Вагн Вальфрід Екман
| Вагн Вальфрід Екман | |
|---|---|
| швед. Vagn Walfrid Ekman | |
 | |
| Народився |
3 травня 1874 Стокгольм, Швеція |
| Помер |
9 березня 1954 (79 років) Гостад, Швеція |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Уппсальський університет |
| Галузь | Океанологія |
| Заклад |
Уппсальський університет Лундський університет |
| Науковий керівник | Вільгельм Б'єркнес |
| Членство |
Шведська королівська академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd |
| Відомий завдяки: | Створенню теорії спіралі Екмана |
| Рід | Q19976657? |
| Батько | Fredrik Laurentz Ekmand |
| Мати | Cecilia Augusta Ekmand |
| Брати, сестри |
Rolf Ragnar Ekmand Thorsten Ekmand[1] Sven Ekmand[1] |
| Діти | Sara-Brita Ekmand |
| Нагороди | |
 Вагн Вальфрід Екман у Вікісховищі | |
Вагн Вальфрід Е́кман (швед. Vagn Walfrid Ekman; нар. 3 травня, 1874 — пом. 9 березня, 1954) — шведський океанолог[2]. Створив теорію дрейфових (вітрових) та градієнтних течій у морі.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народився у Стокгольмі, у сім'ї гідрографа Фредеріка Лоренца Екмана. Сам був залучений до занять океанологією під час вивчення фізики в Уппсальському університеті, особливо після прослуховування курсу Вільгельма Б'єркнеса з гідродинаміки.
Під час експедиції на «Фрамі», Фрітьйоф Нансен відмітив що айсберги мають тенденцію дрейфувати не за напрямом переважаючого вітру, а під кутом 20°…40° праворуч. Б'єркнес запропонував своєму студентові Екману зайнятися цією проблемою і у 1905 році Екман опублікував свою теорію спіралі Екмана, котра пояснювала феномен, виявлений Нансеном, балансом між силами в'язкості в океані та силою Коріоліса, що виникає внаслідок обертання Землі[3].
Після закінчення докторантури в Уппсалі у 1902 році, Екман приєднався до Міжнародної лабораторії океанографічних досліджень (англ. International Laboratory for Oceanographic Research) в Осло, де пропрацював сім років, не лише розвиваючи свою теорію, але також працюючи над розробленням експериментальних методик та приладів, таких як вимірювач течії (Екманівська вертушка) та батометр Екмана.
З 1910 до 1939 він продовжував свої теоретичні та експериментальні дослідження в Лундському університеті, де обіймав посаду професора математики і математичної фізики. Його було обрано членом Шведської королівської академії наук у 1935 році.
Екман був також обдарованим співаком (бас), піаністом і композитором.
Активно працював до самої смерті у 1954 році.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Svenska män och kvinnor: biografisk uppslagsbok. 2 C—F / за ред. N. Bohman — Stockholm: Albert Bonniers Förlag, 1944. — Т. 2. — С. 370.
- ↑ Walin, Gösta. «Vagn Walfrid Ekman» (Swedish). Nationalencyklopedin. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. https://web.archive.org/web/20161008171926/http://www.ne.se/uppslagsverk/encyklopedi/lång/vagn-walfrid-ekman. Процитовано 24 July 2016.
- ↑ Ekman, V. W. On the influence of the Earth's rotation on ocean currents [Архівовано 8 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Arch. Math. Astron. Phys., 1905, B.2., №11 — P. 1-52.
Джерела[ред. | ред. код]
- Nordisk familjebok, Vol. 35 (Suppl., 1923), col. 490 [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] (in Swedish)
- Alastair D. Jenkins, John A.T. Bye, Some aspects of the work of V.W. Ekman, Polar Record, 2006 [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
