  8. «За Майдан» — біатлоністки підтримали українців на врученні золотих медалей. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.
  9. На COVID-19 захворіла українська олімпійська чемпіонка. До Пекіна терміново викликали заміну [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 2 лютого 2022
  10. Олімпійська чемпіонка Підгрушна вийшла заміж та змінила прізвище (ua) . ФАКТИ. 5 червня 2021. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  11. Етап був скасований через епідемію Коронавірусу
  12. Указ Президента України від 8 березня 2021 року № 92/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  13. Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  14. Указ Президента України № 508/2013 від 14 вересня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту». Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 16 листопада 2016.
  15. Кабінет Міністрів України - Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
  16. Ukrposhta: Biathlon National Team of Ukraine 2014 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. wnsstamps.post

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]