Більшівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Більшівці
POL Bołszowce COA.svg
Герб
панорама селища
панорама селища
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Coat of Arms Halych.PNG Галицький район
Рада Більшівцівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2621255300
Основні дані
Статус з 1940 року
Площа 12.83 км²
Населення 2001 (01.01.2017)[1]
Густота 165,5 осіб/км²
Поштовий індекс 77146
Телефонний код +380 3431
Географічні координати 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639Координати: 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639
Водойма річка Гнила Липа
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
 - фізична: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - фізична: 28 км
 - автошляхами: 34 км
Селищна влада
Адреса 77146, смт Більшівці, вул. Вічевий майдан, 1
Голова селищної ради Саноцький В.П.
Карта
Більшівці. Карта розташування: Україна
Більшівці
Більшівці
Більшівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Більшівці
Більшівці

Commons-logo.svg Більшівці у Вікісховищі

Більші́вці (нім. Bolschowitz, пол. Bolszowce) — селище міського типу Галицького району, Івано-Франківської області (до 1963 р. — центр однойменного району).

Назва[ред.ред. код]

Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).

Розташування й опис[ред.ред. код]

Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.

Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).

Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.

Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.

Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).

З історії[ред.ред. код]

Костел кармелітів у Більшівцях

Перша згадка в документах — 24 березня 1402 галицький староста Петро з Харбінович засвідчив дарування вдовою галицького міщанина Павла Шекирця Агнешкою села римо-католицькому архієпископу Якобу[2].

Вперше у книгах галицького суду Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).[3]

1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.

1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.

На початку 18 століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої полонізованої вірменської родини Кшечуновичів (пол. Krzeczunowiczowie).

Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремесничо-торговельним містечком. Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.

На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходять Шкап'єри — свято-ярмарка, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.

Перша світова війна завдала шкоди селу.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави.
Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.[4]

ІІ-га Річ Посполита[ред.ред. код]

У 1930-х роках власник містечка Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.

У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 400 поляків, 1450 євреїв)[5].

ІІ-га світова війна[ред.ред. код]

У часи Другої світової війни тут проходили масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв.

19401963 — Більшівці були районним центром.

За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині 20 століття видавав 430 тонн живої риби щороку. (Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба»).

У 1983 р. до Більшівців приєднане село Слобідка Більшівцівська[6].

Сучасність[ред.ред. код]

У 2016 р. селище стало лідером Прикарпаття з окремого збирання різних видів сміття для повторної переробки[7].

13 вересня 2016 року Більшівці стали центром Більшівцівської селищної громади.

Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст.[8] у 2017 р. стала однією з перших трьох шкіл Прикарпаття, яка отримала статус опорної з 4 філіями. Для підвезення учнів до опорної школи закуплено 3 автобуси.[9]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. За радянські часи перебував у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер кляштор належить ордену францисканців.
  • Більшовецька ратуша.
  • Палац Кшечуновичів.

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Т. Г. Шевченку. Встановлено в цетральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
  • Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.[10]

Відомі люди[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 47-48, XXVIII.
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.7, № 72
  4. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 118
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 66.
  6. Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 32
  7. В одному з сіл Франківщини побудували дитячий майданчик за кошти від сміття. ВІДЕО
  8. Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
  9. Більшівцівська ОТГ на шляху до розвитку. Які досягнення у громади за рік. ФОТО
  10. УНІАН: На Прикарпатті встановили другий пам'ятник Папі Римському

Джерела[ред.ред. код]