Важка вода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Важка вода (D2O) — вода, молекула якої складається з двох атомів дейтерію та атома оксигену. Молекулу HDO називають напівважкою водою, молекулу H2O називають легкою водою в тих випадках, коли потрібно підкреслити різницю.

Порівняння фізичних властивостей важкої та легкої води[ред.ред. код]

Молекула важкої води доволі суттєво відрізняється за масою від молекули легкої води, внаслідок чого помітно відрізняються також фізичні властивості.

Властивість D2O (Важка вода) H2O (легка вода)
Температура замерзання (°C) 3.82 0.0
Температура кипіння (°C) 101.4 100.0
Густина при нормальних умовах (г/мл) 1.1056 0.9982
Температура максимальної густини (°C) 11.6 4.0
В'язкість (при 20 °C, мПа·с) 1.25 1.005
Поверхневий натяг (при 25 °C, мкДж) 7.193 7.197
Теплота плавлення (кал/моль) 1,515 1,436
Теплота випаровування (кал/моль) 10,864 10,515
pH (при 25 °C) 7.41 (іноді позначається «pD») 7.00
Показник поглинання (при 20 °C, на довжині хвилі 589,3 нм)[1] 1.32844 1.33335

Отримання[ред.ред. код]

Важку воду добуто вперше в 1933 р., міститься в атмосферних опадах. Природна вода містить невелику кількість атомів дейтерію у складі молекул напівважкої води HDO. Концентрація атомів дейтерію збільшується при електролізі, оскільки на електродах виділяється відносно вища доля протію. Багаторазовий електроліз є основним методом отримання важкої води.

Використання[ред.ред. код]

Важка вода використовується як сповільнювач нейтронів у ядерних реакторах. Таке використання зумовлене тим, що на відміну від легкої води, важка вода поглинає набагато менше нейтронів.

Посилання в тексті[ред.ред. код]

  1. «RefractiveIndex.INFO». Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-07-30. 


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.