Царьов Вадим Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Юрійович Царьов
Професор Вадим Царьов
Професор Вадим Царьов
Професор Вадим Царьов
Народився 2 травня 1949(1949-05-02) (74 роки)
Ізмаїл  УРСРСРСР СРСР
Помер 8 квітня 2019(2019-04-08) (69 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Місце проживання Москва
Країна Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність журналіст
Alma mater Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова
Галузь Філософія, Культурологія, Телебачення, Есеїстика
Заклад Москва
Відомий завдяки: авторством сценаріїв та участю у циклах радіо- i телевізійних програм
Нагороди Медаль «На згадку 850- летия Москви», премія журналу «Знання-Сила» за цикл есе під загальною назвою «Російський умострой» (1993 р.)
Сайт = http://vadim-tsarev.narod.ru
Особ. сторінка vadim-tsarev.narod.ru

CMNS: Царьов Вадим Юрійович у Вікісховищі

Царьов, Вадим Юрійович (2 травня 1949) — російський філософ, історик культури, есеїст, автор радіо- і телевізійних програм.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Ізмаїлі, у родині службовців Радянського Дунайського державного пароплавства.

В 1972 році закінчив філософський факультет МДУ по кафедрі історії закордонної філософії. Кандидат філософських наук — дисертація присвячена гипокритичній (іронико-алегоричній) манері самовираження канадського літературного критика й суспільствознавця Маршалла Херберта Маклуена, який одержав популярність як дослідник впливу на культуру друкованих і електронних ЗМІ . В 1992–1994 роках працював експертом Горбачов-Фонду[ru]. Один з перших одержав грант Фонду Сороса в Росії (грант International Foundation Cultural Initiative — Міжнародного фонду «Культурна ініціатива», 1990 рік).

Починаючи з 1973 року працює на виклацькій ниві.

З 1987 року доцент, а з 1993 — професор, вів курси філософії, культурології й культур-антропології в навчальних закладах Росії (у тому числі в МДУ й РДГУ), а також в університетах далекого зарубіжжя. У 2003 році від викладання у вищій школі відійшов, але в 2008-11 рр. знову прочитав лекції з історії російської та зарубіжної філософії студентам Вищої школи (факультету) телебачення МДУ.

У 1995–1997 рр. був автором і ведучим щотижневих програм «Жар-птиця» і «Умострой» на християнському «Радіо-Софія». У 2003–2005 рр. на ФДУП ДТК «Телеканал „Культура“» — автор сценаріїв і ведучий циклів телевізійних фільмів «Слово й Справа» та «Образ і Дійсність», присвячених філософії в Росії. Тісно співпрацює з Бібліотекою історії російської філософії й культури «Будинок А. Ф. Лосєва», де в 2008–2009 роках провів цикл кинобесід про російських ідеєтворцях.

Наукові інтереси стійко пов'язані з російською та європейською культурою високих досягнень.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Спілки письменників Росії.

Член Спілки журналистів Росії.

Член редакційної ради серії «Мир. Хаос. Порядок» Товариства наукових видань КМК.

Дійсний член теоретико-дискусійного клубу «Вільне слово»[ru] при Інституті філософії РАН.

Есеїстика в Інтернеті й друкованих ЗМІ: журнали — «Питання філософії», «Дружба народів», «Знання — сила», «Мистецтво кіно», Політичний журнал", «Російський оглядач», «Родина»; газети — «Століття», «Літературна», «Незалежна», «Загальна»[ru], «Росія», «Російська думка» та ін.).

Нагороди[ред. | ред. код]

Медаль «До 850-річчя Москви»

Лауреат премії журналу «Знання-Сила» за цикл есе під загальною назвою «Российский умострой» (1993 р.)

Фільмографія[ред. | ред. код]

В фильме «Кропоткин. Лир русской революции»

Науково-популярні фільми[ред. | ред. код]

  • «Дорога в тисячу лі».
  • «Про Божественну тишу».
  • «У пошуках втраченого будинку».
  • «Передчуття третього тисячоріччя».
  • «Свіча й Меч» (частина I — «Свіча й меч»; частина ІІ — «Меч і свіча»).

Художньо-документальні серіали[ред. | ред. код]

«Слово й Справа. 10 видатних російських мислителів різних епох»[ред. | ред. код]

  • «Тако молитеся й урятовані будете» (Авакум Петрович);
  • «Про ушкодження вдач у Росії» (Михайло Щербатов);
  • «Виходити в різних напрямках» (Микола Данилевський);
  • «Невпізнаний геній» (Костянтин Леонтьев);
  • «Не вибух, але схлип» (Володимир Соловйов);
  • «Лір російської революції» (Петро Кропоткин);
  • «Опалі листи» (Василь Розанов);
  • «Далека дорога» (Питирим Сорокін);
  • «Святитель Лука» (Валентин Войно- Ясенецкий).

«Образ і Дійсність» («Слово й Справа-2»)[ред. | ред. код]

  • «Образ і дійсність» (про російських мислителів XX століття);
  • «Ненудний сад» (Вяч. Ив. Іванов);
  • «Згода протиріч» (Дмитро Мережковский);
  • «Об'єднання сердець» (Микола Рерих);
  • «Небесний лик» (Павло Флоренский);
  • «Не плакати, не сміятися, а розуміти» (Олексій Лосєв);
  • «Перемагати, не ранячи» (Юрій Лотман);
  • «Хронотоп» (Михайло Бахтин);
  • «У стихіях зримого миру» (Лев Гумилев);
  • «Срібна ніч пророка» (Данило Андрєєв).

Друковані публікації (рос.)[ред. | ред. код]

  • Час веж і час ріллей // «Знання — сила», № 10, 1993.
  • Входи, виходи й сходи//«Мистецтво кіно», № 2, 2003.
  • Вища мета мистецтва — держава?//«Політичний журнал», № 22(25) від 28.06.04.
  • Глобалізм, культуризм і культ- туризм//«Мистецтво кіно», № 7, 1998.
  • Европеизм і росіяни реформи//Культура й реформа — М.: Горбачов- Фонд, 1993.
  • Є чи в нас опозиція//«Російський оглядач», № 3, 1997.
  • Жовтий будинок на Волхонке//Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2007/2008- М.: ИФ РАН, 2008 .
  • Закон гумки від боягузів//«Політичний журнал», № 25(28) від 19.07.04 .
  • Ідея для Росії: ґрунт, коріння, плоди//«Російський оглядач», № 3, 1997.
  • Яку Росію ми вже втрачаємо //Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006- М.: Росіянин шлях, 2006.
  • До кого вертається блудний син?//«Знання — сила», № 9, 1994.
  • Китай: у передчутті майбутнього//Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006 — М.:Росіянин шлях, 2006.
  • Хто в чоботах//«Мистецтво кіно», № 1, 2003.
  • Легенда про Великий Растиньяке//«Мистецтво кіно», № 12, 1998.
  • Місяць для Росії//«Знання — сила», № 9, 1993.
  • Любов до повапленным трунам//«Мистецтво кіно», № 11, 1998.
  • Міняємо Шиллера на Мыллера//«Століття» від 30.11 — 6.12.2001, № 47 (463).
  • Ми відкриваємо Америку//«Мистецтво кіно», № 4, 1993.
  • Надкризовий утвір//Утвір наприкінці XX століття. — «Питання філософії»,№ 9,1992.
  • Наше відкриття Америки//«Знання — сила», № 5, 1993.
  • Невольноотпущенники//Перебудова: 10 років через — М.: Квітень, 1995.
  • Нові росіяни//«Російський оглядач», № 5, 1995.
  • Нові вузькі//«Мистецтво кіно», № 1,1995.
  • Потрібний новий імперіалізм//«Россія» від 27.12.2001 — 9.01.2002.
  • Ожлобленные й ображені//Перебудова: 10 років через.- М.: Квітень,1995.
  • Він. Вона. Воно. Змішання підлог і сутінки культури//«Мистецтво кіно», № 9, 1994.
  • Від знання до розуміння: А. А. Зинов'єв//Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2007/2008 — М: ИФ РАН,2008.
  • Перебудова: веселий триптих//«Знання — сила», № 9, 1995.
  • По цю сторону того світла. Авангардизм і реалізм сьогодні й завжди//
  • «Загальна газета» від 22-28.01.1998, № 3 (233).
  • Ушкодження — насолоди — мари//«Мистецтво кіно», № 11, 2002.
  • Послесоветское мистецтво в пошуках…//«Мистецтво кіно», № 6,1966.
  • Проблема взаємовідношення підлог — це проблема самобутності кожного.//Гендерні дослідження в Росії: стан і перспективи. — М.:Університет Калгари — Горбачов- Фонд, 2000.
  • Ритуаленький квіточка//«Мистецтво кіно», № 3, 1995.
  • Російська еліта від Олександра ІІ до…//«Родина», № 1, 1995.
  • Росія й Україна//«Дружба народів», № 9, 1997.
  • Росіяни в океані//«Знання — сила», № 9, 1993.
  • Самі з Windoусами//«Мистецтво кіно», № 12, 2002.
  • Секрет НТВ — у згубній чарівності недійсності//«Нг-Сценарії», від 10.07.2001.
  • Слово й Справа: післямова//Бюлетень Бібліотеки історії російської філософії й культури «Будинок А. Ф. Лосєва». Вып.9.- М.:Водолій,2009
  • Служіння або бізнес// Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006- М.: Росіянин шлях, 2006.
  • Соціальна політика Путіна // Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006 — М.:Росіянин шлях,2006.
  • Соціальне й естетичне в розвитку європейської культури//З історії західно-європейської культури. — М.: МГУ, 1979.
  • Соціально-культурні обрії «маклюэнизма»//Культура, утвір, молодь. — М.: ИНИОН, 1988, р. № 34865.
  • Старий пил і новий минуле//«Знання — сила», № 4, 1994.
  • Стара суперечка, стародавній спорт//«Мистецтво кіно», № 10, 1998.
  • Стиль і доля: саморух сукупних культурних тіл//Проблеми теорії і історії культури — Деп. у М.: ИНИОН, 1993, р. № 47921.
  • Країна огорож//«Родина», № 5-6, 1993.
  • Дивний поет Пушкін// Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006 — М.: Росіянин шлях, 2006.
  • Телеканал «Культура» і культура//«Мистецтво кіно», № 1, 1999, с. 5-19.
  • Упирі-пупыри-попурі//«Незалежна газета», № 155(3226) від 27.07.2004.
  • Фрази//«Літературна газета», № 22 від 22.12.1971.
  • Феномен вільнодумної людини// Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2005/2006- М.: Росіянин шлях, 2006.
  • Художник і час. Художник і влада//« Куліса-Нг. Культура й мистецтво» від 20.04.2001, № 7 (66).
  • Экуменичество, єретицтво й електрика//«Мистецтво кіно», № 8, 1998.
  • Еліта в розбитого корита//«Мистецтво кіно», № 10, 2002.
  • Еліти крові й еліти брови// «Російська думка», № 4117, 14 — 20 березня 1996.
  • XX століття й ми// Вільне слово. Інтелектуальні хроніки. Альманах 2006/2007- М.: ИФ РАН, 2007.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Алексєєв П. В. Філософи Росії XIX—XX сторіч. Біографії, ідеї, праці.— М.: Академічний Проект, 2002, с.1050 (рос.)
  • Філософи Росії XIX—XX сторіч. Біографії, ідеї, праці. Видання друге, перероблене й доповнене. — М.: Книга й бізнес, 1995, с.639 (рос.)

Посилання (рос.)[ред. | ред. код]