Біогеофізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біогеофізика — самостійний напрям геофізики, що вивчає структуру і динаміку живих співтовариств (біоценозів) і процеси кругообігу речовин і енергії, що відбуваються в них.

Біогеофізика розглядає закономірності енергетики біосфери, її структурні особливості, явища саморегуляції і взаємодії енергії і інформації[1].

Оформилося у самостійну дисципліну на початку 60-тих років ХХ ст. У Росії першими комплексними дослідженням були роботи П. П. Второва[2]

Література[ред.ред. код]

  • Хильми Г. Ф. Биогеофизическая теория и прогноз самоизреживания леса. — [1] Изд-во Академии наук СССР, 1955. — 84 c.
  • Хильми Г. Ф. Теоретическая биогеофизика леса. — [2] Институт физики Земли им. О. Ю. Шмидта, 1957. — 205 c.
  • Хильми Г. Ф. Основы физики биосферы. — Л.: Гидрометиздат, 1968. — 300 c.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Второв П. П. Рецензия на книгу Г. Ф. Хельми «Основы физики биосферы». — Л.: Гидрометиздат, 1966. — 300 с. // Зоол. журн. — 1968. — Т. 47. Вып. 6. — С. 961—963.
  2. Второв П. П. Биоэнергетика и биогеография некоторых ландшафтов Терский Ало-Тоо. — Фрунзе: Илим, 1968. — 167 с.