Бісоціальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бісоціальність (від лат. bis — «два» та лат. socialis — «товариський») — у соціології та галузі гендерних досліджень термін на позначення відносин несексуального та неромантичного характеру як з представниками своєї, так і протилежної статі без чітко вираженої переваги. До таких відносин належать будь-які соціальні взаємовідносини, наприклад дружба, спілкування і т. д.[1][2]

Протиставляється гомо- та гетеросоціальності, де віддається перевага відносинам між або особами своєї статі, або навпаки протилежної.[2] Тобто бісоціальності притаманний мішаний характер.

У віковій психології один із завершальних етапів соціального розвитку, який передбачає перехід до прагнення людини мати зв'язки з представниками одночасно обох статей, не віддаючи якійсь одній жодної переваги, як це виражено у гомосоціальності під час статевої сегрегації на ранньому етапі та гетеросоціальності на більш пізньому етапі.

Основним аспектом соціальної поведінки є спілкування, яке є основою виживання та відтворення.[3]

Існують також відмінності між різними типами соціальної поведінки, наприклад, повсякденною та захисною соціальною поведінкою. Звичайна соціальна поведінка є результатом взаємодій у повсякденному житті і є поведінкою, яку вивчають, коли людина потрапляє в ці різні ситуації. З іншого боку, захисна поведінка виникає через імпульс, коли людина стикається з суперечливими бажаннями.[4]

Дослідження біосоціальності[ред. | ред. код]

Соціальна поведінка постійно змінюється, оскільки людина продовжує рости і розвиватися, досягаючи різних етапів життя. Розвиток поведінки тісно пов’язаний з біологічними та когнітивними змінами, які людина відчуває в будь-який момент часу.[5] Це створює загальні закономірності розвитку соціальної поведінки людей. Подібно до того, як соціальна поведінка залежить як від ситуації, так і від індивідуальних особливостей, розвиток поведінки також відбувається завдяки поєднанню обох — темпераменту дитини разом з умовами, яким вона стикається.[6][7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Homosociality: Sociology, Romance (love), Friendship, Mentorship, Heterosociality, Bisociality, Bromance, Male bonding by Frederic P. Miller and other. Alphascript Publishing, 2010, 72 p.
  2. а б The tightrope walkers: non-Hegemonic Men's Experiences of Homosocial Environments. Pär Stern. 2016. с. 4.
  3. Проценко, Ольга (4 лютого 2020). ЕТИКЕТНА ІМПЕРАТИВНІСТЬ В ІСНУВАННІ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ ТА СПІЛКУВАННЯ. Humanities journal. № 4. с. 49—55. doi:10.32620/gch.2019.4.05. ISSN 2663-2357. Процитовано 30 січня 2022.
  4. Whiting, Beatrice Blyth (1980-07). Culture and Social Behavior: A Model for the Development of Social Behavior. Ethos. Т. 8, № 2. с. 95—116. doi:10.1525/eth.1980.8.2.02a00010. ISSN 0091-2131. Процитовано 30 січня 2022.
  5. Children's Social Behavior | ScienceDirect. www.sciencedirect.com (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  6. Rothbart, Mary K.; Ahadi, Stephan A.; Hershey, Karen L.; Fisher, Phillip (2001-09). Investigations of Temperament at Three to Seven Years: The Children's Behavior Questionnaire. Child Development. Т. 72, № 5. с. 1394—1408. doi:10.1111/1467-8624.00355. ISSN 0009-3920. Процитовано 31 січня 2022.
  7. Whiting, Beatrice Blyth (1980-07). Culture and Social Behavior: A Model for the Development of Social Behavior. Ethos. Т. 8, № 2. с. 95—116. doi:10.1525/eth.1980.8.2.02a00010. ISSN 0091-2131. Процитовано 31 січня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Raine, A., & Venables, P. (1981). Classical conditioning and socialization: A bisocial interaction, Personality and Individual Differences, 2, 273—283
  • Психосоциальная и бисоциальная проблема в психологии. Мусийчук М. В. Методологические основы психологии: учебник. — Москва, 2013. С.70-76