Біляль Аг Ашеріф
| Біляль Аг Ашеріф | |
|---|---|
| Bilal Ag Acherif بلال أغ الشريف | |
 Біляль Аг Ашеріф на перемовинах із малійською владою в Уагадугу, 16 листопада 2012 | |
| Президент Перехідної ради Азаваду | |
| 7 червня 2012 — липень 2012 | |
| Генеральний секретар Національного руху за визволення Азаваду | |
| жовтень 2011 — 30 листопада 2024 | |
| Генеральний секретар Фронту визволення Азаваду | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 30 листопада 2024 |
| Народився | 1977 Кідаль |
| Відомий як | політик  |
| Громадянство |  Малі Азавад |
| Національність | туарег |
| Політична партія |  NMLA (2011—2024) FLA (з 2024) |
| Релігія | Іслам |
Біляль Аг Ашеріф (Шеріф) (фр. Bilal Ag Acherif) — туарезький політичний та військовий діяч, президент Азаваду (2012), генеральний секретар Національного руху за визволення Азаваду в 2011—2024 та лідер Фронту визволення Азаваду з 2024.
Біляль народився у 1977 році в регіоні Кідаль, що на північному сході Малі. У 1993 виїхав до Лівії, де вивчав політологію. 2010 року повернувся до Малі, вільно володіючи арабською та англійською мовами.[1]
Напередодні туарезького повстання 2012 року, став одним із засновників та генеральним секретарем Національного руху за визволення Азаваду (MNLA). Лівійське минуле Біляля сприяло його відносинам із лідером військового крила MNLA Мохамедом Аг Наджимом, який також тривалий час прожив у Лівії.[1]
Протягом січня — березня 2012 повстанці MNLA установили контроль над значною частиною азавадського регіону, включно з найбільшими його містами Кідаль, Гао та Тімбукту.[2] 6 квітня, після первинного успіху повстання, Біляль аг Ашеріф проголосив незалежність Азаваду від Малі та став правителем невизнаної держави.[3]
26 травня у Гао підписав угоду про об'єднання MNLA із союзним ісламістським угрупованням Ансар-ад-Дін, однак незабаром союз розпався.
Наприкінці червня 2012 брав участь у обороні Гао від ісламістів Аль-Каїди та Руху за єдність і джихад у Західній Африці, був поранений та евакуйований на лікування до столиці Буркіна-Фасо Уагадугу.[4]
18 червня 2013, після 11 днів переговорів, Біляль Аг Ашеріф в Уагадугу підписав угоду з малійською владою про припинення вогню, проте уже 17 травня 2014 угоду порушено під час спроби Малі повернути контроль над Кідалем.[5][6]
30 листопада 2024 під час зустрічі представників коаліції CSP-DPA у Тінзаватені, Біляль Аг Ашеріф підписав від імені MNLA документ про заснування Фронту визволення Азаваду та був призначений генеральним секретарем нового об'єднання.[7][8]
- ↑ а б Mali’s shaky rebel alliance and a looming war. The Africa Report.com (англ.). Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ MALI. Le pouvoir laisse Gao aux mains des rebelles. Le Nouvel Obs (фр.). 1 квітня 2012. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Press, Associated (6 квітня 2012). Mali's Tuareg rebels declare independence. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Mali: Islamists seize Gao from Tuareg rebels. BBC News (брит.). 27 червня 2012. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Mali: les grandes lignes de l’accord signé à Ouagadougou. RFI (фр.). 19 червня 2013. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Bilal Ag Acherif : « C’est l’armée malienne qui a attaqué le MNLA » - Jeune Afrique.com. JeuneAfrique.com (fr-FR) . Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ nilspeace, Author (30 листопада 2024). Mali: Pacte d’Honneur pour l’Unite du Peuple de Azawad (30.11.2024). MinBane (англ.). Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Bamada.net (2 грудня 2024). Front de libération de l’Azawad: une nouvelle aventure sans issue, l’un des noyaux décapités par les FAMa. Bamada.net (амер.). Процитовано 28 січня 2025.