Біоцентризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біоцентризм (біоцентричний індивідуалізм) — у політичному та екологічному сенсі, а також у буквальному значенні, це етична точка зору, яка поширює невід’ємну цінність на все живе.[1]

Біоцентризм протиставляється антропоцентризму, який зосереджується на виключній цінності людини та ігноруванню інших можливих свідомих суб'єктів. Також є близька течія екоцентризм, яка поширює невід’ємну цінність на всю природу.

Як свідомі суб'єкти в біоцентризмі розглядаються не тількі люди, а й ссавці[2], птахи[3] та інші тварини[2].

Становлення біоцентризму[ред. | ред. код]

Витоки біоцентризму можна простежити в релігійних вченнях буддизму, ісламу та індуїзму, в яких вказувалося про неприпустимість жорстокого поводження з індивідуальними тваринами. Християнський Святий Франциск Ассізький називав диких звірів своїми братами. Не мучити, а гуманно ставитися до тварин закликали Плутарх, Цицерон, Овідій, Вольтер, Шекспір[4][5]. Значно розвинув біоцентричні погляди в XVIII–XIX століттях англійський філософ Дж. Бентам, який писав у своїх трактатах про необхідність співчуття до тварин. Саме він одним з перших став розглядати їх як суб'єкт моралі[5]. Ідеї Святого Франциска Ассізького і І. Бентама надихнули А. Швейцера. Ним була розроблена біоцентрична етика благоговіння перед життям. А. Швейцер говорив про необхідність спасіння, захисту, по можливості, окремої комашки, але не видів або екосистем[6], що було серйозним недоліком його етичного вчення. Остаточно біоцентризм як напрям екологічної етики був сформульований в роботах сучасних екофілософів — американського Т. Рігана[7], австралійського П. Сінгера[8], та англійської Е. Лінзі[9]. На їх думку, моральною цінністю, а також правами наділяються окремі особини ссавців і птахів[9][8][7]. Як підставу для наявності прав П. Сінгер говорить про інтереси птахів і ссавців, які вимагають свого захисту[8].

Свідомість тварин[ред. | ред. код]

У 2012 році група неврологів підписала Кембриджську декларацію про свідомість, яка «однозначно» стверджувала, що «люди не є унікальними у володінні неврологічними субстратами, які генерують свідомість. Нелюдські тварини, включаючи всіх ссавців і птахів, і багато інших істот, включаючи восьминогів, також володіють цими нейронними субстратами».[10]

Біоцентризм в охороні природи[ред. | ред. код]

Активними практичними прихильниками біоцентризму є члени руху визволення тварин, різні товариства захисту тварин від жорстокості і товариства благополуччя тварин, наприклад, така відома міжнародна оранізація як «ПЕТА», московський Центр захисту прав тварин «Віта», Асоціація зоозахисних організацій України. Предметом їхніх турбот є захист прав окремих тварин (передусім птахів і звірів) від страждань і жорстокості, а не охорона видів або екосистем. Представники цих організацій виступають проти вівісекції, спортивного полювання, носіння хутра, кориди, використання тварин в зоопарках і дельфінаріях.

Біоцентризм за Робертом Ланца[ред. | ред. код]

Біоцентризм — також відомий як біоцентричний Всесвіт — це теорія, запропонована в 2007 році американським вченим Робертом Ланца, яка розглядає біологію як центральну рушійну науку у Всесвіті та розуміння інших наук як залежних від глибшого розуміння біології. Ланца вважає, що життя та біологія є центральними для буття, реальності та космосу — свідомість (свідомий спостерігач, див. Ефект спостерігача) створює Всесвіт, а не навпаки. Хоча фізика вважається фундаментальною для вивчення Всесвіту, а хімія — фундаментальною для вивчення життя, Ланца стверджує, що вченим потрібно буде поставити біологію перед іншими науками, щоб виробити «теорію всього».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bocardo, Enrique Cuellar. Biocentrism - Robert Lanza. Процитовано 9 лютого 2023. 
  2. а б Birch, Jonathan; Schnell, Alexandra K.; Clayton, Nicola S. (1 жовтня 2020). Dimensions of Animal Consciousness. Trends in Cognitive Sciences (англ.) 24 (10). с. 789–801. ISSN 1364-6613. doi:10.1016/j.tics.2020.07.007. Процитовано 9 лютого 2023. 
  3. Robert P. Lanza, B.F. Skinner (June 1981). "Self-Awareness" in the Pigeon. https://www.science.org/doi/10.1126/science.212.4495.695 (eng). Science 212(4495):695-6. 
  4. Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  5. а б Нэш Р. Права природы. История экологической этики. — К.: КЭКЦ, 2001. — 180 с.
  6. Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 197 с.
  7. а б Риган Т. В защиту прав животных. — К.: КЭКЦ, 2004. — 110 с.
  8. а б в Сингер П. Освобождение животных. — К.: КЭКЦ. — 136 с.
  9. а б Линзи Э. — Божественные права природы. — К.: КЭКЦ, 2004. — 104 с.
  10. КЕМБРИДЖСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО СВІДОМІСТЬ (eng). ISSN 0235-7941 Філософська думка, 2016, № 2. 

Література[ред. | ред. код]

  • Агафонов В., Зарубежная юридическая практика признания прав природы // Гуманитар. экол. журн, спецвып. — 2003. — Т. 5. — С. 33-35.
  • Ворона В.А. Етико-філософські засади обґрунтування гуманного ставлення до тварин в європейській культурі // Мультиверсум. Філософський альманах. / Випуск 5(123). - К.,2013.- С.207.
  • Ворона В.А. Подолання антропоцентризму як передумова зміни ставлення до тварин в Західній культурі  // Гілея : науковий вісник : збірник наукових праць  2016. – Вип. 114 (11). – С.215.
  • Ворона В.А. Права тварин: моральна теорія та законодавча практика // «Дні науки філософського факультету – 2016» (20-21 квітня 2016р.) матеріали доповідей та виступів, Частина 5.- С.11-14.
  • Горбунов-Посадов И. Сострадание к животным и воспитание наших детей // Друг животных. Книга о воспитании, сострадании и любви к животным. — 1910.
  • Нэш Р. Права природы. История экологической этики. — К.: КЭКЦ, 2001. — 180 с.

Посилання[ред. | ред. код]