Бісмутин (сполука)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бісмутин
Bismuthine-3D-sticks.png
Bismuthine-2D-IR-MMW-dimensions.png
Назва за IUPAC бісмутан
Інші назви гідрид бісмуту(III), бісмут тригідрид
Ідентифікатори
Номер CAS 18288-22-7
Властивості
Молекулярна формула BiH3
Молекулярна маса 212,004 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Густина 8,665 г/л[1]
Тпл -67 °C[1]
Ткип 17 °C[1]
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини арсин, стибін
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Бісмути́н, гідри́д бі́смуту (IUPAC назва бісмутан) — неорганічна сполука бісмуту складу BiH3. Безбарвний, малостійкий газ, починає розкладатися навіть за кімнатної температури.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Повністю згоряє у струмені кисню, утворюючи оксиди:

Бісмутин є нестійкою сполукою, розкладається вже за кімнатною температури. Нагрівання його без доступу кисню значно пришвидшує розпад — на стінках посуду утворюється чорний наліт бісмуту:

Ця реакціє є аналогічною до визначення сполук арсену та стибію за методом проби Марша — шляхом розкладу арсину й стибіну відповідно. Відрізнити осад бісмуту від арсену можна за низькою розчинністю першого у пероксиді водню та гіпохлориті натрію NaClO, а від осаду стибію — за нерозчинністю у сульфіті амонію.

При пропусканні бісмутину через розчин нітрату срібла утворюється осад бісмутиду срібла:

Отримання[ред.ред. код]

Вперше бісмутин було отримано дією хлоридної кислоти на інтерметалічні сполуки бісмуту:

Сучасним варіантом синтезу є реакція солей бісмуту з гідридами:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)