Бітюков Борис Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Валентинович Бітюков
Народився 25 квітня 1921(1921-04-25)
Орша
Помер 15 січня 2002(2002-01-15) (80 років)
Москва
Поховання Востряковський цвинтар
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актор
Роки діяльності 19461991
IMDb nm0084595
Нагороди та премії
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

Бітюков Борис Валентинович (нар. 25 квітня 1921(19210425) — 15 січня 2002) — радянський актор театру і кіно, лауреат Сталінської премії (1951).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1921(19210425) року в місті Орша Вітебської губернії РРФСР (нині Вітебська область, Білорусь).

Акторську кар'єру розпочав у 1937 році актором допоміжного складу трупи Московського камерного театру у Олександра Таірова.

У 1939 році вступив до Московського гідромеліоративного інституту, проте у тому ж році був призваний до лав РСЧА Радянським РВК міста Москви.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Війну розпочав на Західному фронті командиром відділення 243-ї стрілецької дивізії. Брав участь у боях під Ржевом, Сичовкою, Мценськом, був поранений. Після одужання воював повітряним стрільцем 17-го штурмового авіаційного полку, під час повітряного бою був вдруге поранений. Закінчив війну диспетчером управління 229-го авіаційного транспортного полку особливого призначення 4-ї авіаційної дивізії особливого призначення[1].

З 1946 по 1991 роки — актор Театра-студії кіноактора. У кіно дебютував у 1948 році у фільмі «Молода гвардія», де зіграв роль Івана Земнухова.

Помер 15 січня 2002 року в Москві, похований на Востряковському цвинтарі.

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

У 1951 році за роль Неждановського у фільмі «Жуковський» удостоєний Сталінської премії 2-го ступеня.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.04.1985), медаллю «За відвагу» (06.11.1947) та іншими медалями.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1948 — Молода гвардія — Іван Земнухов
  • 1950 — Жуковський — Сергій Сергійович Неждановський, учень Жуковського
  • 1950 — Кавалер Золотої Зірки — Віктор Грачов, інженер-будівельник
  • 1952 — Служу Радянському Союзу — командир
  • 1953 — Випадок в тайзі — Андрій Павлович Сазонов, молодий вчений-зоолог
  • 1953 — Чук і Гек — член геологорозвідницької експедиції (у титрах немає)
  • 1954 — Велика родина — Костя Журбін
  • 1955 — У квадраті 45 — Борис Валентинович Яковлєв, майор контррозвідки
  • 1955 — Дорога — диригент і скрипаль
  • 1955 — Мати — робітник-підпільник
  • 1956 — Справа № 306 — Михайло Дмитрович Мозарін, капітан міліції
  • 1957 — Неповторна весна — офіцер КПП
  • 1958 — Рибалки Аралу — інженер Олександр Бутаков, поручик Григорій Бутаков
  • 1959 — Спрага — Олексієнко, капітан-лейтенант
  • 1959 — Яша Топорков
  • 1962 — Вулиця молодшого сина — Зябрєв
  • 1963 — Живі і мертві — полковник
  • 1963 — Ім'ям революції — Малінін
  • 1963 — Коротке літо у горах — Селівон, представник прокурорського нагляду
  • 1963 — Я крокую по Москві — Петрович, батько Олени
  • 1965 — Надзвичайне доручення — Щекутьєв, прапорщик
  • 1966 — Тонкою кригою — капітан Решетов
  • 1966 — Сказка про царя Салтана — корабельник і боярин
  • 1967 — Доктор Віра — епізод
  • 1969 — Вибух після опівночі — прапорщик
  • 1970 — Постріл на кордоні — полковник Козирєв
  • 1970 — На далекій точці — підполковник Шорохов
  • 1971 — Літо рядового Дєдова — майор
  • 1971 — Синє небо — батько Ніни Бєлової
  • 1973 — За годину до світанку — поручик Котіков
  • 1973 — І на Тихому океані… — білогвардійський офіцер
  • 1974 — Єдина дорога | Okovani soferi (СРСР — Югославія) — Альтенбауер
  • 1974 — Небо зі мною — полковник
  • 1974 — Ходіння по мукам — батько Марусі
  • 1976 — Повість про невідомого актора — Лузанов
  • 1977 — Свідоцтво про бідність — директор годинникового заводу
  • 1978 — Хлопчаки — працівник виконкому
  • 1981 — Вони були акторами — Ганс Францевич Фріке
  • 1982 — Гонки по вертикалі — «Шаман»
  • 1985 — Від зарплати до зарплати — Петро Грубін, фабричний майстер
  • 1988 — Осінь, Чертанове… — чоловік на похоронах

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]