Білуха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Beluga
Belugawhale MMC.jpg
Size comparison against an average human
Size comparison against an average human
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Chordata
Клас: Mammalia
Ряд: Cetacea
Родина: Monodontidae
Рід: Delphinapterus
Вид: D. leucas
Біноміальна назва
Delphinapterus leucas
(Pallas, 1776)
Поширення білух
Поширення білух
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Delphinapterus leucas
EOL logo.svg EOL: 328541
ITIS logo.svg ITIS: 180483
IUCN logo.svg МСОП: 6335
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9749
Fossilworks: 65078


Білу́ха, або білуга (Delphinapterus leucas) — ссавець родини Нарвалові, або Однорогові (Monodontidae).

Довжина до 6,6 м, вага до 1,9 т. З них бл. 40% - жир.

Забарвлення дорослої білухи біле.

Поширена білуха в арктичних і прилеглих водах.

Пристосована до життя серед криги; далеко мігрує, іноді на 1000 км запливає в ріки. Тримається стадами, живиться рибою, ракоподібними, молюсками; статева зрілість на 2—3-му році. Після 11 — 12 місяців вагітності самиця народжує 1—2 малят довжиною 1,4—1,6 м. Білуха видає різкі звуки (звідси вираз — «реве білугою»).

Поширення

Поширена циркумполярно, між 50 ° і 80 ° с. ш., населяючи арктичні, а також Берингове та Охотське моря; взимку іноді заходить в Балтійське море.

Ізольована популяція є в естуарії річки Св. Лаврентія.

Спосіб життя і харчування[ред.ред. код]

Основу харчування білухи складає риба, головним чином, зграєва (мойва, тріска, сайка, оселедець, навага, камбала, Сігов та лососеві види); в меншій мірі - ракоподібні та головоногі молюски. Здобич, особливо придонні організми, білухи не хапають, а всмоктують. Доросла особина споживає в день близько 15 кг їжі. У гонитві за рибою (лососевими на нересті) білуха часто заходить у великі річки (Об, Єнісей, Олену, Амур) і в затоку річки Хатанга іноді піднімаючись вгору за течією на сотні кілометрів.

Білуха і Ванкуверському акваріумі.
Білуха.

Білухи здійснюють регулярні сезонні міграції. По весні вони починають переміщатися до берега - до мілководих заток, фіордів і усть північних річок. Літування біля берегів обумовлено великою кількістю тут їжі і більш високою температурою води. Крім того, прибережні ділянки - зручні місця для «линьки»; щоб зняти омертвілий поверхневий шар шкіри, білухи труться об гальку на мілководді. Білухи прив'язані до одних і тих же місцях літування, відвідуючи їх з року в рік. Стеження за окремими особинами показало, що білухи запам'ятовують місце свого народження і шлях до нього після зимівлі.

У зимовий час, як правило, тримаються кромки льодових полів, але іноді далеко проникають в зону заледеніння, де вітри і течії підтримують тріщини, розводдя і ополонки. При обмерзанні великих акваторій здійснюють масові відкочівки на південь. Ополонки, до яких білухи піднімаються подихати, можуть бути віддалені на кілька кілометрів одна від одної. Білухи підтримують їх, не даючи замерзнути, вони здатні пробивати спиною лід товщиною до декількох сантиметрів.

Тим не менш, зимівля часом закінчується для білух трагічно, коли ополонки затягуються занадто товстим льодом або стадо білух потрапляє в льодовий полон. Взимку на білух полює білий ведмідь, який підстерігає здобич у ополонок і глушить її ударами лап. Іншим ворогом білух є косатка.

Подорожують білухи стадами, що складаються з груп двох типів. Один - це групи з 1-3 дорослих самок (імовірно сестер) та їх дитинчат різного віку. Інший тип - групи з 8-16 дорослих самців. Переслідуючи косяки риби, білухи іноді збиваються у зграї в сотні і навіть тисячі голів.
Білухи - соціальні істоти. За різноманітність видаваних ними звуків американці прозвали білуху «морської канаркою» (sea canary), а в росіян з'явився фразеологізм «ревіти білугою». Дослідники нарахували близько 50 звукових сигналів (свист, вереск, щебетання, клекіт, скрегіт, пронизливий крик, рев). Крім цього білухи використовують при спілкуванні «мову тіла» (ляпаючи по воді хвостовими плавниками) і навіть міміку.

Статус популяції і охорона[ред.ред. код]

P 1994 р. вид занесено в Червоний список МСОП зі статусом уразливий (Vulnerable). Станом на травень 1999 р. у світі налічувалося близько 30 стад білух, загальна чисельність яких оцінювалася в 100-200 тис. особин (без урахування Росії). В наш час[Коли?] основна загроза білухам полягає не в інтенсивному промислі, а в індустріальному освоєнні арктичного шельфу та забрудненні середовища проживання білух відходами та отрутохімікатами. Ще одна загроза - глобальне потепління, що суттєво звузить ареал харчування та існування білух.

Джерела[ред.ред. код]

Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Білуха