ВЕС Финтинеле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ВЕС Финтинеле
44°35′02″ пн. ш. 28°32′26″ сх. д. / 44.584111° пн. ш. 28.540778° сх. д. / 44.584111; 28.540778Координати: 44°35′02″ пн. ш. 28°32′26″ сх. д. / 44.584111° пн. ш. 28.540778° сх. д. / 44.584111; 28.540778
Держава Румунія Румунія
Статус діюча
Розташування повіт Констанца
Рік початку будівництва 2008
Роки вводу першого та останнього агрегатів 2010—2012
Основні характеристики
Тип ВЕС наземна
Генеруюча потужність, МВт 600
Характеристики обладнання
Кількість і марка генераторів 240 вітрових турбін GE Energy 2.5xl
Потужність генераторів, МВт 2,5
Власник
CEZ Renewable
Мапа

ВЕС Финтинеле — вітрова електростанція в Румунії у повіті Констанца, станом на середину 2010-х найпотужніша ВЕС країни.

Майданчик для станції обрали на сході країни у регіоні Добруджа, відомому своїми сильними вітрами. Її будівництво розпочалось у 2008-му, а першу чергу у складі 139 вітрових турбін компанії General Electric типу Energy 2.5xl із одиничною потужністю 2,5 МВт завершили у 2010 році. Ще через два роки ввели другу чергу із 101 аналогічної турбіни. Діаметр їхнього ротора становить 99 метрів, висота башти — 100 метрів. Фундамент кожної турбіни потребував 400 м3 бетону та 105 паль.

У межах проекту спорудили 200 км під'їзних доріг та проклали 222 км кабелів напругою 33 кВ і 64 км кабелів 110 кВ. Чотири трансформаторні станції підвищують напругу до 110 кВ, тоді як центральна підстанція збільшує її до 400 кВ перед видачею електроенергії в мережу країни.

Загальні інвестиції у проект становили 1,5 млрд євро.[1][2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Fantanele-Cogealac Wind Farm. Power Technology. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
  2. Fântânele I (Romania) - Wind farms - Online access - The Wind Power. www.thewindpower.net (en-us) . Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 25 травня 2017.
  3. Fântânele II (Romania) - Wind farms - Online access - The Wind Power. www.thewindpower.net (en-us) . Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 25 травня 2017.