Біт-Аґуші
| Біт-Аґуші | |
| Дата створення / заснування |
IX століття до н. е.  |
|---|---|
| Столиця |
Arpadd |
| Час/дата припинення існування |
743 до н. е. |
 | |
36°28′21″ пн. ш. 37°05′41″ сх. д. / 36.4725° пн. ш. 37.094722222222° сх. д.
Біт-Аґуші або Біт-Аґусі (Біт-Агуші, Біт-Агусі, Бет-Аґус, Бет-Агус) — це стародавня арамейська сиро-хетська держава, заснована Ґуші з Яхану на початку 9 століття до н. е. Включала міста Арпад, Нампіґі й пізніше Алеппо[1]. Арпад був столицею цього царства[2]. Біт-Аґуші простягалася від регіону Азаз на півночі й до Хами на півдні[3].
Згідно з Даніелем Каном, у IX та VIII ст. до н. е. держава пройшла наступні етапи:
- 858–близько 842 рр. до н. е. Спочатку Біт-Аґуші був вільний від політичних союзів із сусідами. У 842 році до н. е. Арам, другий цар Біт-Аґуші, без спротиву підкорився Ассирії.
- 841–823 рр. до н. е.. Період підпорядкування Ассирії.
- Близько 823 р. до н. е., або, можливо, трохи пізніше, держава очолює місцевий союз, що протистоїть ассирійській гегемонії, та досягає незалежності.
- Наприкінці 820-х років підпорядковується гегемонії Арам-Дамаску. Це тривало деякий час до 805 р. до н. е.
- Близько 800–754 рр. до н. е. Протистояння з царством Хамат-Лу'аш. Цар Біт-Аґуші Атар-шумкі I зумів виборити місто Нахласі з навколишньою областю.
- 754–744 рр. до н. е. У цей час Біт-Аґуші (тепер відоме як царство Арпада) досягло піднесення і, ймовірно, контролювало Хамат або перебувало з ним у тісній конфедерації. Також у цей час було укладено Сефірський договір між Бар-Гаяхом, «царем КТК», та Маті-ілу, сином Аттарсумкі, царем Арпада.
- 743–740 рр. до н. е. Біт-Аґуші зведено до статусу ассирійської провінції[4].
На думку Жерара Жерту, Бар-Гаях, цар КТК, був ассирійським правителем, який не був офіційним царем, а лише могутнім співправителем царства Біт Адіні. Оскільки Маті-Ел (Маті-ілу) був васалом Бар-Гаяха, останній був могутнішим за царя Арпада[5].
Арпад згодом став великим містом-васалом царства Урарту. У 743 р. до н. е. в урартсько-ассирійській війні новоассирійський цар Тіглатпаласар III обложив Арпад після поразки урартської армії Сардурі II в Самсаті. Але місто Арпад не здалося так легко. Тіглатпаласару знадобилося три роки облоги, щоби захопити Арпад, після чого він вирізав мешканців і зруйнував місто[6]. Після цього Арпад був столицею провінції[7]. Залишки стін Арпаду висотою до 8 метрів досі збереглися в Телль-Ріфаат[8]. Коаліція правителів, які були союзниками міста, теж була переможена, включаючи з царями Куммуха, Ку’е, Каркемиша та Ґурґума. Після руйнування Біт-Аґуші більше повноцінно не заселявся.
Стела Мелькарта, також відома як стела Бен-Хадад або Бір-Хадад, — це арамейська стела, створена в IX столітті до нашої ери та виявлена в 1939 році в римських руїнах у Бурейджі (7 км на північ від Алеппо)[9]. Давньоарамейський напис відомий як KAI 201. Тривалий час існували суперечності стосовно належності стели. Повторний аналіз стели 2021 року показав, що згаданий Бен-Хадад в ній є царем Арпада[10].
- ↑ Agusi Arpad, Syria. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Lipinsky, Edward (2000). The Aramaeans: Their Ancient History, Culture, Religion (Peeters) p. 195.
- ↑ Lipinsky, 2000, p. 99.
- ↑ Dan'el Kahn (2007). "The Kingdom of Arpad (Bīt Agūsi) and 'All Aram': International Relations in Northern Syria in the Ninth and Eighth Centuries BCE". Ancient Near Eastern Studies. Peeters online journals: 66–89
- ↑ Gerard Gertoux (2015). Assyrian and biblical chronologies are they reliable? (PDF) 4th Oxford Postgraduate Conference in Assyriology 2015, Apr 2015, Oxford, United Kingdom
- ↑ Healy, Mark (1992). The Ancient Assyrians (Osprey) p. 25.
- ↑ Kipfer, Barbara Ann (2000). Encyclopedic Dictionary of Archaeology. p. 626.
- ↑ Lipinsky, 2000, p. 529.
- ↑ Pitard, Wayne T. (1988). "The Identity of the Bir-Hadad of the Melqart Stela". Bulletin of the American Schools of Oriental Research (272): 3–21
- ↑ Jo Ann Hackett and Aren M. Wilson-Wright 2022, A Revised Interpretation of the Melqart Stele (KAI 201), in SAOC 73. "Like 'Ilu Are You Wise": Studies in Northwest Semitic Languages and Literatures in Honor of Dennis G. Pardee, Studies in Ancient Oriental Civilization 73. Chicago: The Oriental Institute, 2022, pp. 105-112. ISBN 978-1-61491-075-6