Більцарева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Більцарева
пол. Binczarowa
POL Binczarowa cerkiew.jpg

Координати 49°33′50″ пн. ш. 20°56′30″ сх. д.H G O

Країна Польща Польща
Воєводство Малопольське
Повіт Новосондецький
Ґміна Ґміна Ґрибув
Висота центру 597 м
Населення 1201 осіб (2006)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 33-334
Автомобільний код KNS
Код SIMC 0426822
GeoNames 775916
OSM пошук у Nominatim
Більцарева. Карта розташування: Польща
Більцарева
Більцарева
Більцарева (Польща)
Більцарева. Карта розташування: Малопольське воєводство
Більцарева
Більцарева
Більцарева (Малопольське воєводство)
Більцарева у Вікісховищі?

Більцарева (пол. Binczarowa) — село в Польщі, в ґміні Ґрибув Новосондецького повіту Малопольського воєводства.

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться в долині потоку Бінчарки — правої притоки річки Бяла.

Історія[ред. | ред. код]

Заснована в 1365 році Казимиром ІІІ.

По розборах Польщі (1772, 1793 і 1795 pp.) перейшли королівські маєтності в Більцареві на власність австрійської держави, або т. зв. камери. Звідси і назва — камеральні добра. В 1820 р, закупив ті добра німецкий банкір Hosz, якому солтиси Трохановскі мусіли відробляти панщину. В 1886 р. помер безпотомно останній з родини Гошів, іменем Фердинанд. Тоді мешканці Більцаревої закупили — при діяльній співучасті свого пароха о. Теофіля Качмарчика за ціну 36.000 австр. корон, від родини померлого Фердинанда Гоша більцаревську частину його дібр.

В 19181920 роках входила до Руської народної республіки лемків[1]. Більшість селян (крім 48) в ході Тилявської схизми на 1936 рік перейшли до Польської православної церкви.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківське населення. У 1939 році з 760 жителів села — 740 українців, 15 поляків і 5 євреїв.[2] До 1945 р. в селі була греко-католицька парафія Грибівського деканату, до якої також належав Грибів, метричні книги велися з 1784 року[3].

В 1945 р. православна частина села виїхала в СРСР, забравши з собою церковне майно включно із дзвонами[4]. У червні 1947 року решту українського населення було примусово виселено в ході операції «Вісла» і розсіяно на понімецьких землях[5]. На їхнє місце заселені поляки.

У 19751998 роках село входило до складу Новосондецького воєводства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Давня дерев'яна греко-католицька церква святого великомученика Димитрія 1760 року (тепер костел), збереглася більша частина внутрішнього оздоблення (поліхромні фігури з 1549 i 1649 років, іконостас і бічні вівтарі XVIII  ст.). Інша церква (православна з 1930-х років) знищена після 1945 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]