Бісковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Бісковичі
Biskovychi gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Рада/громада Бісковицька сільська рада
Код КОАТУУ 4624280601
Основні дані
Засноване 1442
Населення 2413
Площа 11,54 км²
Густота населення 209,1 осіб/км²
Поштовий індекс 81457
Телефонний код +380 3236
Географічні дані
Географічні координати 49°32′20″ пн. ш. 23°09′21″ сх. д. / 49.53889° пн. ш. 23.15583° сх. д. / 49.53889; 23.15583Координати: 49°32′20″ пн. ш. 23°09′21″ сх. д. / 49.53889° пн. ш. 23.15583° сх. д. / 49.53889; 23.15583
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Водойми р. Стрвяж, Ясениця, Рудний
Місцева влада
Адреса ради 81457, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бісковичі, тел. 42-2-62
Карта
Бісковичі. Карта розташування: Україна
Бісковичі
Бісковичі
Бісковичі. Карта розташування: Львівська область
Бісковичі
Бісковичі

Бісковичі у Вікісховищі?

Бі́сковичі — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 2413 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бісковицька сільська рада.

Історія[ред.ред. код]

Село було власністю польських шляхтичів Одровонжів. Яну Опоровському гербу Сулима перейшло в спадок від матері — доньки перемиського каштеляна Добєслава Одровонжа Зофії з Журавиці — після проведеного ним 4 червня 1508 року поділу спадку з братом Анджеєм — куявським каноніком РКЦ.[1]

Старовинний храм св. Онуфрія Великого[ред.ред. код]

Старовинний храм св. Онуфрія Великого був збудований греко-католицькою громадою у 1774 р. Хоча директор «Інституту розвитку Самбора» Орест Ференц твердить, що перша писемна згадка про церкву датується 1515 роком.[2] Він не був внесений у реєстр пам'яток архітектури, та його планували внести у спадщину ЮНЕСКО.[2] Однак цього так і не сталось: На підставі того, що храм за висновком експертів перебував у аварійному стані у серпні 2009 священик та парафіяни УАПЦ розібрали храм.[3][2]. Перешкодити руйнуванню храму не зміг ніхто, адже ані місцева влада, ані церковне керівництво не внесло храм до переліку пам'яток архітектури. [3]

Заступник начальника відділу охорони культурної спадщини Львівської ОДА Роман Онишко зазначив[3][2]:

« Ми не маємо права не дати дозволу розібрати церкву, адже вона не є пам'яткою архітектури, не перебуває на обліку. І буде краще, коли вона використовуватиметься за призначенням». Відтак ніхто сьогодні ніякої відповідності не понесе за самовільний демонтаж храму. Щоб зібрати церкву потрібно докласти титанічних надзусиль. Знищені настінні розписи. »

Саме людський фактор називають мистецтвознавці і архітектори найбільшим злом для збереження унікальних дерев'яних храмів.[3]Директор «Інституту розвитку міста Самбора» Орест Ференц сказав[4]:

« Настав той час, коли церкви потрібно охороняти від парафіян »

Друге народження прадавньої бісковицької церкви

Високий замок 15 листопада 2012 року

На місці старої церкви чотири роки тому, 8 листопада було освячено нову церкву. Натомість дерево, яке залишилось від старої церкви за пропозицією архієпископа Львівської єпархії УАПЦ Макарія віддали у Золочівський район, де на Святій горі будується чоловічий монастир. [джерело?]

Відомі люди[ред.ред. код]

  1. Єднак-Страхоцька Галина Михайлівна — українська велоспортсменка.
  2. Онишкевич Михайло Йосипович — український мовознавець, доктор філологічних наук.
  3. Личковський Едуард Іванович - канд.технічних наук, доцент, завідувач кафедри медичної фізики Львівського національного медичного університету

Примітки[ред.ред. код]

  1. H. Kowalska. Oporowski Jan h. Sulima (ok. 1470–1540) //Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — t. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 137. (пол.)
  2. а б в г Замки та храми України. Бісковичі
  3. а б в г На Львівщині православні самовільно розібрали дерев'яну церкву XVI століттяРаді Свобода
  4. Парафіяни на Львівщині демонтували майже 500-річну дерев'яну церкву

Посилання[ред.ред. код]