Вагнер Юлій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вагнер Юлій Миколайович
Міністр праці Української Держави, 3 травня 1918 — 24 жовтня 1918
Особові дані
Народився 1 грудня 1865(1865-12-01)
Місце народження Неаполь
Помер 1945(1945)
Місце смерті Белград
Нагороди
Орден Святої Анни
RUS Order św. Włodzimierza (baretka).svg
Орден Святого Володимира IV ступеню

Ю́лій Миха́йлович Ва́гнер (Миколайович) — професор, ентомолог, міністр праці Української Держави.

Часи Російської імперії[ред. | ред. код]

Народився 1 грудня 1865 року в родині зоолога і письменника Миколи Петровича Вагнера. За походженням німець. Родина Вагнерів підтримувала дружні стосунки з багатьма відомими людьми того часу, серед них — М. Коцюбинський, Марко Вовчок, І. Тургенєв.

1893 року закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету, там залишився працювати. 1894 захистив дисертацію на тему «Історія ембріонального розвитку», зайняв посаду приват-доцента.

У 1898 надвірний радник Вагнер з ступенем доктора зоології приступає до праці в новоствореному Київському політехнічному інституті. Рекомендації йому давали Ковалевський Олександр Онуфрійович, Заленський Володимир Володимирович, Семенов-Тянь-Шанський Петро Петрович. Ректор КПІ Кирпичов Віктор Львович на основі цих рекомендацій клопочеться, і Вагнер призначений на посаду екстраординарного професора. Створює лабораторію з прикладної зоології та ентомології.

Протягом двох років вивчав від Київської губернської комісії народного господарства вивчав шкідливих комах сільського господарства. За науково-педагогічну та суспільну діяльність нагороджений орденами Святої Ганни ІІ ступеня та Святого Володимира IV ступеня.

У січні 1911 страйк студентів проти обмеження їх прав підтримали студенти та частина викладачів КПІ, влада почала репресії, звільнено 3 професори; 17 професорів, серед них і Вагнер, підписують протестаційний лист. За це викладачі отримали догани; Вагнер подає заяву і в березні 1911 звільняється з інституту. Виходить на пенсію, продовжує займатися науковою діяльністю, працює завідуючим ентомологічним відділом Київської сільськогосподарської станції, займається видавничою діяльністю.

В часі Першої світової війни стає активістом «Військово-промислового комітету», сприяє відкриттю шпиталів, збирає кошти на потреби вояків. Зрештою ці погляди приводять професора Вагнера в табір конституційних демократів (партію кадетів). У 1917 під

Українські часи[ред. | ред. код]

писав протест Київської політехніки проти українського руху, розміщено на шпальтах газети «Кіевлянинъ».

Після повалення царату працює у виконавчому комітеті, створеному прихильниками Тимчасового уряду. Тоді ж рішенням ради КПІ його повертають в інститут і призначають завідуючим кафедри ентомології.

Весною 1918 професор М. Василенко пропонує йому увійти до складу уряду за Скоропадського. 3 травня Вагнер посів міністерство праці.

На організацію громадських робіт а створення біржі праці одразу виділяється 100 мільйонів карбованців. При міністерстві створюються департаменти ринку праці, громадських робіт, охорони праці та статистики; готуються необхідні документи для врегулювання робочих відносин, підготовані закони про колективні договори, промислову кооперацію, профспілки, промисловий суд, соціальне страхування. При міністерстві створено дорадчий орган з представників уряду, робітників та підприємців. Мав намір залучити до розв'язання робітничої проблеми в Україні досвід законодавчих актів розвинутих країн Західної Європи, для цього чого в міністерстві вивчалися європеські законодавчі акти, щодо цього питання.

Не будучи прихильником швидкої українізації, ані соціалістичної ідеології, прихильник лібералізму, він мав багато політичних опонентів. Ю. Винниченко називав його українофобом. У жовтні поставив свій підпис під «Зверненням 10 міністрів» до Ф. Лизогуба з протестом проти встановлення зв"язків мж Україною та радянською Росією. За цей демарш 24 жовтня Вагнер відправлений у відставку, його на цій посаді змінив соціаліст-федераліст М. А. Славинський.

Гетьман П.Скоропадський писав, що Ю.Вагнер не мав істотного впливу в Раді Міністрів, бо був м'якого характеру, через те багато корисних задумів з робітничого питання втілити в життя не вдалося.

В еміграції[ред. | ред. код]

Після приходу до влади Директорії Вагнер залишає Україну, якийсь час працює фахівецем-зоологом у радянській Росії. Початком 1925 вчений з дружиною, сином і дочкою переїжджають до Королівства сербів, хорватів і словенців; викладав зоологію у гімназії, став професором сільськогосподарського і лісового факультетів Белградського університету. 1926 року Вагнер засновує ентомологічне товариство Югославії.

Помер близько 1945—1946 років.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]