Вавилон (Єгипет)
| Вавилон (Єгипет) араб. حصن بابليون копт. ⲡⲁⲃⲓⲗⲱⲛ or Ⲃⲁⲃⲩⲗⲱⲛ | |
|---|---|
 | |
| Сучасне розташування |
 Єгипет |
| Регіон | Каїр |
| Географічні координати | 30°00′21″ пн. ш. 31°13′46″ сх. д. / 30.006100000028° пн. ш. 31.22970000002777979° сх. д. |
| Ключові події | Siege of Babylon Fortressd |
Координати: 30°00′22″ пн. ш. 31°13′47″ сх. д. / 30.00611° пн. ш. 31.22972° сх. д.Вавилон (араб. حصن بابليون; копт. ⲡⲁⲃⲓⲗⲱⲛ or Ⲃⲁⲃⲩⲗⲱⲛ)[1] — стародавнє місто-фортеця в дельті Нілу, розташований в районі коптського Каїру. У стародавні часи він перебував у Геліопольському номі, на східному березі Нілу, на 30 ° північної широти, недалеко від початку Фараонового каналу (також званого каналом Птолемея і каналом Траяна), що йде від Нілу до Червоного моря.
Місто розташовувалося на кордоні між Нижнім і Середнім Єгиптом, де річкові судна сплачували мита при підйомі або спуску по Нілу. Діодор приписує зведення першої фортеці в цих місцях ассирійським полоненим, колишнім повстанцям, за царювання Сезостріса, а Ктесій датує його спорудження часом правління цариці Семіраміди; Йосип Флавій вважав його структуру з високим ступенем пов'язаної з можливою діяльністю вавилонського царя Камбіса, а будівництво датував приблизно 525 роком до н. е. Римляни побудували нову фортецю, з типово римської пов'язаної кладки з червоної та білої цегли, ближче до річки[2].
Спочатку Вавилоном називалося найбільше місто Месопотамії, але є й інша версія походження назви фортеці, що зв'язує його з древнім Pr-Hapi-n-Iwnw («Ніл будинку Геліополя»), святилищем божества Хапі в місті Геліополі. Хапі був божеством Нілу[3]. У арабський час ця фортеця стала відома під назвою Каср-аль-Шамі, або Палац свічок, оскільки в її баштах на початку кожного місяця запалювалося безліч яскравих свічок, щоб люди могли стежити за рухом сонця від однієї вежі до іншої . В межах стародавньої фортеці розташовані Коптський музей, жіночий монастир і кілька церков, у тому числі церкви Георгія і Марії[4].
Згідно з давніми джерелами, перша фортеця тут була споруджена персами приблизно в VI столітті до н. е., але в той час розташовувалася на скелях поблизу річки. Коли Єгипет захопили римляни, вони деякий час використовували стару фортецю, визнаючи її велике стратегічне значення на Нілі, але через проблеми з водопостачанням римський імператор Траян перемістив її на нинішнє місце, в той часце було ближче до річки. З тих часів води Нілу «перемістилися» на приблизно на 400 метрів північніше.
В епоху правління Октавіана Августа «Вавилон дельти» отримав нове значення: у ньому розміщувався штаб трьох легіонів, який забезпечував римську владу над Єгиптом. У Notitia Imperii Вавилон згадується як місце розташування казарм XIII Парного легіону. Руїни міста і фортеці збереглися до нашого часу на північ від Старого Каїра; в їх числі руїни великого акведука, про який писали Страбон і ранні арабські топографи.
Згодом місто було резиденцією християнської єпархії, суффрагана Леонтополя, столицею і столичною єпархією римської провінції Августоматіка Секунда. Імена деяких з його єпископів збереглися до нашого часу. У другій половині V століття деякі з них визнали рішення Халкідонського собору, але більшість відкинули його рішення[5][6]. Не будучи нині резиденцією єпископа, Вавилон сьогодні розглядається католицькою церквою як титулярна єпархія[7].
Під час мусульманського завоювання Єгипту фортеця Вавилона перебувала в облозі близько семи місяців, перш ніж була взята в квітні 641 року арабським воєначальником Амром ібн аль-Асом.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ st-takla.org. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Fort Babylon In Cairo <! — - Bot generated title ->. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 29 січня 2015.
- ↑ The Fortress of Babylon ... The Fortress of Babylon <! - Bot generated title ->. Архів оригіналу за 10 жовтня 2007. Процитовано 29 січня 2015.
- ↑ Coptic museum. Архів оригіналу за 10 червня 2008. Процитовано 29 січня 2015.
- ↑ Michel Lequien, frontcover # v = onepage & q & f = false Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus , Paris 1740, Vol. II, coll. 555—560
- ↑ Klaas A. Worp, A Checklist of Bishops in Byzantine Egypt (AD 325 — c. 750) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], in Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik 100 (1994) 283—318
- ↑ Annuario Pontificio 2013 (Libreria Editrice Vaticana 2013 ISBN 978-88-209-9070-1), p. 844