Біоценотичні кризи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біоценотичною кризою називається ланцюг подій, в результаті яких порушуються міжвидові зв'язки, біоценоз втрачає цілісність, види, складові угруповання, вимирають. В палеонтологічному літописі свідченням біоценотичної кризи є різке прискорення зміни таксонів, різке зникнення звичайних до цього форм, вибухоподібна поява нових форм.

Причинами біоценотичної кризи можуть бути[ред. | ред. код]

  • Зміна зовнішнього чи внутрішнього середовища біогеоценозу. Як правило, під цим мається на увазі швидка зміна параметрів клімату, солоності води, хімічного складу ґрунту тощо, або поява нового елемента в угрупованні в результаті міграції (наприклад, зміна біоценозів Північної і Південної Америк при появі Панамського перешийка).
  • Внутрішні події в угрупованні. Під цим мають на увазі або еволюційні придбання, які різко змінюють статус видів в рамках співтовариства (наприклад, виникнення коадаптації комах-запилювачів і квіткових рослин під час крейдяної біоценотичної кризи різко підвищило конкурентоспроможність і квіткових і запилювачів), або вимирання одного з елементів спільноти. До внутрішніх подій можна також віднести випадання однієї з ланок сукцесії, в результаті чого стає неможливим нормальне відновлення клімаксної екосистеми.
  • Імпактний вплив: разова подія катастрофічного характеру, типу падіння метеорита, виверження вулкана і т. д. Слід звернути увагу, що роль імпактів у розвитку біоценотичних криз вважається дуже незначною: деякі дослідники взагалі заперечують їх вплив на еволюцію, а деякі - припускають, що імпакт можуть виступати в ролі тригера, тобто запускати процеси руйнування в уже нестабільних екосистемах.

В результаті біоценотичних криз в першу чергу вимирають, як правило, найбільш пристосовані і конкурентоспроможні в колишньому біоценозі види, оскільки вони найбільш жорстко адаптовані до умов зникаючого біоценотичного середовища. На основі елементів, що залишилися з колишнього ценозу, а також рудеральних угруповань починається некогерентна еволюція, що характеризується високим темпом, великим розмахом змін, раптовим виникненням і зникненням груп організмів, яка закінчується в міру заповнення ніш і формування стійкого ценозу.

Біоценотічна криза може охоплювати різні рівні екосистем - біоценоз, біом, всю біосферу. Найбільшими біосферними кризами вважаються Киснева катастрофа, Кембрійський вибух, Масове пермське вимирання, Крейдяна біоценотична криза. В. В. Жеріхин вказує на деякі риси передкризової ситуації в умовах сучасного впливу людини на природу.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Красилов В.А. Меловой период: Эволюция земной коры и биосферы. М.: Наука, 1985. 240 с.
  2. Будыко М.И. Изменения окружающей среды и смены последовательных фаун. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. 77 с.
  3. Жерихин В.В. Развитие и смена меловых и кайнозойских фаунистических комплексов: (Трахейные и хелицеровые). М.: Наука, 1978. 198 с.
  4. Татаринов Л.П. Параллелизмы и направленность эволюции // Эволюция и биоценотические кризисы. М.: Наука, 1987. С. 124–144.
  5. Расницын А.П. Проблема глобального кризиса наземных биоценозов в середине мелового периода // Меловой экологический кризис и эволюция насекомых. М.: Наука, 1988. С. 191-207.
  6. Расницын А.П. Темпы эволюции и эволюционная теория : (гипотеза адаптивного компромисса) // Эволюция и биоценотические кризисы / под ред. Л.П. Татаринова, А.П. Расницына. М. : Наука, 1987. С. 46–64.
  7. Давиташвили Л.Ш. Причины вымирания организмов. М.: Наука, 1980. 440 с.
  8. Монин А.С. Популярная история Земли. М.: Наука, 1980. 224 с.

Ресурси Інтернета[ред. | ред. код]