ВДНХ (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°49′20″ пн. ш. 37°38′29″ сх. д. / 55.8222833° пн. ш. 37.6414944° сх. д. / 55.8222833; 37.6414944

ВДНХ
Калузько-Ризька лінія
Moscow-Metro-VDNKh-1648.jpg
Загальні дані
Тип пілонна трискепінна
Глибина закладення 53,5 м
Кількість 1
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 1 травня 1958 року
Архітектор(и) И. Г. Таранов(рос.), Н. А. Быкова(рос.), И. Г. Гохарь-Хармандарян(рос.), Ю. А. Черепанов(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) М. В. Головинова(рос.), Л. B. Сачкова (рос.)
Станція споруджена БМУ-6, БМУ-7, БМУ-8 Мосметробуду
Пересадка на вулиці Космонавтів, проспекту Миру, Останкінського проїзду
Виходи до 1-а вулиця Леонова , проїзд Серебрякова , Снігова вулиця
Час відкриття 5:25
Час закриття 1:00
Код станції 090, ВС
Калузько-Ризька лінія
Челобітьєво
ТЧ Челобітьєво
оборотні тупики
Медведково
Бабушкінська
ТЧ-10 «Свіблово»
Свіблово
Ботанічний сад
ВДНХ
Олексіївська
Ризька
Проспект Миру
СЗГ до КЛ
Сухаревська
Тургенєвська
   
Китай-город
   
Третьяковська
СЗГ до ЗЛ, КЛ, СТЛ, КалЛ
   
Якиманка
   
Жовтнева
Шаболовська
Ленінський проспект
Академічна
Профсоюзна
Нові Черемушки
ТЧ-5 «Калузьке»
Калузька
Калузька
Беляєво
Коньково
Теплий Стан
Ясенєво
Новоясенєвська

«ВДНХ» — станція Калузько-Ризької лінії Московського метрополітену . Розташована між станціями «Ботанічний сад» і «Олексіївська» . Станція відкрита 1 травня 1958 у складі ділянки «Проспект Миру» — «ВСХВ» (зараз ВДНХ). Пересадка на станцію «Виставковий центр» Московської монорейкової транспортної системи.

Вестибулі[ред.ред. код]

Станція має два вестибуля (наземний (старий) і підземний). Вихід з північного вестибуля виконано у формі ротонди і був відкритий в 1958 році.

Північний наземний вестибуль з'єднано похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і виконаний у вигляді ротонди за типовим проектом.

Південний підземний вестибюль відкритий 25 серпня 1997 , з'єднаний похилим ходом зі станцією тристрічковим ескалатором і переходом, з нього можна потрапити в підземний перехід під проспектом Миру. Обидва вестибуля з'єднані зі станцією ескалаторами. 29 червня 2013 розпочато заміну ескалаторів в північному вестибулі[1]. Роботи планується завершити на 1 червня 2014 року.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трискепінна (глибина закладення — 53,5 метрів) (всього 18 пілонів); діаметр центрального залу — 9,5 метрів; є однією з найглибших станцій московського метро.

Оздоблення[ред.ред. код]

З декору на станції — тільки круглі литі решітки на вентиляційних отворах і вигадливі підвісні 6-ріжкові люстри з кришталевими світильниками.

Склепіння просторого залу станції підтримують 18 потужних пілонів, оздоблених білим з сірими прожилками мармуром. Скошені грані пілонів пофарбовані в зелений колір. Спочатку на них планувалося розмістити мозаїчні панно, проте в часи боротьби з надмірностями, коли станція будувалася, даний проект було скасовано. На пілонах розташовані вентиляційні отвори з литими ґратами. Підлога викладена сірим і червоним гранітом. Зал освітлюється люстрами з подвійними плафонами з прозорого кришталю.

Південний підземний вестибуль оздоблено білосніжним мармуром і освітлюється натрієвими лампами і є низьким прямокутним приміщенням з двома рядами колон. Вони мають вузькі майолікові капітелі, оздоблено яскраво-синім гжельським розписом. У ніші стіни між входом і виходом розташована величезне гжельське панно, що зображує старовинний ярмарок на березі Москви-ріки. По краях основного поля розташовані шість невеликих рамок із зображеннями церков і монастирів. Між головним зображенням і мініатюрами — напівколонки, розписані гжеллю. Зверху герб Москви і стрічка з написом «Москва 1147–1997».

Пілони станції знизу оздоблені білим з сірими прожилками мармуром, а їх скошені грані пофарбовані зеленою фарбою. На кожному пілоні кругла декоративна металева вставка. Уздовж пілонів розташовані мармурові лавки.

Спочатку передбачалося, що пілони обрамлятимуть арки з орнаментом зеленою з золотом флорентійської мозаїки. Цю роботу доручили художнику В. А. Фаворському, який створив орнаменти на тему переплетених дубового листя і стрічок. Але, коли частина одного пілона вже була виконана в натурі, художнє оформлення (з економії коштів) заборонили. В результаті мозаїку на цьому пілоні було заштукатурено і зафарбовано масляною зеленою фарбою. Також зеленою фарбою були розфарбовані розпалубки і на інших пілонах.

Стіни станційного залу оздоблено білим мармуром. Стіни колійних стін зверху оздоблено яєчно-жовтим кахлем, а знизу чорним кахлем. Підлога викладена червоним і сірим гранітом .

Арка північного виходу (перший вагон з центру) прикрашена ліпним орнаментом з дубового листя.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Схема колійного розвитку станції ВДНХ

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Об этом было озвучено на пресс-конференции начальника метрополитена Ивана Беседина 12 июля 2012 года («Метро в Москве работает на пределе возможностей» — «Российская газета»)