Більшівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Більшівці
POL Bołszowce COA.svg
Герб Більшівців
панорама селища
панорама селища
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Coat of Arms Halych.PNG Івано-Франківський район
Рада Більшівцівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Перша згадка 1402
Статус із 1940 року
Площа 12.83 км²
Населення 1977 (01.01.2018)[1]
Густота 154 осіб/км²
Поштовий індекс 77146
Телефонний код +380 3431
Географічні координати 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639Координати: 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.18556; 24.74639
Висота над рівнем моря 222 м
Водойма р. Гнила Липа


Відстань
Найближча залізнична станція: Галич
До станції: 6,2 км
До райцентру:
 - фізична: км
 - автошляхами: 7,8 км
До обл. центру:
 - фізична: 28 км
 - автошляхами: 32,3 км
Селищна влада
Адреса 77146, смт Більшівці, вул. Вічевий майдан, 1
Голова селищної ради Саноцький Василь Павлович
Вебсторінка Більшівцівська ОТГ
Карта
Більшівці. Карта розташування: Україна
Більшівці
Більшівці
Більшівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Більшівці
Більшівці

Commons-logo.svg Більшівці у Вікісховищі

Більші́вці (нім. Bolschowitz, пол. Bolszowce) — селище міського типу Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, адміністративний центр Більшівцівської селищної громади (до 1963 р. — центр однойменного району).

Назва[ред. | ред. код]

Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).

Розташування й опис[ред. | ред. код]

Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.

Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.

Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.

Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).

З історії[ред. | ред. код]

Перша згадка в документах — 24 березня 1402 галицький староста Петро з Харбінович засвідчив дарування вдовою галицького міщанина Павла Шкирки Агнешкою села римо-католицькому архиєпископу Якову Стрепі[2][3].

Вперше у книгах галицького суду Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).[4]

1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.

1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.

На початку XVIII століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої спольщеної вірменської родини Кшечуновичів (пол. Krzeczunowiczowie).

Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремісничо-торгівельним містечком Рогатинського повіту. В 1897 р. через Більшівці пролягла залізниця (існувала до 1944 р.). Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.

На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходить Шкап'єрна — свято-ярмарок, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.

Перша світова війна завдала шкоди містечку.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред. | ред. код]

На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави.
Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.[5]

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

21 листопада 1929 року місцеві москвофіли під час забави розпочали бійку з українцями. Кілька москвофілів, які приїхали сюди з Галича, отримали ножові поранення[6].

У 1930-тих роках великий земельний власник у містечку Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.

У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 400 поляків, 1450 євреїв)[7].

Друга світова війна і радянський період[ред. | ред. код]

У часи Другої світової війни тут відбувалися масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв [Архівовано 27 грудня 2004 у Wayback Machine.].

8 березня 1944 р. гестапівці приїхали для проведення арештів, але бойовик ОУН із засідки убив п'ятьох і трьох поранив.[8].

1 грудня 1944 року Більшівці атакував курінь УПА «Скажені». Близько 500 повстанців дві години вели обстріл місцевого костелу, який служив укриттям для партактиву та офіцерів НКВС, а також спалили будівлі райкому партії та райуповнаркомзагу[9].

19401963 — Більшівці були районним центром. Тут діяла сумнозвісна катівня НКГБ-МГБ.[10] Для звільнення в'язнів з катівні 23 грудня 1944 р. райцентром оволоділа чота сотні «Гайдамаків» під командуванням хорунжого «Ясміна», тільки частині більшовиків удалося сховатися за неприступними мурами костелу.[11]

За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині ХХ століття видавав 430 тонн живої риби щороку.

Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба».

Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).

У 1983 р. до Більшівців приєднане село Слобідка Більшівцівська[12].

Сучасність[ред. | ред. код]

Більшівці з висоти пташиного польоту під час зйомок документального фільму режисера Мирослава Бойчука «Щоб ми усі були одно». 2020 рік.

У 2016 р. селище стало лідером Прикарпаття з окремого збирання різних видів сміття для повторної переробки[13].

13 вересня 2016 року Більшівці стали центром Більшівцівської селищної громади.

Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст.[14] у 2017 р. стала однією з перших трьох шкіл Прикарпаття, яка отримала статус опорної з чотирма філіями. Для підвезення учнів до опорної школи закуплено 3 автобуси.[15]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали образи, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер монастир належить ордену францисканців. За радянських часів був у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій.
  • Більшовецька ратуша.
  • Палац Кшечуновичів.
  • Церква Різдва Христового — Більшівцівський протопресвітеріат.[16]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Т. Г. Шевченку. Встановлено в центральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
  • Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.[17]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Більшівці у документальному кіно[ред. | ред. код]

У 2020 році Студія документального кіно "ФранківськТБ" зняла документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях. Режисер — Мирослав Бойчук. [1]

Світлини[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Підтвердна грамота галицького старости Петра дарчої грамоти Агнети, вдови галицького міщанина Шкирки Павла, галицькому архієпископові Стрепі Якову на володіння селом Малий Болшів Галицького повіту. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021. 
  3. Акти ґродські і земські [Архівовано 18 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 2. — S. 47-48, XXVIII. (лат.) (пол.)
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.7, № 72. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015. 
  5. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 118. — ISBN 5-7707-7867-9.
  6. Новинки. Бійка українців з москвофілами в Болшівцях [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.] // Діло. — 1929. — Ч. 267 (1 грудня). — С. 4.
  7. Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 66.
  8. УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА). — 1960. — С. 36. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019. 
  9. Украинские националистические организации в годы второй мировой войны. Том 2 1944-1945 Москва. РОССПЭН 2012 Стр. 478-481
  10. У Більшівцях перепоховали 59 жертв комуністичного терору. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019. 
  11. «Літопис УПА» Нова серія. Том 20. Воєнна округа УПА «Лисоня» 1943—1952. Документи і матеріали. — с. 301—302. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 8 листопада 2019. 
  12. Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 32
  13. В одному з сіл Франківщини побудували дитячий майданчик за кошти від сміття. ВІДЕО. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017. 
  14. Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. 
  15. Більшівцівська ОТГ на шляху до розвитку. Які досягнення у громади за рік. ФОТО. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2018. 
  16. Більшівцівський протопресвітеріат. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  17. УНІАН: На Прикарпатті встановили другий пам'ятник Папі Римському. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]