Білоярська АЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоярська атомна електростанція
Beloyarsk NNP.jpg
Країна Flag of Russia.svg Росія
Адмінодиниця Зарічний
Місцезнаходження Росія Росія, Свердловська область, Зарічний
Початок будівництва 1955
Початок експлуатації 26 квітня 1964
Кінець експлуатації 2025 (блок IІІ)[1]
Організація «Росенергоатом»
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 3
Будується енергоблоків 1
Тип реакторів АМБ, БН
Реакторів в експлуатації 1
Генеруюча потужність 600 МВт
Інша інформація
Сайт Білоярська АЕС
Білоярська АЕС у Вікісховищі?

Білоярська атомна електростанція ім. І. В. Курчатова (БАЕС) — російська атомна електрична станція, розташована в місті Зарічний, в Свердловській області, друга промислова атомна станція в країні (після Сибірської), єдина в Росії АЕС з різними типами реакторів на одному майданчику.

На станції були споруджені три енергоблоки: два з реакторами на теплових нейтронах і один з реактором на швидких нейтронах. В даний час єдиним діючим на станції енергоблоком є ​​3-й енергоблок з реактором БН-600 електричною потужністю 600 МВт, пущений в експлуатацію 8 квітня 1980 — перший у світі енергоблок промислового масштабу з реактором на швидких нейтронах. Він також є найбільшим у світі енергоблоком з реактором на швидких нейтронах.

Перші два енергоблоки з водографітовими канальними реакторами АМБ-100 і АМБ-200 функціонували в 19641981 і 1967–1989 роках і були зупинені у зв'язку із закінченням ресурсу. Паливо з реакторів вивантажено і знаходиться на тривалому зберіганні в спеціальних басейнах витримки, розташованих в одній будівлі з реакторами. Всі технологічні системи, робота яких не вимагається за умовами безпеки, зупинені. У роботі знаходяться лише вентиляційні системи для підтримки температурного режиму в приміщеннях і система радіаційного контролю, робота яких цілодобово забезпечується кваліфікованим персоналом. У квітні 2014 розпочато роботи по розбору реакторів.

Новий 4-й енергоблок з реактором БН-800 потужністю 880 МВт знаходиться у стадії будівництва (роботи ведуться під керівництвом ОКБМ ім. І. І. Афрікантова). Енергоблок покликаний істотно розширити паливну базу атомної енергетики і мінімізувати радіоактивні відходи за рахунок організації замкнутого ядерно-паливного циклу. Згідно Федеральної цільової програми розвитку атомної енергетики, введення енергоблоку в експлуатацію заплановано на 2013, потім перенесено на 2014. Кошторисна вартість блоку — $ 1,2 млрд, фактична — не менше 135 млрд руб.

25 листопада 2011 на території міста почалася вирубка лісу під будівництво першої черги нового житлового мікрорайону для персоналу БН-800.

27 червня 2014 реактор БН-800 був виведений на мінімальний контрольований рівень потужності. Енергопуск очікується в жовтні 2014.

Для охолодження реакторів Білоярської АЕС було створено Білоярське водосховище.

Є філією концерну «Росенергоатом».

Другий блочний щит управління. 2011 рік

Історія будівництва[ред. | ред. код]

  • 9 червня 1954 — Міністерством електростанцій СРСР було затверджено завдання на будівництво в 50 км на схід від Свердловська теплової електростанції. Виникле при будівництві теплоелектростанції селище був віднесене до категорії робітничих селищ і стало називатися с. Зарічний у складі Білоярського району Свердловської області.
  • Липень 1955 — розпорядженням Ради Міністрів РРФСР Управлінню «Свердловенерго» Міністерства електростанцій СРСР під будівництво тоді ще Білоярської ГРЕС і її зони затоплення було виділено 2653,6 га земель з державного лісового фонду (ліси II групи).
  • серпень 1955 — почалися будівельні роботи, саме будівництво було оголошене Всесоюзним комсомольським будівництвом.
  • 1957 — прийнято рішення про будівництво атомної електростанції в Білоярському районі. Техпроект Білоярської АЕС був розроблений на основі проектного завдання, виконаного Ленінградським відділенням «Теплоелектропроект», за участю Ленінградського політехнічного інституту. Проект був затверджений 15 липня колегією Міністерства електростанцій. Проектна потужність становила 400 МВт.
  • 1958 — річка Пишма була перекрита греблею.
  • 14 березня 1961 — побудований гідровузол пущений в експлуатацію.
  • 1963 — закінчено спорудження першого реактора потужністю 100 МВт. Технічний проект 2-го енергоблоку був розроблений на основі проектного завдання, створеного «Уралтеплоенергопроектом» в 1960 році.
  • Квітень 1964 — енергоблок № 1 з водографітовим канальним реактором на теплових нейтронах АМВ-100 («Атом Мирний Великий» електричною потужністю 100 МВт) введений в роботу.
  • 1967 — закінчені будівельні і монтажні роботи по 2-му енергоблоку. 27 грудня відбувся промисловий пуск 2-го реактора БАЕС.
  • 8 квітня 1980 — пущений 3-й енергоблок БН-600.
  • 1986 — директором станції призначений Олег Сараєв.
  • 2002 — директором станції призначений Микола Ошканов.
  • 2010 — директором станції призначений Михайло Баканов.
  • 2015 - директором станції призначений Іван Сидоров.

Виробництво електроенергії[ред. | ред. код]

За підсумками 2018 року на Білоярській АЕС було вироблено 8,8 млрд. кВтч електроенергії.

2017 року виробництво електроенергії на Білоярській АЕС склало 10,2 млрд кВт.ч.

2016 року виробництво електроенергії на Білоярській АЕС склало 8,4 млрд кВт.ч.

Інформація по енергоблокам[ред. | ред. код]

Фасад будівлі першої черги Білоярської АЕС
Энергоблок[2] Тип реакторів Потужність Початок будівництва Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Енергоблок № 1 АМБ-100 102 МВт 108 МВт 01.06.1958 26.04.1964 26.04.1964 15.01.1983
Енергоблок № 2 АМБ-200 146 МВт 160 МВт 01.01.1962 29.12.1967 01.12.1969 15.04.1990
Енергоблок № 3 БН-600 560 МВт 600 МВт 01.01.1969 08.04.1980 01.11.1981 2025[3](план)
Енергоблок № 4 БН-800 789 МВт 864 МВт[4] 18.07.2006 кінець листопада — початок грудня 2014[5] (план) перший квартал 2015[5] (план)
Енергоблок № 5 БН-1200 1130 МВт 1220 МВт 2015 (план) 2020 (план)

Інциденти[ред. | ред. код]

Фасад будівлі першої черги Білоярської АЕС
  • 1964–1974 рр. — Неодноразове руйнування тепловиділяючих збірок активної зони реактора на 1-му блоці АЕС.
  • 1977 — розплавлення 50% тепловиділяючих збірок активної зони реактора на 2-му блоці АЕС. Ремонт тривав близько 1 року.
  • в ніч з 30 на 31 грудня 1978 — пожежа, що призвела до обвалення даху машинного залу на площі 960 м2. Для її ліквідації знадобилося майже 10 годин. У гасінні пожежі брали участь 270 пожежників.
  • 22 грудня 1992 при перекачуванні рідких радіоактивних відходів було затоплено приміщення обслуговування насосів СРВ. Частина відходів потрапила в ґрунт під СРВ і по дренажній системі — в ставок-охолоджувач (6 мКи).
  • 5 травня 1994 — пожежа і викид теплоносія (натрію) з 2-го контуру.
  • 6 червня 1994 — під час капітального ремонту стався витік нерадіоактивного натрію з другого контуру, через що почалася пожежа.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]