Вавжинець Дайчак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврентій Дайчак
Вавжинець Дайчак (1882—1968).jpg
Народження 27 серпня 1882(1882-08-27)Ренів
Смерть 28 квітня 1968(1968-04-28) (85 років)Ярослав
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Ярослав
Архітектурний стиль ар деко, функціоналізм
Вавжинець Дайчак у Вікісховищі?

Лаврентій Дайчак (пол. Wawrzyniec Dayczak; 27 серпня 1882, Ренів — 28 квітня 1968, Ярослав) — польський архітектор, педагог, політичний діяч, військовик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Ренів (нині Зборівського району Тернопільської області, Україна) у сім'ї селян. Був найстаршим сином у родині. Навчався в гімназії у Бродах. У той час проживав у видавця Фелікса Веста. Вступив на архітектурний відділ Політехнічної школи у Львові. Будучи студентом, 1906 року спроектував храм для рідного села та кількох сусідніх. 1911 року закінчив навчання, диплом отримав 1915 року. Заснував і до 1912 року очолював польську незалежницьку організацію сільської молоді «Дружини бартошові» (пол. Drużyny Bartoszowe). До початку Першої світової війни був головним редактором друкованого органу організації — часопису «Dzwon».

Під час війни служив в австрійському війську. Належав до таємної організації «Польські кадри військові», 1 листопада 1918 у чині підпоручника вступив до Війська польського. Брав участь в українсько-польській війні. Відбував практику у фірмі Альфреда Захаревича і Євгена Червінського. Працював на відбудові знищених війною об'єктів. 1923 року здав авторизаційний екзамен. 1925 року заснував власне архітектурне бюро, яке діяло до 1939. Був єдиним польським делегатом на міжнародному конгресі інженерів 1928 року у Празі.[1] До 1940 року працював у Львові та на Львівщині. 1945 року разом із родиною оселився у Ярославі, де близько 20 років викладав у Державній будівельній школі. Наприкінці 40-х — початку 50-х років спроектував ряд костелів в околицях Перемишля і Ряшева, більшість із яких вдалось реалізувати. Будував споруди різноманітного призначення у стилях ар деко і функціоналізму, займався реставрацією пам'яток. Спорудив понад 300 храмів на території Західної України. З майстерні Дайчака вийшли кілька відомих архітекторів та науковців, таких як Збігнєв Хвалібуг, Єжи Гаврот, Марія Лілієн, Тадеуш Олекси, Тадеуш Стапф. Помер у Ярославі. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

Роботи
Нереалізовані проекти

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ґранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 21—22.
  2. Банцекова А. Є. До питання визначення стилю Ар Деко в архітектурі Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2008. — Вип. 18. — С. 128, 130. — ISBN 966-95066-4-16.
  3. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 546—547. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  4. Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — Вип. 10. — С. 60. — ISBN 966-95066-3-8.
  5. Biernat M., Kurzej M., Ostrowski J. Kościół p. w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków: Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 233. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1.
  6. Brzezina K. Kościół p. w. Św. Franciszka z Asyżu i klasztor OO. Kapucynów na Zamarstynowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 234. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
  7. а б в Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 273—274. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  8. Petrus J. Kościół parafialny (d. kolegiata) p. w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Marii Panny w Stanisławowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2006. — Т. 14. — S. 334. — ISBN 83-89273-42-X.
  9. Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory… — S. 264, 271.
  10. Ostrowski J. Kościół parafialny p. w. Najświętszego Serca Jezusa na Batorówce // Kościoły i klasztory… — S. 339—342.
  11. Petrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa: 1996. — T. 4. — S. 99, 107—108. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3.
  12. Костел Воздвиження Чесного Хреста в Єлиховичах[неавторитетне джерело]
  13. Petrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa: 1996. — T. 4. — S. 108. — ISBN 83-85739-34-3. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). (пол.)
  14. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p. w. Św. Rocha i kościół filialny w Boryni // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 21—24. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5.
  15. Слободян В. М. Церкви Турківського району. — Львів, 2003. — С. 34. — (Українські церкви Львівщини) — ISBN 966-7086-63-2.
  16. Białkiewicz A. Architektura sakralna na obrzeżach modernizmu // Teka Komisji Architektury, Urbanistyki i Studiów Krajobrazowych. — 2008. — T. 4B. — S. 32—34. — ISSN 1895-3980.
  17. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 213. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  18. Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — 2012. — № 46. — С. 54. — ISSN 1563-3977.
  19. Krasny P. Kościół filialny p. w. Podwyższenia Krzyża Św. w Krzywczycah // Kościoły i klasztory… — S. 255—259.

Джерела[ред. | ред. код]