Вавилов Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вавилов Микола Іванович
Nikolai Vavilov NYWTS.jpg
Мико́ла Вави́лов в 1933 році
Народився 13 (25) листопада 1887[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер 26 січня 1943(1943-01-26)[2][3][…] (55 років)
Саратов, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР[2]
·голод
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність ботанік, біолог, мандрівник-дослідник, генетик, географ, науковий працівник, професор
Відомий завдяки біологія, генетика
Alma mater Петровська сільськогосподарська академія, Москва, 1911
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Відомі учні Карпеченко Георгій Дмитрович,Левицький Григорій Андрійович, Євдокія Ніколаєнко, Рибін Володимир Олексійович
Володіє мовами російська[3]
Заклад Всесоюзний інститут рослинництва
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР, НАН України, Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Посада академік
Відомий завдяки: ідентифікацію центрів походження культурних рослин, закон гомологічних рядів спадкової мінливості
Батько Q1905373?
Брати, сестри  • Вавилов Сергій Іванович
Нагороди
Звання академік АН СРСР

Мико́ла Іва́нович Вави́лов (13 (25) листопада 1887(18871125) — 26 січня 1943) — російський і радянський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР[5], найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Вавилов народився в сім'ї багатого взуттєвого фабриканта, депутата Московської міської думи.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

  • 110 експедицій[6] по всьому світу.
  • Вчення про імунітет рослин.
  • Вчення про центри походження культурних рослин.
  • Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості.
  • Учення про вид як систему, внутрішньовидові таксономічні та еколого-географічні класифікації[7].

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • Вавилов М. І. Про походження культурного жита // Праці по прикладній ботаніці. 1917.
  • Вавилов М. І. Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості // Доповідь на III Всеросійському селекційному з'їзді в Саратові
  • Вавилов М. І. До пізнання м'яких пшениць: (Систематично-географічний нарис) // Праця по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
  • Вавилов М. І. Центри походження культурних рослин.
  • Вавилов М. І. Географічна мінливість рослин
  • Вавилов М. І. Ліннеївський погляд як система // Праці по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
  • Селекція як наука (1934).
  • Вавілов М. І. Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості // Теоретичні основи селекції рослин[8]
  • Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна (1940).
  • Вавилов М. І. Пять континентів[9].
  • Вавилов М. І. «Життя коротке, треба поспішати».

Визнання[ред. | ред. код]

М. І. Вавилов був почесним членом:

  • Англійського товариства прикладної ботаніки
  • Іспанського товариства випробувачів природи
  • Американського ботанічного товариства
  • Садівничого товариства в Лондоні

А також:

  • Членом Аргентинської академії
  • Членом-кореспондентом Шотландської академії наук
  • Членом-кореспондентом Німецької академії наук

Академія Наук СРСР заснувала Премію (1965) і Золоту медаль (1968) імені Вавилова.

У Саратові в 1969 році ім'ям Миколи Вавилова названа вулиця Вавілова. У 1997 році на початку вулиці Вавілова встановлений пам'ятник Миколі Вавилову.[10] У Санкт-Петербурзі є вулиця братів Вавилових. Також є вулиці імені Вавилова в Липецьку та Москві, але вони названі на честь брата Миколи Івановича — Сергія Вавилова. На честь науковця також названо астероїд — 2862 Вавилов.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б в Бахтеев Ф. Х. Вавилов Николай Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1971. — Т. 4 : Брасос — Веш. — С. 214–216.
  3. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Новая Російська енциклопедія: у 12 т. / Редкол.: А. Д. Некіпелов, В. І. Данілов-Данільян і ін. — М.: ТОВ «Видавництво „Енциклопедія“» Т. 3 Бруней — Вінча, 2007. — 480 с.
  6. з 1923 по 1940 р. Н. І. Вавиловим і іншими співробітниками здійснено 180 експедицій, з них 40 — у 65 зарубіжні країни.
  7. http://lupindiversity.blogspot.com/2006/08/introduction.html
  8. http://macroevolution.narod.ru/vavilov.htm
  9. Книга автором не завершена, і частина рукопису втрачена
  10. Максімов Е. К. Імя твоєї вулиці. — Саратов: 2007. — 192 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]