Перейти до вмісту

Білоус Андрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Білоус.
Білоус Андрій Федорович
Зображення
Зображення
Народився28 квітня 1976(1976-04-28) (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдраматург, театральний режисер, актор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2004) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКиївський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Київський національний академічний Молодий театр Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1994 — тепер. час
ЧленствоНаціональна спілка театральних діячів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Провідні роліМамай (фільм)
IMDbnm1531141
Нагороди та премії
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, м. Васильків) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту «Майстерня Молодого». Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії ім. Олександра Довженка (2004)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 квітня 1976 року в місті Василькові, Київської області, в родині військовослужбовця.

Освіту актора драматичного театру та кіно отримав з 1994 по 1998 роки у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (майстерня Юлії Ткаченко); режисера драматичного театру — з 1999 по 2004 (майстерня Володимира Судьїна). З 2005 по 2008 — аспірант кафедри режисури та майстерності актора (науковий керівник — професор Володимир Судьїн).

Режисер Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року. Викладач режисури та акторської майстерності Київського національного університету театру ім. Івана Карпенка-Карого з 2005 року. Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) 2009-2012. З 2012 року — директор–художній керівник Київського національного академічного Молодого театру.

Звинувачення в сексуальних домаганнях

[ред. | ред. код]

У січні 2025 року було опубліковано звинувачення колишньої студентки Білоуса про можливі сексуальні домагання з його боку[2][3]. Колишня балетмейстерка Молодого театру Лідія Соклакова та ще низка театральних діячів підтримали дівчину[4].

КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого подав заяву до Національної поліції України для отримання правової оцінки ситуації, а також ініціював службову перевірку щодо Білоуса[5]. 30 січня 46 працівників Молодого театру написали заяву до Київської міської адміністрації з проханням усунути Білоуса з посади директора—художнього керівника театру на час проведення слідства[6].

10 лютого близько 200 студентів і театральних працівників провели мітинг під Молодим театром і КМДА із закликами відсторонити Білоуса з посади директора—художнього керівника театру[7][8]. Після завершення мітингу в КМДА заявили про відсторонення Білоуса та створення в театрі спеціальної комісії[9][10]. Тоді ж поліція відкрила кримінальне провадження щодо нього за статтею 153 Кримінального кодексу України — сексуальне насильство[11][12].

Постановки

[ред. | ред. код]
Навчальний театр КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого
Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А. В. Луначарського
  • 2003 — «Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима» за п'єсою «Двері в суміжну кімнату» А. Ейкбурна
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
Київський театр «Ательє 16»
Київський академічний театр юного глядача на Липках
Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії
Київський театр маріонеток
  • 2008 — «Сволочи» за п'єсою «Ночь Гельвера» Інгмара Вілквіста
Новий драматичний театр на Печерську спільно з Театральною майстернею А. Білоуса
Київський національний академічний Молодий театр
Український малий драматичний театр
Сценічні читання німецькомовної драматургії (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки)
  • 2003 — «Арабська ніч» за п'єсою Р. Шіммельпфенніга
  • 2004 — «Водоманія» за п'єсою Ф. Каттера
Новітня французька п'єса. Центр Леся Курбаса
  • 2003 — «Репетиція в театрі злочину» за п'єсою Ж. Моклера

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1995 — «Пейзаж душі після сповіді» реж. В. Політов — Григорій Сковорода
  • 2001 — «Леді Бомж» — аптечний робітник
  • 2003 — «Мамай» реж. О. Санін — Мамай
  • 2004 — «Украденне щастя» — епізод
  • 2013 — «Жіночий лікар-2» (57-я серія «Зрозуміти, пробачити») — Дмитро Нікітін
  • 2013 — «Поводир» — генерал
  • 2014 — «Алмазний хрест» — Ротенберг
  • 2015 — «Клан ювелірів» — Кирило
  • 2015 — «Спитайте у осені» — Олег, продюсер

Фестивалі

[ред. | ред. код]
  • «Славянские встречи» м. Гомель, («Веселіться! Все гаразд!?»), 2004
  • «Тернопільські театральні вечори» м. Тернопіль, («Жінка в пісках»), 2005
  • «Етно-діа-сфера» м. Мукачево, («Сірано де Бержерак»), 2006
  • «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сірано де Бержерак»), 2007
  • «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Чарівниця»), 2007
  • «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Украдене щастя») 2008
  • «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сволочи»), 2009
  • «Гогольфест» м. Київ, («Сволочи»), 2009
  • «Міжнародний Платонівський фестиваль» м. Вороніж, («Щастя»), 2012
  • Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь», м. Москва, («Загадкові варіації»), 2013
  • 45-е Всеукраїнське свято «Вересневі самоцвіти-2015», м. Кропивницький («Зачарований»), 2015
  • XXIV Міжнародний фестиваль «Слов'янські зустрічі», м. Чернігів («Зачарований»), 2016
  • Фестиваль сценічних мистецтв у Франківську «Час театру», («Загадкові варіації»), 2016
  • Всеукраїнський театральний фестиваль «ЧЕХОВФЕСТ», м. Суми («Загадкові варіації»). (Номінація — Найкращий монолог «Мить одкровення»), 2016
  • Х театральний фестиваль «Класика сьогодні», м. Дніпро, («Жара»). (Лауреат в номінації «За бездоганний акторський ансамбль»), 2016
  • ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», м. Херсон, («Однорукий»), Номінації: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль» (С. Боклан), 2016
  • ХІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Однорукий»), 2016
  • ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Украдене щастя»), 2016
  • Театральний фестиваль «Золотий лев-2018» («Однорукий»), 2018
  • World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай) — вистава-переможець «Сон літньої ночі», 2019
  • Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» — найкраща вистава камерної сцени, 2020

Премії

[ред. | ред. код]
  • Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, «Мамай»)
  • Лауреат премії «Київська пектораль» (2004, «Веселіться! Все гаразд!?» режисерський дебют)
  • Переможець конкурсу молодих митців «Старт»(2004, «Веселіться! Все гаразд!?»)
  • Лауреат премії «Київська пектораль» (2005, «Жінка в пісках» найкраща вистава камерної сцени)
  • Переможець конкурсу «Бієнале актуальних мистецтв» (2005, «Украдене щастя»)
  • Лауреат премії «Київська пектораль» (2011, «Щастя» найкраща вистава камерної сцени)
  • Лауреат премії ім. Сергія Данченко (2013)
  • Заслужений діяч мистецтв України
  • Увійшов у список десяти найвпливовіших українських режисерів, за версією щотижневика «Дзеркало тижня»[18]
  • Лауреат премії ім. Миколи Садовського (2019)

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  2. ↑ Викладача Карпенка-Карого та режисера Андрія Білоуса звинуватили в домаганнях до студенток. Що відомо?
  3. ↑ Скандал у Карпенка-Карого. Що відомо про звинувачення Білоуса у сексуальних домаганнях. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  4. ↑ Режисера Молодого театру Андрія Білоуса звинувачують у сексуальних домаганнях: що відомо
  5. ↑ Авторка анонімного відео зі звинуваченнями Андрія Білоуса назвала своє ім'я: що відомо
  6. ↑ Встало пів зали: домагання Білоуса підтвердила велика кількість артистів «Молодого театру»
  7. ↑ Підтримую 46" та «Не мовчи» під Молодим Театром триває мітинг проти сексуального насильства в театрах
  8. ↑ "Не мовчи": у Києві мітингують за усунення Білоуса від посади худкерівника Молодого театру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  9. ↑ Андрія Білоуса відсторонили від посади на тлі протестів
  10. ↑ https://kyiv.npu.gov.ua/news/za-faktom-mozhlyvykh-nepravomirnykh-dii-vykladacha-stolychnoho-universytetu-politsiia-rozpochala-kryminalne-provadzhennia
  11. ↑ Поліція відкрила кримінальне провадження щодо Андрія Білоуса, якого звинуватили в домаганнях
  12. ↑ Скандал у Карпенка-Карого: поліція відкрила кримінальну справу проти Білоуса. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  13. ↑ Оксана ПУРИК (7 лютого 2008). Небезпечні зв`язки Андрія Білоуса (укр.). «Аратта». Процитовано 30 жовтня 2024.
  14. ↑ Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита» [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  15. ↑ Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). Прем`єра: «Куди піти?» (Молодий театр) (укр.). «Блог Натальї Болгарової». Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
  16. ↑ Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). Продукт подвійної перегонки (укр.). «День» №180-181. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
  17. ↑ Оксана ЗАБОЛОЦЬКА (29 жовтня 2024). Казка для дорослих з інтригами та еротикою: що цікавого в новій виставі «Небезпечні зв'язки» від Молодого театру (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 30 жовтня 2024.
  18. ↑ Все наши. ТОП-10 самых влиятельных украинских театральных режиссеров. ZN.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2017.
  19. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білоус_Андрій_Федорович&oldid=44667706