Біологічна зброя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знак біологічної небезпеки, яким маркується біологічна зброя.

Біологічна зброя (англ. Biological weapons) — зброя, яка забезпечує навмисний вплив на об'єкт, проти якого її застосовують, за допомогою інфікування патогенними мікроорганізмами та іншими біологічними агентами, включаючи віруси, інфекційні нуклеїнові кислоти і пріони. Ця зброя може бути використано для ураження людей, тварин і рослин. Патогенність деяких з цих біологічних агентів може бути обумовлена токсичними речовинами, які вони виробляють самі. Такі токсини самі по собі можуть іноді виділені в чистому виді й використані як зброя. У цьому випадку вони досягають своєї мети в результаті не інфікування, а токсичності, тому вони підпадають також і під визначення хімічної зброї (Конвенції про заборону хімічної зброї), навіть якщо за змістом Конвенції про заборону біологічної зброї[1] вони визначені також біологічною зброєю. Мікроорганізми не є єдиними формами життя, які можуть виробляти токсини. Конвенція про заборону біологічної зброї — в тих випадках, коли в ній мова йде про токсини, — має на увазі під ними токсичні речовини, що виробляються будь-яким живим організмом, навіть в тих випадках, коли такі речовини отримують іншим способом, включаючи хімічний синтез.[2]

Переліки біологічних агентів, що є біологічною зброєю[ред.ред. код]

Переліки біологічних агентів, що є біологічною зброєю надано в:

  1. Керівництві Всесвітньої організації охорони здоров'я «Заходи системи громадської охорони здоров'я у відповідь на загрозу застосування біологічної та хімічної зброї»;[3]
  2. Частині I. "Біологічні агенти" списку товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї:
  • I.1. Патогени, небезпечні для людини, та токсини
  • I.1.a. віруси (37 позицій)
  • I.1.b. рикетсії (4)
  • I.1.c. бактерії (15)
  • I.1.d. токсини та їх компоненти (19)
  • I.1.e. гриби
  • I.1.f. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (2)
  • I.2. Патогени, небезпечні для тварин
  • I.2.a. віруси (17 позицій)
  • I.2.b. бактерії (2)
  • I.2.c. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (1)
  • I.3. Патогени, небезпечні для рослин
  • I.3.a. віруси (2 позиції)
  • I.3.b. бактерії (5)
  • I.3.c. мікроскопічні гриби (5)
  • I.3.d. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (1)[4]

Із відомих на сьогодні багатьох збудників інфекційних захворювань та їх токсинів у військових діях можна використати більше тридцяти, до прикладу: чума, натуральна віспа, сибірка, туляремія, ботулотоксин, тощо.

Керівництво ВОЗ «Заходи системи громадської охорони здоров'я у відповідь на загрозу застосування біологічної та хімічної зброї»[ред.ред. код]

Керівництво 2004 року має п'ять основних розділів і 7 технічних додатків. Після введення доповідь починається з розгляду питання про те, як оцінювати загрози біологічної зброї системам охорони здоров'я. Це обговорення включає розгляд технологічних удосконалень, наукових досягнень і основних параметрів для оцінки загроз.

Другий розділ стосується біологічних агентів, які можуть бути застосовані, і охоплює: типи агентів; можливі способи їх поширення; шляхи впливу; характеристики агентів; і можливі наслідки застосування цих агентів.

Третій розділ охоплює підготовленість систем охорони здоров'я і відповідні заходи й включає: принципи оцінки ризику, а також тематичні дослідження власне нападів і заходів у відповідь, яких вони потребували.

Четвертий розділ розбирає особливості нормативно-правого забезпечення та включає відомості щодо Женевського протоколу 1925 р.; Конвенції про біологічну зброю 1972 р. і Конвенції про хімічну зброю 1993 року.

Заключний розділ наводить відомості включає інформацію щодо діяльності у цій сфері Організації Об'єднаних Націй, Організації з заборони хімічної зброї; Конвенції про біологічну зброю, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я тварин і неурядових організацій.

Додатки охоплюють:

  • більш детальну інформацію про хімічних агентів (додаток 1), токсини (додаток 2), біологічних агентів (додаток 3);
  • принципи захисту (додаток 4), такі, як заходи по зменшенню ризику, індивідуальний захист, колективний захист, а також приклад застосування принципів управління ризиками до проблеми потенційно зараженої пошти;
  • запобіжні заходи на випадок диверсії проти систем постачання питної води, харчовими продуктами та іншими товарами (додаток 5);
  • інформаційні ресурси (додаток 6);
  • участь держав-членів ВООЗ в міжнародних договорах з біологічного та хімічної зброї (додаток 7).[5]

Дослідження СІПРІ з проблем скорочення загроз безпеки від біологічних матеріалів[ред.ред. код]

Починаючи з 2010 року щорічники Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (Stockholm International Peace Research Institute) включають окрему главу, що присвячується проблемам скорочення загроз безпеки від хімічних та біологічних матеріалів:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення (1972)
  2. Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия. Руководство ВОЗ. Второе издание. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 2004 (рос.)
  3. Приложение 3 Биологические и химические агенты//Руководство ВОЗ «Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия» (рос.)
  4. Список товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 86 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.042012)
  5. Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия. Руководство ВОЗ. Второе издание. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 2004 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]