Міський Вадим Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Міський.
Міський Вадим Васильович
Народився 19 листопада 1990(1990-11-19) (33 роки)
Чернівці
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України
Нині на посаді
На посаді з 2017
Нагороди

Міський Вадим Васильович (нар. 19 листопада 1990, м. Чернівці) — український громадський діяч, фахівець у галузі адвокації[1] та медіа, журналіст. Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Лауреат Премії Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України та Премії ім. І. Франка у галузі інформаційної діяльності.

Очолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Має ступінь магістра спеціальностей «Прикладна математика» та «Державна служба», які здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Один з переможців Всеукраїнської олімпіади з європейської інтеграції, 2013.[3] Випускник Internationale Akademie für Führungskräfte (Гуммерсбах, Німеччина) за напрямом «Стратегічне планування», Міжнародної літньої школи медіа права,[4] Програми стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади 2012—2013 рр., а також спеціалізованої програми «Корпоративний директор» від Професійної асоціації корпоративного управління та Міжнародної фінансової корпорації.[5]

У 2013—2014 рр. координував роботу регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО (ГО «Центр UA»), а до того — регіональну платформу руху ЧЕСНО в Чернівецькій області.

З 2014 року обіймав керівні посади в Реанімаційному пакеті реформ — українській коаліції громадських організацій та аналітичних центрів, що об'єдналися заради просування та контролю за здійсненням реформ. Під керівництвом Вадима Міського відбувалася розробка Дорожньої карти реформ РПР[6] у більш ніж 20 напрямах державної політики, а також підготовка регулярних оглядів «Реформи під мікроскопом».[7] Керував відділом адвокації та координував діяльність експертних груп РПР, а також був членом Ради РПР. Нині є головним експертом з питань медіареформи у Реанімаційному пакеті реформ.[8]

З 2015 року член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», обраний від громадських організацій у сфері захисту прав дітей та молоді.[9] Після створення НСТУ в 2017 році обраний Секретарем Наглядової ради компанії.[10] Автор публікацій про завдання та перебіг реформи державних телерадіокомпаній у суспільне мовлення.[11] Напочатку 2018 року запропонував нову модель фінансування Суспільного мовлення в Україні,[12][13] котра була підтримана міжнародними інституціями[14][15][16] та експертами[17] та має на меті забезпечити сталість фінансування мовника, що є однією із засадничих передумов його програмної незалежності:

Нова модель фінансування Суспільного мовлення має на меті зменшити дискрецію Уряду і Парламенту при розрахунках обсягу щорічного фінансування НСТУ і передбачає виокремлення надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету України та цільове спрямування їх на фінансову підтримку НСТУ.[13]

У 2021 році повторно обраний членом Наглядової ради Суспільного мовлення на п'ятирічний термін, його кандидатуру номінував Пласт (Національна скаутська організація України) та підтримали низка громадських об'єднань.[18]

З лютого 2018 року є програмним директором ГО «Детектор медіа» — українського аналітичного центру та однойменної групи онлайн-видань, що спеціалізуються на проблемах медіа, інформаційної політики, медіаграмотності та протидії пропаганді.[19]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Очолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України з 6 листопада 2019 року.[2]

Координатор Медіаруху «Медіа за усвідомлення вибір».[20]

З 2018 року є головним експертом групи з медіареформи в Реанімаційному пакеті реформ.[8]

В 2018—2019 роках був членом Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна—ЄС[21] — одного із чотирьох органів Асоціації Україна—ЄС, котрий об'єднує представників громадянського суспільства України та членів Європейського соціально-економічного комітету з метою забезпечення належної ролі громадськості у процесі виконання Угоди про асоціацію.

У 2013 став співзасновником і з того часу очолює громадську організацію «Лабораторія демократичних трансформацій» (м. Чернівці), яка веде діяльність у таких напрямах: становлення прозорого, відкритого та підзвітного врядування в Україні через впровадження антикорупційних інструментів, участі громадян в прийнятті рішень; підвищення обізнаності виборців задля усвідомленого та вільного голосування; підтримка свободи слова та розвитку суспільного мовлення.[22]

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Під час Революції Гідності був редактором фейсбук-медіа «Євромайдан» — онлайн-спільноти, що об'єднала понад 250 тис. підписників та висвітлювала усі події Євромайдану.[23]

Колонки Вадима Міського виходили у виданнях Українська правда,[24] Дзеркало тижня,[25] Новое время,[26] Детектор медіа[27] та інших.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Вадим Міський запустив низку медіапроектів щодо розвінчування російської дезінформації:

  • у перші дні вторгнення на Українському радіо почала виходити його щоденна радіопередача-подкаст «Русскій фейк, іді на***!». У кожному випуску звучать спростування свіжих російських фейків та маніпуляцій та поради з інформаційної гігієни, медіаграмотності та безпеки в онлайн-просторі. У вересні 2022 року передача здобула премію «Слушно» в категорії «Найкраще журналістське розслідування».[28][29]
  • телепроект «Анатомия фейка» стартував у ефірі європейського російськомовного супутникового телеканалу «Новый мир» у квітні 2022 року. Програма, що виходить по вівторках у вечірньому праймі, виробляється у співпраці з ГО «Детектор медіа». Автор проекту зазначав, що «якщо за уми росіян у Росії боротися практично беззмістовно, то за уми російськомовних європейців — це критично необхідно, ажде лише в одній Німеччині — до трьох мільйонів російськомовних жителів, і російська дезінформація не шкодує ресурсів для роботи з ними, що, відповідно, позначається на політиці».[30]
  • щотижневі англомовні відеодайджести спростувань російської дезінформації, які поширюються для іноземної аудиторії медійників та виробляються «Детектором медіа» у партнерстві з медіацентром «Україна».[31]

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 2018 році Вадиму Міському присуджено Премію Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України.[32]

У 2021 році присуджено Премію ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.[33]

У 2022 році здобув українську професійну аудіопремію «Слушно» у номінації «Найкраще журналістське розслідування» за радіопередачу «Русскій фейк, іді на***!», присвячену розвінчуванню російської дезінформації та розвитку навичок критичного мислення слухачів. Передача виходить щоденно у ефірі Українського радіо та на подкастингових платформах із перших днів великої війни.[28][29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Обрано трьох нових членів Наглядової ради НСТУ | Центр демократії та верховенства права. web.archive.org. 5 квітня 2021. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  2. ↑ а б Указ Президента України від 6 листопада 2019 року № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів»
  3. ↑ Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. www.politicalscience.chnu.edu.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 10 вересня 2018.
  4. ↑ ХІ Міжнародна літня школа медіа права | Центр демократії та верховенства права. cedem.org.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 10 вересня 2018.
  5. ↑ Випускники програми «КОРПОРАТИВНИЙ ДИРЕКТОР». ПАКУ (укр.). 18 липня 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 27 липня 2020.
  6. ↑ Відділ адвокації РПР очолив Вадим Міський. rpr.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  7. ↑ Реформи під мікроскопом, 2015 // за ред. В. Міського, О. Галушки (українська) . Київ. 2015. ISBN 978-617-7105-27-4.
  8. ↑ а б Медіа реформа – Реанімаційний Пакет Реформ. rpr.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  9. ↑ Громадські організації, що діють у сфері захисту інтересів дітей та молоді, в Наглядовій раді суспільного мовника представлятиме Вадим Міський - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (uk-UA) . 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  10. ↑ Світлана Остапа обрана заступником голови наглядової ради ПАТ НСТУ. stv.detector.media. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  11. ↑ Про історію створення суспільного мовлення в Україні написали книгу. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  12. ↑ Вадим Міський запропонував фінансувати Суспільне за рахунок ренти за користування радіочастотним ресурсом - UA:Суспільне. suspilne.media (укр.). Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.
  13. ↑ а б Нова модель фінансування Суспільного мовлення в Україні: як забезпечити бюджетну стабільність НСТУ. stv.detector.media. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  14. ↑ У Раді Європи пропонують оптимальну модель фінансування суспільного мовника в Україні. web.archive.org. 5 квітня 2021. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  15. ↑ Мортен Енберг закликав владу подумати про нову модель фінансування НСТУ. stv.detector.media. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  16. ↑ Громадянське суспільство України та ЄС закликало владу змінити модель фінансування Суспільного мовлення. stv.detector.media. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  17. ↑ Експерти Ради Європи з Франції, Литви та Фінляндії позитивно відгукнулися про нову модель фінансування Суспільного мовлення. stv.detector.media. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.
  18. ↑ ГО у сфері захисту інтересів дітей та молоді до складу Наглядової ради Суспільного мовника обрали Вадима Міського - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. web.archive.org. 5 квітня 2021. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  19. ↑ Вадим Міський став програмним директором ГО «Детектор медіа». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  20. ↑ В Україні презентовано медіарух "Медіа за усвідомлений вибір". Текст меморандуму | Інститут масової інформації. web.archive.org. 1 березня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
  21. ↑ Члени Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС - Платформа Громадського Суспільства. eu-ua-csp.org.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 10 вересня 2018.
  22. ↑ Лабораторія демократичних трансформацій. Лабораторія демократичних трансформацій (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  23. ↑ Честный Евромайдан. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 10 вересня 2018.
  24. ↑ Вадим Міський. Українська правда (укр.). Процитовано 15 листопада 2022.
  25. ↑ Вадим Міський. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 15 листопада 2022.
  26. ↑ Вадим Міський — біографія, фото, новини, публікації / НВ. nv.ua. Процитовано 15 листопада 2022.
  27. ↑ Вадим Міський — всі матеріали автора, Детектор медіа. detector.media (укр.). 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  28. ↑ а б Стали відомі імена переможців аудіопремії «Слушно» - Детектор медіа. web.archive.org. 5 листопада 2022. Архів оригіналу за 5 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  29. ↑ а б MEGOGO.NET - фільми і телеканали онлайн. web.archive.org. 5 листопада 2022. Архів оригіналу за 5 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  30. ↑ За кулисами фабрики фейков. Евгений Федченко в гостях у «Анатомии фейка» - MediaSapiens. web.archive.org. 15 листопада 2022. Архів оригіналу за 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  31. ↑ Detector Media Will Hold English-Language Briefings on Russian Propaganda Fakes and Narratives - ГО «Детектор медіа». web.archive.org. 15 листопада 2022. Архів оригіналу за 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  32. ↑ Чернівчанин Вадим Міський отримав премію Кабміну за розбудову України. Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець». Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  33. ↑ Кабінет Міністрів України - Визначено лауреатів премії імені Івана Франка 2021 року. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Публікації Вадима Міського:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міський_Вадим_Васильович&oldid=40785941