Більшівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Більшівці
POL Bołszowce COA.svg
Герб
панорама селища
панорама селища
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Coat of Arms Halych.PNG Галицький район
Рада Більшівцівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2621255300
Основні дані
Статус з 1940 року
Площа 12,83 км²
Населення 2123 (01.01.2011)[1]
Густота 165,5 осіб/км²
Поштовий індекс 77146
Телефонний код +380 3431
Географічні координати 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639Координати: 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639
Водойма річка Гнила Липа
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
 - фізична: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - фізична: 28 км
 - автошляхами: 34 км
Селищна влада
Адреса 77146, смт Більшівці, вул. Вічевий майдан, 1
Голова селищної ради Саноцький В.П.
Карта
Більшівці is located in Україна
Більшівці
Більшівці
Більшівці is located in Івано-Франківська область
Більшівці
Більшівці

Commons-logo.svg Більшівці у Вікісховищі

Більші́вці (нім. Bolschowitz, пол. Bolszowce) — селище міського типу Галицького району, Івано-Франківської області (до 1963 р. — центр однойменного району).

Назва[ред.ред. код]

Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).

Розташування й опис[ред.ред. код]

Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.

Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).

Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.

Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.

Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).

З історії[ред.ред. код]

Костел кармелітів у Більшівцях

Вперше Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).[2]

1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.

1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.

На початку 18 століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої полонізованої вірменської родини Кшечуновичів (пол. Krzeczunowiczowie).

Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремесничо-торговельним містечком. Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.

На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходять Шкап'єри — свято-ярмарка, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.

Перша світова війна завдала шкоди селу.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави.
Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.[3]

ІІ-га Річ Посполита[ред.ред. код]

У 1930-х роках власник містечка Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.

У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців, 400 поляків, 200 латинників, 1450 євреїв)[4].

ІІ-га світова війна[ред.ред. код]

У часи Другої світової війни тут проходили масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв.

19401963 — Більшівці були районним центром.

За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині 20 століття видавав 430 тонн живої риби щороку. (Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба»).

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. За радянські часи перебував у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер кляштор належить ордену францисканців.
  • Більшовецька ратуша.
  • Палац Кшечуновичів.

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Т.Г. Шевченку. Встановлено в цетральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
  • Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.[5]

Відомі люди[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.7, №72
  3. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 118
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 66 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  5. УНІАН: На Прикарпатті встановили другий пам’ятник Папі Римському

Джерела[ред.ред. код]