Біліченко Віктор Вікторович
Біліченко Віктор Вікторович | |
---|---|
Народився |
21 серпня 1959 (64 роки) Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | науковець, педагог |
Alma mater | ВНТУ |
Заклад | ВНТУ |
Посада | ректор |
Вчене звання | професор[d] |
Науковий ступінь | доктор технічних наук |
Нагороди |
Ві́ктор Ві́кторович Біліче́нко (нар. 21 серпня 1959, Тростянець, Вінницька область) — ректор Вінницького національного технічного університету, доктор технічних наук, професор, академік Транспортної академії України, Заслужений діяч науки і техніки України (2016).
Життєпис[ред. | ред. код]
Віктор Вікторович Біліченко народився 21 серпня 1959 року у селі Тростянець, Тиврівського району Вінницької області у сім'ї керівника колгоспу. У 1976 році закінчив Тростянецьку середню школу і вступив до Вінницького політехнічного інституту на спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство». Отримав у 1981 році диплом ВПІ з відзнакою. У цьому ж році вступив до аспірантури в Київський автомобільно-дорожній інститут.
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
- 1981 — початок професійної діяльності у Вінницькому політехнічному інституті на посаді інженера науково-дослідного сектора кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство»
- 1981—1984 — навчання в аспірантурі з відривом від виробництва у Київському автомобільно-дорожньому інституті
- 1982—1984 — робота за сумісництвом у Київському автомобільно-дорожньому інституті на посаді молодшого наукового співробітника
- 1984 — молодший науковий співробітник науково-дослідної частини кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство» ВПІ
- 1985 — асистент кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство» у ВПІ
- 1989 — захистив кандидатську дисертацію на тему «Комплексна організація технічного обслуговування та поточного ремонту рухомого складу автоуправлінь (об'єднань) на основі централізації і спеціалізації» за спеціальністю 05.22.20 «Експлуатація та ремонт засобів транспорту» в Київському автомобільно-дорожньому інституті (КАДІ)
- 1989 — старший викладач кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство» у Вінницькому політехнічному інституті
- 1992—2004 — доцент кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство» у Вінницькому політехнічному інституті
- 2005—2010 — завідувач кафедри автомобілів та транспортного менеджменту, доцент Вінницького національного технічного університету
- 2011—2020 — завідувач кафедри автомобілів та транспортного менеджменту, професор Вінницького національного технічного університету
- 2013 — захистив докторську дисертацію на тему «Наукові основи стратегій розвитку виробничих систем автомобільного транспорту» за спеціальністю 05.22.20 — «Експлуатація та ремонт засобів транспорту» в Національному транспортному університеті (НТУ)[1]
- 2021 — наказом Міністерства освіти і науки України призначено ректором ВНТУ
Наукові ступені та вчені звання[ред. | ред. код]
- 1989 — кандидат технічних наук
- 1993 — присвоєно вчене звання доцента
- 2013 — доктор технічних наук
- 2014 — отримав вчене звання професора
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- 2008 — нагороджений Почесною Грамотою Виконавчого комітету Вінницької міської Ради за сумлінну і наполегливу працю в галузі автомобільного транспорту, високий професіоналізм
- 2008 — нагороджений Почесною Грамотою Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації за сумлінну, творчу працю, особисті досягнення у науково-дослідній роботі
- 2009 — нагороджений відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За бездоганну службу» другого ступеня за вагомий особистий внесок у забезпечення безпеки дорожнього руху згідно з наказом ДАІ МВС України
- 2010 — нагороджений Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів
- 2012 — нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України»
- 2016 — Заслужений діяч науки і техніки України[2].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
В. В. Біліченко є автором понад 400 наукових публікацій, серед яких 4 монографії, один підручник, більше 40 навчально методичних праць, з них 20 посібників з грифом МОН України та ВНТУ, 10 методичних вказівок. Наукові інтереси — вдосконалення технологічних процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів. Науковий напрям — формування стратегій та управління проєктами розвитку виробничих систем транспорту.
Наукові розробки[ред. | ред. код]
Свідоцтва про реєстрацію авторського права[ред. | ред. код]
- «Розвиток виробничих систем міського пасажирського транспорту на основі оптимізації кількості і пасажиромісткості автобусів за умови одночасного застосування різних режимів руху» (Свідоцтво № 37302. Дата реєстрації: 11.03.2011)
- Комп'ютерна програма «Вибір стратегій диверсифікації підприємств автомобільного транспорту» (Свідоцтво № 37392. Дата реєстрації: 16.03.2011)
- Комп'ютерна програма «Визначення раціонального рівня спеціалізації виробничих постів поточного ремонту на підприємствах автомобільного транспорту» (Свідоцтво № 51634. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Комп'ютерна програма «Розрахунок техніко-експлуатаційних показників роботи маятникового маршруту пасажирського автомобільного транспорту на основі результатів вивчення попиту населення на перевезення» (Свідоцтво № 51635. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Комп'ютерна програма «Розрахунок техніко-експлуатаційних показників роботи кільцевого маршруту пасажирського автомобільного транспорту на основі результатів вивчення попиту населення на перевезення» (Свідоцтво № 51636. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Твір технічного характеру «Методика в електронному вигляді «Вивчення попиту населення на перевезення та визначення техніко-експлуатаційних показників роботи маятникового маршруту пасажирського автомобільного транспорту» (Свідоцтво № 51637. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Твір технічного характеру «Методика в електронному вигляді «Дослідження економічної ефективності інвестиційних проектів по оновленню рухомого складу на автомобільному транспорті» (Свідоцтво № 51638. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Твір технічного характеру «Методика в електронному вигляді «Визначення необхідної кількості транспортних засобів для забезпечення перевезення пасажирів на підвізних маршрутах великого міста» (Свідоцтво № 51639. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Твір технічного характеру «Методика в електронному вигляді «Визначення необхідної кількості транспортних засобів для забезпечення перевезення пасажирів на магістральних маршрутах великого міста» (Свідоцтво № 51640. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
- Твір технічного характеру «Методика в електронному вигляді „Вивчення попиту населення на перевезення та визначення техніко-експлуатаційних показників роботи кільцевого маршруту пасажирського автомобільного транспорту» (Свідоцтво № 51641. Дата реєстрації: 09.10.2013)[3]
Під науковим керівництвом професора Біліченка В. В. підготовлено шість кандидатів технічних наук[4]: Добровольський О. Л.; Цимбал С. В.; Романюк С. О. [Архівовано 15 лютого 2021 у Wayback Machine.]; Смирнов Є. В.; Огневий В. О.; Борисюк Д. В. [Архівовано 15 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Викладацька діяльність[ред. | ред. код]
Курси[ред. | ред. код]
- Виробничо-технічна база підприємств автомобільного транспорту
- Менеджмент технічних служб автомобільного транспорту
- Стратегія сталого розвитку транспорту
- Технічна експлуатація автомобілів
Суспільна діяльність[ред. | ред. код]
- З 2005 року завідувач кафедри автомобілів та транспортного менеджменту ВНТУ
- Член ради з питань транспорту Вінницької міської ради
- Голова підкомісії «Транспорт» Науково-методичної комісії з транспорту та сервісу МОН України[5]
Монографії, підручники та навчальні посібники[ред. | ред. код]
- Біліченко, В. В., Огневий В. О. Стратегії трансформаційних змін автотранспортних підприємств : монографія. Вінниця, 2019. 140 с. [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біліченко В. В., Смирнов Є. В. Стратегії технічного розвитку автотранспортних підприємств : монографія. Вінниця, 2019. 144 с. [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В. Виробничі системи на транспорті: стратегії розвитку : монографія. Вінниця, 2016. 268 с.
- Бідняк, М. Н., Біліченко, В. В. Виробничі системи на транспорті: теорія і практика : монографія. Вінниця, 2006. — 176 с.
- Біліченко, В. В., Шиліна, О. П. Організація наукових досліджень в галузі транспорту. Практикум для студентів спеціальностей 274 — Автомобільний транспорт та 275 -Транспортні технології (за видами) : практикум. Вінниця, 2020. 44 с. [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Кужель, В. П., Кашканов, А. А., Романюк, С. О. Вступ до фаху. Транспортні технології (автомобільний транспорт) : навчальний посібник. Електрон. текст. дані. Вінниця, 2019. 121 с. Режим доступу: http://pdf.lib.vntu.edu.ua/books/IRVC/Bilichenko_2019_121.pdf.
- Біліченко, В. В., Крещенецький, В. Л., Романюк, С. О., Смирнов, Є. В. Виробничо-технічна база підприємства автомобільного транспорту : навчальний посібник. Вінниця, 2013. 182 с. [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Варчук, В. В., Цимбал, С. В. Економіка підприємства: визначення економічної ефективності інвестиційних проектів з оновлення рухомого складу на автомобільному транспорті : навчальний посібник. Вінниця, 2011. 128 с.
- Біліченко, В. В., Крещенецький, В. Л., Варчук, В. В. Автомобілі та автомобільне господарство. Дипломне проектування : навчальний посібник. Вінниця, 2010. 72 с. [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Крещенецький В. Л., Смирнов, В. Л., Зелінський, В. Й. Виробничо-технічна база підприємств автомобільного транспорту : лабораторний практикум. Вінниця, 2010. 98 с. [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Крещенецький, В. Л. Механізація та автоматизація технічного обслуговування та ремонту автомобілів на підприємствах автомобільного транспорту : навчальний посібник. Вінниця, 2008. 213 с.
- Біліченко, В. В., Варчук, В. В., Вдовиченко, О. В. Менеджмент технічних служб на автотранспортних підприємствах : навчальний посібник. Вінниця, 2006. 117 с.
Наукові публікації[ред. | ред. код]
- Біліченко, В. В. Модель життєвого циклу проекту побудови пасажирських маршрутних систем міст. Матеріали XLV Науково-технічної конференції ВНТУ, Вінниця, 23-24 березня 2016 р. [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Захарчук, Т. В. Аналіз методів визначення режимів руху автобусів на міських маршрутах. Матеріали XLV Науково-технічної конференції ВНТУ, Вінниця, 23-24 березня 2016 р. [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Романюк, С. О. Проект розвитку виробничо-технічної бази автотранспортних підприємств в сучасних умовах господарювання. Сучасні технології в машинобудуванні та транспорті. Луцьк, 2015. № 2. С. 129—137. [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В., Підгаєць, В. В. Підвищення конкурентоспроможності підприємства автосервісу шляхом удосконалення виробничих процесів. Матеріали I міжнародної науково-практичної інтернет-конференції „Сучасні технології та перспективи розвитку автомобільного транспорту“, 12-14 листопада 2013 р. Вінниця. [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Біліченко, В. В. Романюк, С. О., Цимбал, С. В. Геоінформаційна система автобусних маршрутів міста Вінниця. Вісник Житомирського державного технічного університету. Житомир, 2012. № 3(62). С. 12–19. [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Науковці України. Портал НБУВ. Біліченко Віктор Вікторович. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 2 лютого 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 217/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки». Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
- ↑ а б в г д е ж и Авторське право і суміжні права. Офіційний бюлетень. № 32. 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
- ↑ Національний репозитарій академічних текстів. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
- ↑ Обрано керівний склад Науково-методичної комісії 14 (НМК 14) з транспорту та сервісу та Науково-методичної комісії 2 (НМК 2) з предметної освіти та траспорту
Посилання[ред. | ред. код]
- Біліченко Віктор Вікторович [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Сайт кафедри „Автомобілі та транспортний менеджмент“ ВНТУ [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Сайт Факультету машинобудування та транспорту ВНТУ [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Профіль „Біліченко Віктор Вікторович“ у Google Scholar [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Науковці України. Портал НБУВ. Біліченко Віктор Вікторович [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Профіль у репозитарії ВНТУ. Біліченко В. В.
- who-is-who.ua: Український видавничий портал. Державні нагороди України. Кавалери та лауреати» (том VI) — Біліченко Віктор Вікторович [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Щорічний Міжрегіональний конкурс БІЗНЕС-ЕЛІТА ПОДІЛЛЯ Підтримаємо Україну разом! [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 217/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки» [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Президент присвоїв звання «Заслужений діяч науки і техніки України» професорові ВНТУ Віктору Біліченку
- Обрано керівний склад Науково-методичної комісії 14 (НМК 14) з транспорту та сервісу та Науково-методичної комісії 2 (НМК 2) з предметної освіти та траспорту
- Профорієнтаційний захід «Економічна платформа ВТК» як підсумок декади — презентації фінансово-економічного відділення [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Про проведення акредитаційної експертизи: наказ МОН України. № 407-А, від 23.12.2016.
- Вінницький національний технічний університет. Єдина державна електронна база з питань освіти [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Народились 21 серпня
- Народились 1959
- Уродженці Тиврівського району
- Випускники Вінницького технічного університету
- Науковці Вінницького технічного університету
- Доктори технічних наук
- Нагороджені почесною грамотою Міністерства освіти і науки України
- Відмінники освіти України
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Українські професори
- Доктори технічних наук України