Біло-червоно-білий прапор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Біло-червоно-білий прапор
Біло-червоно-білий прапор
Використання
FIAV 110110.svg FIAV normal.svg
Пропорції 1:2
Затверджений 25 березня 1918 (як прапор БНР)
25 серпня 1991 (як прапор Республіки Білорусь)
Кольори
білий
червоний
Приналежність Білоруська Народна Республіка і Білорусь
7 червня 1995 був скасований як державний прапор, але діє як прапор уряду БНР в екзилі.

Біло-червоно-білий прапор у Вікісховищі?

Бі́ло-черво́но-бі́лий пра́пор (біл. Бел-чырвона-белы сцяг)  — історичний національний прапор Білорусі. Це полотно розміром 1:2, що складається із трьох рівних горизонтальних смуг — двох білих (нижня та верхня) і однієї червоної між ними.

У 1918 році — прапор Білоруської Народної Республіки, у 19911995 рр. — державний прапор Республіки Білорусь.

Історія[ред.ред. код]

Походження кольорів прапора[ред.ред. код]

Прапор кавалерії ВКЛ у битві під м. Орша

Білий і червоний кольори досить характерні для білоруської культури, наприклад, червоні елементи на білій основі вважаються найпоширенішим поєднанням кольорів в білоруському орнаменті.[1]

Існує безліч різних версій походження біло-червоно-білого прапора. Найпопулярніша легенда співвідносить появу прапора з невідомою битвою військ ВКЛ проти іноземних загарбників (ймовірно, Грюнвальдська), в якій поранений полководець підняв біле закривавлене полотно і повів під цим прапором військо до перемоги.[2] За іншою версією, біло-червоно-білий прапор утворився в Середньовіччі згідно з законами геральдики і вексилологіі з кольорів герба «Погоня» (білий і червоний).[3] На думку деяких фахівців, прообразом біло-червоно-білого прапора може вважатися прапор Святого Георгія (червоний хрест на білому полотні), який можна побачити на мальовничому полотні XVI століття, що зображає польсько-литовської кавалерії в битві під Оршею в 1514 році.[4]

Лютнева революція[ред.ред. код]

Під час Лютневої революції представники білоруського національного руху використовували білі прапори, на яких розміщувалися різні гасла. Коли постало питання про більш прийнятний варіант прапора, білоруські організації Петербурга звернулися до молодого архітектора, випускника Петербурзького інституту, Клавдія Дуж-Душевського. Він зробив декілька проектів національного прапора, з яких було прийнято біло-червоно-білий. Точна дата затвердження ескізу невідома.[5]

У деяких спогадах діячів національного руху того періоду стверджується, що вже з 1909 року біло-червоно-біле поєднання кольорів використовувалося білоруськими студентськими організаціями. Однак документами це не підтверджується.

25 березня 1917 року в Мінську відбувся Перший Білоруський конгрес. Учасниця конгресу Зосько Верас згадувала, що над будівлею конгресу було вивішено чисто білий прапор як символ Білій Русі, але делегати конгресу визнали білий прапор символом контрреволюції. Ймовірно, саме тоді й було затверджено один із розроблених Душевським проектів. Причому, як випливає з резолюції Білоруського національного комітету, основним доказом на користь нового прапора стала не кольори герба «Погоня» або якого-небудь іншого відомого символу, а поширеність на території Білорусі червоно-білих орнаментів:

«

Оскільки в білоруському народному мистецтві переважають білі та червоні візерунки, було вирішено використовувати ці кольори для національного прапора. Таким чином, комітет постановив, що прапор повинен складатися із трьох горизонтальних смуг однакової ширини — білої, червоної й білої, а довжина його в два рази більше ширини. [6]

Оригінальний текст (біл.)

Дзеля таго што ў беларускім народным мастацтве пераважаюць белыя й чырвоныя ўзоры, палічана дарэчным ужыць гэтыя колеры ў беларускім нацыянальным сьцягу. Такім чынам, Камітэт пастанавіў, што сьцяг мусіць складацца з трох гарызантальных палосаў аднолькавае шырыні — белай, чырвонай і белай, і што даўжыня яго ўдвая большая за шырыню.

»

З іншого боку, стверджується, що ніяких рішень про прапорах Усебілоруський конгрес не приймав[7]. Факти використання білоруського прапора зафіксовано в декількох газетних публікаціях 1917 року. У тому самому році біло-червоно-білим прапором користувалося Білоруське культурно-просвітницьке товариство. Білоруська Рада 12-ї армії 8 грудня 1917 року рекомендувала всім солдатам-білорусам ушити в петлиці біло-червоно-білу стрічку. У грудні газета «Вільна Білорусь» пропонувала інший варіант прапора: біло-червоно-синій, однак ця пропозиція не отримала підтримки. Перший Загальнобілоруський конгрес відбувся 15 грудня під біло-червоно-білими прапорами.

Проголошення Білоруської Народної Республіки[ред.ред. код]

Листівка часів БНР

У 1918 році в умовах німецької окупації проголошується Білоруська Народна Республіка (БНР), символами якої стали герб «Погоня» й біло-червоно-білий прапор. 11 серпня в газеті «Вільна Білорусь» було опубліковано перший офіційний опис прапора й герба. В 19191920 роках біло-червоно-білий прапор використовували білоруські військові формування в складі армій Польщі й Литви. У 1920 році прапор використовували учасники Слуцького повстання.

Після відходу німецьких військ в кінці 1918 року та захоплення Мінська Червоною Армією уряд БНР (Білоруська Рада) переїхав до Вільні, де діяв до 1925 року. Прапор Ради 1920—1925 років являв собою біло-червоно-білий прапор, доповнений двома вузькими, імовірно чорними (траурними) смужками, що розділяють білий і червоний кольори.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У БРСР прапор потрапляє під заборону, використовується білоруською діаспорою за кордоном. Також біло-червоно-білий прапор активно використовується білоруським національним рухом у Західній Білорусі: як політичними рухами, на кшталт Білоруської християнської демократії, Білоруська робітничо-селянська громада, так і неполітичними громадськими організаціями, такими як Суспільство білоруської школи[8].

У 1927 році обговорювався проект герба БРСР, який у загальних рисах повторював герб СРСР, але мав біло-червоно-білу стрічку замість червоної. Проект пройшов кілька інстанцій, але Президія ЦВК в результаті все ж таки постановила зробити стрічку червоною.[9].

Друга світова війна[ред.ред. код]

У період німецької окупації Білорусі (19411944) під час Другої світової війни, біло-червоно-білий прапор разом із гербом «Погоня» було дозволено до вживання 27 липня 1942 року генерал-комісаром Генерального округу Білорусь Вільгельмом Кубе[10]. Він також використовувався як відмінна ознака білоруськими добровольцями в німецькій армії та Ваффен-СС.[11] При цьому, використання національної символіки для позначення приналежності військовослужбовців до колабораціоністських формувань було в Третьому рейху загальноприйнятим і поширювалося на більшості окупованих територій (Росія, Україна, Франція, Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Прибалтика й ін.).

Сучасність[ред.ред. код]

Берет білоруських Повітряно-Десантних Військ до 1995 р.

19 вересня 1991 року парламент Республіки Білорусь прийняв Закон «Про Державний прапор Республіки Білорусь», затвердивши біло-червоно-білий прапор. 10 грудня 1991 року Постановою Верховної ради було прийнято Закон «Про Державний прапор Республіки Білорусь».

Державну символіку було негативно сприйнято частиною білоруського суспільства, у тому числі ветеранськими організаціями . Причиною тому було використання цих символів колабораціоністами під час Другої світової війни.[12]

14 травня 1995 року було проведено перший в історії незалежної Білорусі референдум. На голосування було винесено 4 запитання, у тому числі — про встановлення нових Державного прапора й Державного герба. «За» проголосувало 75,1 %[13] прийшли на виборчі ділянки, «проти» — 20,5 %.

За результатами референдуму біло-червоно-білий прапор було позбавлено статусу державного символу й разом із гербом «Погоня» потрапив під неоголошену заборону. 16 травня 1995 року керівник справами президента Республіки Білорусь Іван Титенков зняв із даху Будинку уряду біло-червоно-білий прапор. Його було розірвано «на сувеніри», на шматках чиновник розписався особисто[14]. З цього часу прапор використовується опозиційними силами як один із символів боротьби проти президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Під час чемпіонату світу з хокею 2013 року розгорівся скандал: шведські організатори виганяли зі трибун білоруських уболівальників із біло-червоно-білими прапорами, аргументуючи це забороною політичної агітації. Водночас, заборона оминула радянський прапор. У відповідь на це білоруські вболівальники та шведські правозахисники розпочали акції протесту, досягнувши компромісу: зі прапорами можна перебувати на трибунах, не розмахуючи ними (на практиці це означало по суті вільне використання бчб-прапорів). На думку деяких аналітиків, заборону прапора було пов'язано з наполяганням білоруського керівництва (ЧС 2014 року відбувся в Білорусі).[15]

Прапор також використовується різними білоруськими емігрантськими організаціями в інших країнах.

Біло-червоно-біле поєднання в білоруській символіці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Фадзеева В. Я. Арнамент / / Етнаграфія Беларусі. — Мн. : БелЕн, 1989. С.36
  2. Вінцук Вячорка — Пра герб і сцяг. Мн., 1993
  3. 100 пытанняў і адказаў з гісторыі Беларусі. Менск, Звязда, 1993
  4. М. Ткачов, Національні символи: народ і історія. // Гербовед, № 21
  5. "Клавдій дуж-Душевскій. Прапор "Стаття Сергія Хоревского (по-білоруськи) [недоступне посилання]
  6. lalk102.html Ігор Лялько - Питання державної символіки в Білорусі (біл.)
  7. Романько О. В. Коричневые тени в Полесье. Белоруссия 1941—1945. — М.: Вече, 2008, с. 59.
  8. Андре Вашкевіч. Наші сцягі над Заходняй / / Arche, № 4 (55) — 2007
  9. Насевіч В. Л., Гэты сцяг пачынаўся так … (Чирвоная змен, 20 красавіка 1995. № 42 (13900))
  10. Книги А. Басова та І. Куркова «Прапори Білорусі вчора і сьогодні» [недоступне посилання]
  11. Знаки відмінності Білоруської Крайової Оборони та білоруських підрозділів СС і СД
  12. Вексіллографія — Державний прапор Республіки Білорусь
  13. ЦВК РБ: Про підсумки голосування на республіканському референдумі 14 травня 1995 року[недоступне посилання]
  14. Олександр Федута. Велика жратва: політбюро. Завгосп республіки[недоступне посилання]
  15. Скандал са сцягамі ў Швецыі можа дайсці да суда (Эксклюзіўнае відэа)
  16. Фамільний герби Пінщіни та Білорусі.[недоступне посилання]
  17. VEXILLOGRAPHIA - Прапори Білорусі

Література[ред.ред. код]

  • А. Н. Басов, І. М. Курков. Прапори Білорусі вчора і сьогодні — Минск: «Полымя», 1994 р.
  • Цітоў А. Сфрагістика і геральдика Беларусі. — Мн.: РІВШ БДУ, 1999. ISBN 985-6299-36-5.
  • Фадзеева В. Я. Арнамент / / Етнаграфія Беларусі. — Мн. : БелЕн, 1989. ISBN 5-85700-014-9.
  • Ф. Турук. Білоруське рух. Нарис історії національного і революційного руху белоруссов. — Москва: Державне видавництво, 1921; Мн. : Картографічна фабрика Белгеодезіі, 1994.
  • Насевіч В. Л., Гэты сцяг пачынаўся так … / / Чирвоная змен, 20 красавіка 1995. № 42 (13900)
  • Латишонак А. Дзяржаўная симболіка беларускай народнай Республікі / / Латишонак А. Жаўнеры БНР. Беласток-Вільня, 2009. С. 303—306.