ВАТ "Вільнянський завод імені Шевченка"

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Вільнянський завод імені Т. Г. Шевченка»

ВАТ «Вільнянський завод імені Шевченка» — один із найбільших в Україні виробників столового приладдя, а також спецтехніки.

Історія заснування і становлення[ред.ред. код]

«Вільнянський завод імені Т. Г. Шевченка» — старовинна будова головного корпусу заводоуправління. Фото 2009 р.

В останній чверті XIX ст. німецькі колоністи Классен і Генріх Нейфельд (Хайнріхь Нойфельд) заснували в Софіївці чавунно-ливарний механічний завод з виробництва сільськогосподарських машин: кіньськотягових молотарок (молотилок), бункерів, плугів та ін.

У 1891 р. завод Классена перейшов у повну власність Нейфельда. Це стало новою віхою в історії як заводу, так і самої Софіївки. Саме в цей час на заводі Классена — Нейфельда створюються нові цехи, а продукція заводу користується попитом не лише на внутрішньому ринку Російської імперії, але й на зовнішньому світовому ринкові. Завод Классена — Нейфельда неодноразово виборював нагороди на міжнародних конкурсах та виставках.

Головна контора Классена знаходилася у будівлі, яка сьогодні збереглася і знаходиться за адресою вул. Леніна 41а (що біля автобусної станції м. Вільнянськ) — вона асоціюється у місцевих мешканців з відділом поштового зв'язку. Цей будинок зведений місцевим поміщиком Кривошеєм.

Зростання обсягів виробництва заводу значно сприяло і економічному розвиткові самої Софіївки. Завдяки промисловому підйому на початку ХХ ст. помітно збільшилася кількість мешканців Софіївки, частина яких працювала на заводі Классена — Нейфельда, що був вже досить великим підприємством з річним об'ємом виробництва в 300—315 тис. крб.

Розширилася і номенклатура виробів заводу, який після початку Першої світової війни переорієнтувався на військову продукцію. Так в липні 1916 р. завод Нейфельда одержав замовлення на виготовлення 10 тис. гранат.

Під час революційних подій 1917-21 років завод працював нестабільно. Часто тривало простоював.

Радянський період[ред.ред. код]

Пам'ятник працівникам заводу ім. Т. Г. Шевченка, які загинули від час німецько-радянської війни
Вироби ЗіШ.

1 травня 1920 року підприємство було націоналізовано і отримало назву «Державний завод „Металіст“ № 10». Але тільки в 1924 році він почав випускати продукцію: соломорізки, кукурудзодробилки, кормозапарники.

Цього ж року на честь 110-річчя з дня народження Великого Кобзаря заводу присвоюється ім'я Т. Г. Шевченка.

У 1924-25 рр. колишній завод Нейфельда — тепер завод ім. Т. Шевченка — відновив свою діяльність.

Завод виготовляв сільськогосподарське знаряддя, а в останній третині ХХ ст. прославився виготовленням столових виробів — ложок, виделок, ножів тощо.

Сучасний період[ред.ред. код]

На початку ХХІ ст. завод освоїв виробництво промислових вогнегасників, випарювачів для холодильників, кондиціонерів для сільгоспмашин. Спільні інвестиційні проекти з iноземними компаніями передбачають виробництво на ВАТ «Завод імені Шевченка» опалювальних систем, а також кондиціонерів для великовантажних машин.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]