Більський повіт (Гродненська губернія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Більський повіт
POL Bielsk Podlaski COA.svg
Герб повітового центру
Grodno Governorate Belsky uezd.svg
Губернія Білостоцька область
Гродненська губернія
Центр Більськ
Створений 1808
Площа 3130,1 (1897)
Населення 164 441 осіб (1897)
Найбільші міста Більськ, Бранськ
Наступники Більський повіт (Польща)

Більський повіт (пол. Powiat bielski, біл. Бельскі павет) — історична адміністративно-територіальна одиниця Білостоцької області та Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Більськ. Значну частку населення становили українці.

Повіт було створено 1808 року у складі Білостоцької області. 1843 року з ліквідацією області повіт підпорядковано Гродненській губернії.

У 1921 році під владою Другої Речі Посполитої територія повіту опинилась у Білостоцькому воєводстві з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

На 1913 рік повіт поділявся на 15 волостей:

Населення[ред. | ред. код]

Ей, там в ліесу на бору, там збіралісь галонькі,
Гдесь там соколік ся взяв
Всіє галонькі розогнав, найчоршейшу собіе взяв.
Ой, просілась галонька к тим галонькам чорненькім:
Випусті мене соколе к тим галонькам міленькім.
Потуом мене не приймут, мніе гніздочка не увіют,
Моїх діеток не приймут.
Ей, там в гуліці на грудку
Там збіраліся дівонькі
Де ж там бив ти Григорку
Де зийшліся міленькі?
Порвав одну чорнобрив
І так їей он говорив:
Я тебе дівонько не пущу
Покуоль коску не розпущу.
А она ся зажурила
І так ему говорила:
Мене дівонькі не приймут,
Мніе правдонькі не скажут,
Мніе віночка не увіют,
Мене в танок не возьмут.

Русинська пісня з Більського повіту, 1848 рік[1]

За статтею Йосипа Ярошевича 1848 року в повіті проживало понад 104 тис. осіб, діяло 35 руських парафій і 24 польські[1]. У містах населення складали представники різної національності — русини, росіяни, поляки, «мінці», євреї, тоді як сільські поселення ділилися на етнічно русинські та польські (мазурські)[1]. Розмежування проходило приблизно по середині повіту, в напрямку від південно-західної до північно-східної його межі, з взаємними вкрапленнями поселень обох національностей[1]. Як зазначав автор статті, мова русинів повіту мало відрізнялася від «прозодії мови волинської» й посідала проміжне місце між мовою пинських полішуків і берестян, хоча й не мала «волинського наголосу, який чується у тамтих»[1].

У 1879 році в повіті проживав 122 041 мешканець, з них: 60 тис. — православних (до 1875 р. — греко-католики), 49 753 — римокатоликів, 11 616 — юдеїв, 249 — євангелістів.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку повіту частка українців становила 63 %, мазурів — 27,2 %, євреїв — 9 %, німців — 0,4 %, татар — 0,03 %[2].

За переписом 1897 року чисельність населення становила 164 441 особа, з них у повітовому місті Більськ — 7464 особи, заштатному Брянську — 4087 осіб[3]. Розподіл населення за рідною мовою згідно з переписом 1897 року[4]:

Мова Осіб Відсоток
українська 64 256 39,1 %
польська 57 331 34,9 %
єврейська 24 486 14,9 %
російська 9 758 5,9 %
білоруська 8 068 4,9 %
німецька 397 0,2 %
інші 145 0,1 %
Разом 164 441 100 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Ярошевич Й. Русини Більського повіту. Винятки зі статті Materialy do statystyki i etnografii guberni grodzienskiej. Powiat bielski, поміщеної в часописі „Athenaeum", Вільно, 1848, зошит 6, стор. 168-186. // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1993. — № 3-4(7-8). — С. 30. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
  2. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 156. (рос. дореф.)
  3. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 11 січня 2020.  (рос.)
  4. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 11 січня 2020.  (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]