Біосфера 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 32°34′43″ пн. ш. 110°51′02″ зх. д. / 32.57861° пн. ш. 110.85056° зх. д. / 32.57861; -110.85056

«Біосфера-2»
Biosphere2 2.jpg
Блоки «Океан» та «Саванна»
Блок «Пустеля» в серпні 2005 року

«Біосфера 2» — гігантський герметизований комплекс споруд з бетону, сталевих труб і 5600 скляних панелей. Моделює замкнену екологічну систему, збудований компанією «Space Biosphere Ventures» на кошти мільярдера Едварда Басса в пустелі Сонора, Аризона, США. Цифра «2» у назві покликана підкреслити, що «Біосферою 1» є Земля. Альтернативна версія з приводу «першої Biosphere» — саме так називався американський павільйон на всесвітній виставці Експо-67, свого часу не менш відомий, ніж Атоміум. На користь цієї версії говорить помітна зовнішня схожість в конструкції Biosphere і Biosphere 2. Головним завданням «Біосфери 2» було з'ясувати: чи зможе людина жити і працювати в замкнутому середовищі. У віддаленому майбутньому такі системи можуть бути корисні як автономні поселення в космосі, або в разі крайнього погіршення умов життя на Землі.

Історія експерименту[ред.ред. код]

У 1985 році більше 200 американських учених й інженерів об'єдналися для того, щоб побудувати в пустелі величезну скляну будівлю із зразками земної флори і фауни. Планувалось герметично закрити будівлю від будь-яких надходжень сторонніх речовин та енергії (крім енергії сонячного світла) й поселити там на два роки команду з восьми добровольців, яких відразу прозвали «біонавтами». Експеримент повинен був сприяти вивченню зв'язків у природній біосфері та перевірити можливість тривалого існування людей у замкненій системі, наприклад при далеких космічних польотах. Постачати кисень повинні були рослини. Вода, як розраховували, буде забезпечуватися природним кругообігом і процесами біологічного самоочищення. Їжа — з місцевих рослин і тварин.

Внутрішня площа будівлі (1,3 га) поділялася на три основні частини. У першій розмістилися зразки п'яти характерних екосистем Землі:

У всіх цих частинах поселили відібраних ботаніками і зоологами представників флори і фауни. Другу частину будівлі відвели системам життєзабезпечення: 0,25 га для вирощування їстівних рослин (139 видів, враховуючи тропічні фрукти з «Лісу»), басейни для риби (взяли тиляпію, як невибагливий вид, що швидко набирає масу) і відсік біологічного очищення стічних вод. Житлові відсіки для «біонавтів» (кожному 33 м² з загальною їдальнею та вітальнею). Сонячні батареї забезпечували електроенергію для комп'ютерів і нічного освітлення.

Перша місія[ред.ред. код]

Наприкінці вересня 1991 року вісім чоловік «замурували» у скляній оранжереї. Незабаром почалися проблеми. Погода виявилася надзвичайно хмарною, йшов дощ з конденсату, фотосинтез йшов слабкіше норми.[1][2] До того ж у ґрунті розмножились бактерії, які споживали кисень, і за 16 місяців його вміст у повітрі знизився з нормальних 21% до 14%. Довелося додавати кисень ззовні, з балонів. [3][4]Врожаї їстівних рослин виявилися нижчими за розраховані, населення «Біосфери 2» постійно голодувало (вже в листопаді довелося розкрити продуктовий надзвичайний запас, за два роки досліду середня втрата ваги біонавтів склала 13%). Зникли заселені комахи-запилювачі (загалом вимерло від 15 до 30% видів), зате розмножувались таргани, яких ніхто не заселяв. Біонавти все ж таки змогли прожити намічені два роки, але в цілому експеримент виявився невдалим. Втім, він зайвий раз довів, наскільки тонкі й вразливі механізми біосфери, що забезпечують наше життя.

Друга місія[ред.ред. код]

Після закінчення першої місії було проведено об'ємне дослідження та, за результатами, виконано удосконалення технічних систем комплексу. Було покращено ізоляцію залізобетонних конструкцій для усунення недоліку поглинання ними двоокису вуглецю. Друга місія розпочалася 6 березня 1994 року, запланованою тривалістю шість місяців. Колектив зміг досягнути самозабезпечення їжею.[5]

1 квітня 1994 року через розбіжності місію було звільнено від обслуговування Службою маршалів США, на чолі залишилася компанія Bannon & Co (очолювана Стівом Бенноном) з Беверлі-Гіллз, Каліфорнія.[6]

В 3 години ночі 5 квітня 1994 року учасники першої місії Абігейл Олінг та Марк Ван Тійо порушили цілісність внутрішньої атмосфері проекту, відкривши ззовні герметичні двері та розбивши скляні панелі у галереї.[7] Мотивом Олінг слугувало надання учасникам можливості обрати продовження місії або шанс достроково покинути комплекс.[8]

Друга місія завершилася достроково 6 вересня 1994 року.

Подальша доля проекту[ред.ред. код]

У грудні 1995 року проект переданий під управління Колумбійському університету. [9] Використовувався як дослідницька лабораторія та корпус. У 2003 році керівництво комплексом повернулося до власників. У червні 2007 року установу продано CDO Ranching & Development, L.P. за 50 мільйонів доларів. Університет Аризони оголосив, що візьме під догляд основні дослідницькі будівлі та у співробітництві з новими власниками продовжує підтримку будівель та території проекту.[10]

Сучасний стан[ред.ред. код]

Гігантська споруда використовується зараз для окремих дослідів з тваринами і рослинами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biosphere 2
  2. Trouble in the bio bubble[недоступне посилання з 01.11.2016]
  3. Nelson, M, W. F. Dempster, N. Alvarez-Romo, T. MacCallum. 1994, Atmospheric Dynamics and bioregenerative technologies in a soil-based ecological life support system: Initial results from Biosphere 2. Advances in Space Research14 (11):417-426)
  4. Biosphere 2 Members 'aired out'
  5. Marino, B.D.V., Mahato, T.R. et al., 1999, The agricultural biome of Biosphere 2: structure, composition and function, Ecological Engineering 13: 199-234
  6. The project was put into receivership and an outside management team was installed for the receiver to turn around the floundering project. The reason for the dispute was threefold. Mismanagement of mission had caused terrible publicity, financial mismanagement and lack of research. People alleged gross financial mismanagement of the project, leading to a loss of $25 million in fiscal 1992. Poynter, pp. 325–26
  7. Two Former Biosphere Workers Are Accused of Sabotaging Dome. The New York Times. April 5, 1994. Процитовано April 26, 2010. 
  8. The Donella Meadows Archive: Biosphere 2 Teaches Us Another Lesson
  9. Broad, William J. (1996-11-19). Paradise Lost: Biosphere Retooled as Atmospheric Nightmare. The New York Times. 
  10. Biosphere 2 to Have a Permanent Home With the UA. Office of University Communications, The University of Arizona. 2011-06-27. Процитовано 2011-06-27. 

Посилання[ред.ред. код]


Екологія Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.