Бічгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бічгорн
Bietschhorn
Вид на Бічгорн від Гокенгорну
Вид на Бічгорн від Гокенгорну
Вид на Бічгорн від Гокенгорну

46°23′28″ пн. ш. 7°51′00″ сх. д. / 46.39125000002777455° пн. ш. 7.8500750000277781382° сх. д. / 46.39125000002777455; 7.8500750000277781382Координати: 46°23′28″ пн. ш. 7°51′00″ сх. д. / 46.39125000002777455° пн. ш. 7.8500750000277781382° сх. д. / 46.39125000002777455; 7.8500750000277781382
Країна Швейцарія
Регіон Кантон Вале
Система Бернські Альпи
Тип гора
Висота 3 934 м.н.м.
Висота відносна 806 м[1]
Ізоляція 13,4 км
Перше сходження 13 серпня 1859
Бічгорн. Карта розташування: Швейцарія
Бічгорн
Бічгорн
Бічгорн (Швейцарія)
Мапа
CMNS: Бічгорн у Вікісховищі

Бічгорн (нім. Bietschhorn) — це гора висотою 3 934  м.н.м. на півдні Бернських Альп, розташована в кантоні Вале. Північно-східний та південний схили гори включені до об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО Юнгфрау-Алеч

Опис[ред. | ред. код]

Південна сторона

Бічгорн розташований у південній частині Бернських Альп та є частиною одного гірського хребта разом з горами Алечгорн (найвища гора хребта) та Нестхорн (на схід), на південній стороні долини Льоченталь.

З північних схилів гори в долину Льоченталь спускається льодовик Нест.

Від південних схилів гори дві долини — Бічталь та Балчідерталь спускаються до долини річки Рона, змінюючи кліматичні зони від альпійської до середземноморської. З урахуванням південного нахилу цих долин та льодовиків на їх початку, льодовик Біч на поточний час дуже сильно розтанув, а льодовик Балчідер розламався на дві частини — Зовнішній Балчідер (бл. 3,2 км в довжину) та Внутрішній Балчідер (бл. 2,5 км в довжину). Тала вода з обох частин льодовика стікає через струмок Балчідербах в Рону.

Альпінізм[ред. | ред. код]

Вид на Бічгорн у сутінках

Вся група Бічгорн-Нестгорн у порівнянні з чотиритисячниками на північ мала значно менше уваги.[2].

Бічгорн був вперше підкорений 13 серпня 1865 року Леслі Стефеном з місцевими гідами Антоном та Йоханном Зігенами і Йозефом Ебенером. Їх маршрут протягав з долини Льоченталь через Бічйох та північний гребінь. Опис цього першого сходження Леслі Стефен навів у своїй книзі The Playground of Europe (1871).

Сьогодні більшість альпіністів починають своє сходження на гору від прихистка Bietschhornhütte, розташованого на захід від льодовика Нест, або від прихистка Baltschiederklause.

Історичні факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html [Архівовано 9 липня 2009 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo
  2. Alpin — Das Bergwelt Magazin: Berner Oberland Hochtouren — Die andere Seite. Ausgabe Juli 2002, Seite 38-45. Olympia Verlag.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

(нім.)

  • Daniel Anker, Marco Volken: Bietschhorn - Erbe der Alpinisten. AS-Verlag, Zürich 2004.

(нім.)

  • Pius Rieder: 125 Jahre Sturm und Wind getrotzt Walliser Bote 31. Juli 2006 Seite 7. Brig 2006.

(нім.)