Біоко

Біоко
інд. Pulau Seram
Гора Басіле на острові Біоко
Карта
Мапа острова
Географія
3°30′ пн. ш. 8°42′ сх. д.
Місцезнаходження	Гвінейська затока (Атлантичний океан)
Площа	2017  км²
Довжина	70  км
Ширина	32  км
Найвища точка	гора Басіле, 3011 м
Країна
Екваторіальна Гвінея
Регіон	Бйоко Норте та Бйоко Сур
Населення	334 463 особи (2015)
Біоко Біоко (Екваторіальна Гвінея)
Біоко на Вікісховищі

Острів Біоко (ісп. Bioko), в минулому Фернандо-По (Fernando Pó), Масіас-Нгема-Бійого (Macias Nguema Bijogo) — вулканічний острів в Гвінейській затоці Атлантичного океану. Входить до складу Екваторіальної Гвінеї.

Географія

Вигляд острова Біоко із супутника

• Площа 2017 км²
• Довжина 70 км
• Ширина 32 км.
• Населення 80 тисяч жителів (1971), 334 тис. (2015).
• Етнічні групи: Бубі (58%), Фанґ (16%), Фернандіно (12%), Ігбо (7%) (2002).

Головне місто Малабо — столиця держави.

Береги круті, небезпечні для висадки. Острів гористий, вулканічного походження. Виник при злитті декількох вулканічних конусів висотою до 3011 м (гора Басіле, вища точка всієї країни). Будучи утворена попелом вимерлого вулкана, ґрунт особливо багатий мікроелементами, що сприяє швидкому зростанню дерев і виноградних ліз. Місцеві фермери прикладають значні зусилля для запобігання буйного росту виноградних ліз, що пригнічують плантації какао. Гірські схили покриті вологими тропічними лісами.

Клімат екваторіальний, вологий (опадів до 2 500 мм на рік). Розвинуті родючі ґрунти. Гірські вічнозелені екваторіальні ліси.

Культивують какао (дає 90 % збору какао-бобів країни), хінне дерево, каву, цукрову тростину, олійну пальму.

Історія

Першим з європейців острів відкрив в 1471 році португалець Фернандо По і назвав його Формоза. Пізніше острів був названий на честь першовідкривача Фернандо По. У 1973 році був перейменований в Масіас-Нгема-Бійого на честь першого президента країни, а в 1979 в Біоко. До 1778 року острів належав Португалії, до 1968 року — Іспанії; потім в складі Екваторіальної Гвінеї.

Населення

Національний прапор Бубі

Корінні мешканці Біоко - Бубі. Вимираючі від алкоголізму і різних хвороб в колоніальний період, вони поступово відновлюють свою чисельність і складають більшість 260-тисячного населення острова. Також на острові проживають фернандіньйо (нащадки англомовних звільнених рабів, які влаштувалися на Біоко в XIX столітті), іспанці, емігранти з Мбіні, Нігерії та Камеруну.

Посилання

• Bioko Biodiversity Protection Program
• Gulf of Guinea Conservation Group
• Virginia Morell: "Island ark", National Geographic Magazine August 2008; [1]