Бірюков Микола Зотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бірюков Микола Зотович
Народився 1 (14) лютого 1912
Орєхово-Зуєво, Владимирська губернія, Російська імперія[1]
Помер 31 січня 1966(1966-01-31)[1] (53 роки)
Ялта, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Ялта
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Московський державний лінгвістичний університет і Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Жанр роман
Членство СП СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія 3-го ступеня Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського

CMNS: Бірюков Микола Зотович у Вікісховищі

Микола Зотович Бірюко́в (14 лютого 1912, Орєхово-Зуєво — 31 січня 1966, Ялта) — російський радянський письменник; член Спілки письменників СРСР з 1942 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 [14] лютого 1912(19120214) року в місті Орєхово-Зуєві (нині Московська область, Росія) у багатодітній сім'ї робітників-текстильників. В 1928 році вступив до індустріального технікуму. У 1930 році, під час ліквідації аварії на будівництві споруд для Дульовського порцелянового заводу, потрапив у крижану воду і тяжко захворів, став повністю нерухомим[2].

Зайнявся самоосвітою, поступив вчитися на заочні відділення відразу двох московських інститутів: Інституту іноземних мов та Літературного інституту. 1938 року одружився з учителькою Ганною. Багато подорожував: об'їздив 67 міст і сіл СРСР[2]. Член ВКП(б) з 1951 року.

Протягом 1955—1966 років мешкав у Ялті, де і помер 31 січня 1966 року. Похований у Ялті на міському кладовищі (сектор № 7). 1969 року на могилі встановлений пам'ятник — діоритовий пілон з необробленою поверхнею. У верхній частині пілона висічений горельєфний портрет письменника[3].

Творчість[ред. | ред. код]

У першій книзі «На хуторах» (журнал «Октябрь», 1939, № 4–11) відображено становлення Радянської влади на селі. Автор статті «Новели Стефаника» (журнал «Октябрь», 1941, № 3). В основі роману «Чайка» (Москва, 1947; український переклад — Київ, 1985) — подвиг партизанки Лізи Чайкіної.

На основі зібраних ним під час подорожей у Середню Азію матеріалів написав роман про будівництво Великого Ферґанського каналу «Води Нарина» (Москва, 1949), у Надволжя — книгу нарисів «На мирній землі» (Москва, 1952).

Автор історичної повісті про російський пролетаріат «Перший грім» (1957), історико-революційного роману «Крізь вихори ворожі» (1959), історико-літературної епопеї «На крутих перевалах» (у 4-х томах, Сімферополь, 1965). Присвячена лікарям книжка «Друге серце» (1 частина, 1965; 2 частина, 1966, не завершена) опублікована 2000 році в Орєхово-Зуєвому.

Твори перекладені багатьма мовами народів СРСР і країн соцтабору.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений
премії

Вшанування[ред. | ред. код]

Конверт пошти СРСР.
  • 1968 року засновано Кримську обласну комсомольську премію імені Миколи Бірюкова;
  • У листопаді 1970 року у Ялті відкрито Будинок-музей М. З. Бірюкова;
  • Ім'ям Бірюкова названо відкритий у 1977 році астероїд № 2477;
  • На його честь названо вулицю в Орєхово-Зуєво, теплохід «Николай Бирюков» (проєкт 1430);
  • Школа № 20 міста Оріхово-Зуєво, на території якої встановлено погруддя письменника, носить його ім'я;
  • У 1981 році випущено маркований конверт пошти СРСР із зображенням письменника.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бирюков Николай Зотович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в Люди нелегкої долі — Бірюков Микола Зотович. / Боярський краєзнавчий музей.
  3. П. М. Калугин. Могила Бирюкова Н. З. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 48. ISBN 978-966-8325-87-8 (рос.)

Література[ред. | ред. код]