Важкі крейсери типу «Каунті»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Важкі крейсери типу «Каунті»
County-class cruiser
HMAS Australia Oct 1937 SLV straightened.jpg
Австралійський важкий крейсер «Австралія». Жовтень 1937
Служба
Тип/клас Важкі крейсери
Попередній клас «Гокінс»
Наступний клас «Йорк»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
 Королівський австралійський військово-морський флот
Верф Велика Британія Fairfield Shipbuilding and Engineering Company
Vickers-Armstrongs
Chatham Dockyard
HMNB Portsmouth
HMNB Devonport
John Brown & Company
Hawthorn Leslie and Company
Первинна вартість 1 970 000 ф.ст.
Замовлено 15
Закладено 13
Спущено на воду 3
Введено в експлуатацію 19281930
На службі 19281959
Виведений зі складу флоту 10
Загибель 3
Бойовий досвід Друга світова війна
Корейська війна
Параметри
Тоннаж 10 400 тонн (стандартна)
13 775 тонн (повна)
Довжина 181,38 м
Ширина 20 м
Висота 5,5 м
Бронювання Пояс: 110-25 мм
Палуба: 34,9-38 мм
Барбет: 25 мм
Гарматні башти: 25 мм
Шпангоут: 25 мм
Артилерійські погреби: 51-111 мм
Технічні дані
Силова установка 4 × парових турбіни Parsons[Прим. 1]
8 × парових котлів Admiralty
Гвинти 4
Потужність 80 000 к.с.
Швидкість 31,5 вузлів (58,3 км/год)
Дальність плавання 3 100 миль (5 740 км) на швидкості 31,5 вузлів
12 000 миль (22 000 км) на швидкості 14 вузлів
Екіпаж мирний час — 710
воєнний час — 819
Озброєння
Артилерія 8 (4 × 2) 203-мм (8-дюймових) гармат BL 8 inch Mk VIII
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм (21-дюймових) торпедних апаратів
Зенітне озброєння 1928:
8 (4 × 2) 102-мм (4-дюймових) універсальних гармат QF 4 inch Mk V
8 (2 × 4) × 40-мм автоматичних зенітних гармат Vickers QF 2
8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50
1937-1941:
6 (6 × 1) 102-мм універсальних гармат Mk V
16 (2 × 8) × 40-мм автоматичних зенітних гармат Vickers QF 2
8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50
Авіація 4 гідролітаки[Прим. 2]

Важкі крейсери типу «Каунті» (англ. County-class cruiser) — клас військових кораблів, важких крейсерів трьох підтипів, що випускалися британськими суднобудівельними компаніями наприкінці 1920-х років для військово-морських сил Великої Британії та Австралії.

Цей тип важких крейсерів став першим у Королівському флоті, що будувався за визначеними лімітами Вашингтонського договору 1922 року[Прим. 3]. Відповідно до умов договору стандартна водотоннажність такого типу крейсерів обмежувалась 10 000 тоннами, а гармати головного калібру мали бути не більше ніж 8-дюймів. Загалом було збудовано 13 крейсерів, які поділялися на три підтипи: «Кент», «Лондон» та «Норфолк». Важкі крейсери типу «Каунті» стали єдиними в Королівському флоті, що відповідали вимогам «вашингтонських крейсерів».

Проект[ред. | ред. код]

Загальні підстави[ред. | ред. код]

Після підписання в 1922 році так званої вашингтонської угоди й до початку наступної морської конференції по військово-морських озброєннях у 1930 році Британською Співдружністю було побудовано 13 «вашингтонських» крейсерів. Цей тип крейсерів отримав назву «Каунті» на честь англійських і шотландських графств (це не відносилося до кораблів Австралії), однак, усі три дуже схожі між собою типи кораблів було прийнято називати загальним ім'ям — тип «Каунті»[1].

До них так само називали на початку століття броненосні крейсери типів «Монмаут» та «Девоншир», а після них, вже у 60-і роки, есмінці КРЗ типу «Девоншир». Вашингтонські крейсери типу «Каунті» виявились кораблями коштовними, тому побудувати їх у кількості, що задовольняла б потребу в захисті британських морських комунікацій, було занадто дорого. Тому, Адміралтейство вважало ліпше побудувати більшу кількість менш коштовних легких крейсерів. Після крейсерів підтипів «Кент», «Лондон» та «Дорсетшир» британці побудували тільки два менших за розмірами крейсери типу «Йорк», після чого приступили до послідовного збільшення флотилії легких крейсерів, число яких до 1945 року досягло 50: 5 типу «Ліндер», 3 типи «Емфіон» (пізніше «Перт»), 4 типи «Аретюза», 8 типу «Саутгемптон», 2 типу «Единбург», 11 типу «Дідо», 5 типу «Блек Прінс», 8 типу «Фіджі», 3 типи «Цейлон» і 3 типу «Мінотавр». У 1939 році Британська Співдружність мала у складі флоту 15 важких крейсерів і 49 легких[1].

Крейсери типу «Каунті» будувалися трьома серіями: I — 7 одиниць типу «Кент», введених в дію в 1928 році;

II — 4 типи «Лондон», 1929 рік;

III — 2 одиниці типу «Дорсетшир», 1930 рік.

Замовлення IV серії — 3 одиниць крейсерів типу «Нортумберланд» — 14 грудня 1930 року (ще до підписання Лондонського угоди) було скасовано. Всі ці кораблі, за винятком трьох останніх, які за рахунок зниження швидкості ходу і зменшення кількості торпедних апаратів повинні були отримати більш потужне бронювання борту і авіаційне озброєння, мало відрізнялися один від одного як за характеристиками, так і за зовнішнім виглядом. І хоча на папері британські «вашингтонські» крейсери поступалися кораблям свого класу інших країн (наприклад, щодо швидкості, бронювання і зенітної артилерії), але беручи до уваги їх величезну дальність плавання, конструктивну надійність і хороші побутові умови екіпажів — слід зазначити, що вони були добре пристосовані до тієї ролі, для якої призначалися. За оцінкою більшості фахівців ці крейсери вважалися найбільш технічно оснащеними з усіх восьмидюймових крейсерів періоду 20-30-х років[Прим. 4]. А під час війни з'ясувалося, що ці кораблі більше за всі інші британські крейсери підходять для служби в полярних водах, де вони, незважаючи на важкі погодні умови, супроводжували конвої і з'єднання лінкорів і авіаносців[1].

Розробка проекту[ред. | ред. код]

На початку 1920-х років у відповідності до досягнутих домовленостей всі морські держави розробляли свої суднобудівні програми ґрунтуючись на параметрах визначених Вашингтонською угодою. 13 листопада 1922 року в меморандумі третього морського лорда та інспектора Королівського флоту віце-адмірала Р.Бекхауза вперше повідомлялося про рішення побудувати крейсери стандартною водотоннажністю обмеженої 10 000 тоннами й озброєних 8-дюймовими (203-мм) гарматами. Після розгляду пропозицій був прийнятий варіант розміщення артилерійських систем у двогарматних баштах, які у квітні 1923 року замовили на заводах Віккерса.

Після визначення величини стандартної водотоннажності, калібру гармат і способу їхнього розміщення почалася підготовка проектів майбутніх крейсерів. 1 серпня 1923 року на засіданні Адміралтейства розглядалися п'ять проектів — «А», «В», «С», «D» і «Е». Кожен з цих проектів становив корабель стандартною водотоннажністю 10 000 т з вісьмома гарматами калібру 203-мм, розміщених у чотирьох двогарматних баштах, і швидкістю ходу до 33 вузлів. Всі проекти були схожі між собою, їх розрізняло тільки бронювання. Проекти «В», «С», «D» і «Е» передбачали прибудову бортових булевих надбудов, що забезпечували частковий захист як від торпед, так і від снарядів, які могли влучити в корпус корабля нижче ватерлінії. Однак на практиці недостатнє бронювання бортів, особливо в районі машинних і котельних відділень, становило небезпеку для цих крейсерів навіть снаряди дрібніших кораблів, наприклад, есмінців, а надто слабке горизонтальне бронювання над тими ж відділеннями і снарядними льохами захищала їх як від снарядів калібру 203 і 152-мм, так і від авіаційних бомб. У результаті обговорень та дискусій кращим був визнаний проект «D», який, незважаючи на згадані недоліки, мав відносно непоганий захист льохів, здатний витримати влучення падаючого під кутом 140 ° снаряду калібру 203-мм з відстані близько 10 миль. Повна маса броні крейсеру проекту «D» становила 745 тонн[1].

Однак в цілому проект «D» прийнятий не був і під новим позначенням «X» спрямований на наступний конкурс, який відбувся 29 жовтня 1923 року, де також розглядалися проекти «Y» і «Z». Після тривалих оцінювань з огляду на недостатнє бронювання кораблів проекту «X» і низьку бойову потужність кораблів проекту «Y», обидва проекти були відкинуті, а для подальшої розробки був обраний проект «Z», але з умови внесення певних змін у його конструкцію.

13 грудня 1923 року видозмінений проект «Z» був остаточно затверджений; автором проекту був сер Есташ Теннісон д'Ейнкурт[en], відомий своєю участю в проектуванні лінійного крейсера «Худ».

Порівняльні характеристики вашингтонських крейсерів проектів «X», «Y», «Z» та остаточно прийнятого на озброєння — «модифікованого Z»[1]
Тип Проект «X» (попередній «D») Проект «Y» Проект «Z» Проект «Z» (тип «Кент»)
Стандартна водотоннажність, т 10 000 10 000 10 000 10 000
Повна довжина, кг 191,03 191,03 191,03 192,02
Ширина, м 21,03 21,03 21,03 20,83
Осадка при стандартній водотоннажності, м 4,95 4,95 4,65 ніс — 4,65
корма — 5,26
Осадка при повній водотоннажності, м 6,17 6,17 6,17 6,24
Потужність механізмів, к.с 100 000 100 000 75 000 80 000
Макс.швидкість при стандартній водотоннажності, вуз. 33 33 31 31,5
Макс.швидкість при повній водотоннажності, вуз. 32 32 30 30,5
Макс. запас палива, т 2 800 2 800 2 800 3 200
Дальність плавання при швидкості 10 вуз, м.м. 7 000 7 000 8 000 8 000
Кількість 203-мм гармат, од. 8 (4 × 2) 6 (3 × 2) 8 (4 × 2) 8 (4 × 2)
Запас снарядів на 1 гармату 130 150 150 130
Кількість 102-мм гармат, од. 4 (4 × 1) 4 (4 × 1) 4 (4 × 1) 4 (4 × 1)
Кількість 40-мм гармат, од. 16 (2 × 8) 16 (2 × 8) 16 (2 × 8) 16 (2 × 8)
Кількість торпедних апаратів, од. 8 (2 × 4) 8 (2 × 4) 8 (2 × 4) 8 (2 × 4)
Вертикальне бронювання арт.льохів, мм 101 101 76 101
Горизонт.бронювання арт.льохів, мм 76 76 76 76
Вертикальне бронювання маш.-котельн.відділ-ня, мм 51 25
Горизонт.бронювання маш.-котельн.відділ-ня, мм 25 38

Цей проект крейсерів став позначатися як «вашингтонські» крейсери, а після Лондонської конференції 1930 року його віднесли до типу важких. Перший прототип отримав назву «Кент», у зв'язку з чим так стала називатися і вся серія однотипних з ним кораблів. Спочатку керівництво Королівського флоту виявило бажання замовити відразу щонайменше 17 «вашингтонських» крейсерів (у відповідності до військово-морської доктрини Великої Британії визначалося за константу мати у складі флоту мінімум 70 одиниць крейсерів), але вже у жовтні 1923 року замовлення скоротили до восьми кораблів, а в січні 1924 року чергове скорочення залишило лиш чотири одиниці, до якої згодом ледве додали ще одну. Бажання мати два таких кораблі висловила також Австралія, отож остаточний обсяг замовлення склав 7 крейсерів типу «Кент». У тому ж році замовлення було розміщено на чотирьох англійських і двох шотландських верфях[1].

Будівництво крейсерів[ред. | ред. код]

Важкі крейсери типу «Каунті» для британського флоту будувалися відповідно до суднобудівної програми 1924 року, для австралійського — згідно з програмою 1925 року. Загалом крейсери були закладені в 1924-25 роках у наступній послідовності: «Бервік», «Саффолк», «Корнвол», «Кент», «Австралія» і «Канберра», а спущені на воду в 1926-27 роках — «Саффолк», «Корнвол», «Кент», «Камберленд», «Бервік», «Австралія» і «Канберра» — і будівництво завершене в 1927-28 роках. Першим був закінчений «Кент», потім «Бервік», «Камберленд», «Саффолк», «Корнвол», «Австралія» і «Канберра», але першим у вересні 1927 року на випробування вийшов «Саффолк», за ним «Камберленд», «Бервік», «Кент», «Корнвол», «Австралія» і «Канберра». Всі вони увійшли до складу флоту протягом перших семи місяців 1928 року — «Камберленд», «Бервік», «Корнвол», «Саффолк», «Кент», «Австралія» і «Канберра». Кожен з них обійшовся в середньому в 1 970 000 ф.ст., а щорічні витрати на утримання кожного корабля — 238 500 ф.ст. (у цінах 1931 року)[Прим. 5]. Для порівняння, новий післявоєнний лінкор типу «Нельсон» коштував близько 7 500 000 ф.ст., а легкий крейсер типу «D», конструктивно відносився до кораблів кінця Першої світової війни — близько 850 000 ф.ст[1].

Дизайн і конструкція[ред. | ред. код]

Важкі крейсери типу «Каунті» належали до гладкопалубних кораблів з високими бортами, трьома високими трубами та двома щоглами. Водотоннажність при будівництві виявилась нижче максимального, встановленого Вашингтонською угодою.

Корпус «Каунті» мав загальну довжину 192,02 — 192,47 м (за іншими даними 192,24 — 192,93 м); загальну довжину між перпендикулярами — 179,79—179,83 м, бімс — 18,6 м, ширина з протиторпедними булями — 20,8 м, осадку при стандартній водотоннажності — 4,72 — 4,92 м, а при повній — 6,47 — 6,55 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 9 480-9 565 та повна — 13 425-13 540 довгих тонн відповідно.

Головна енергетична установка крейсерів складалась з чотирьох парових турбін для приведення в дію 4 гвинтів. «Камберленд», «Корнвол», «Кент» і «Саффолк» мали турбіни «Парсонса», решта «Брауна-Кертіса». Турбіни отримували пару від восьми нафтових «адміралтейських» водотрубних котлів. Робочий тиск пару — 17,02 атм.

Проектна потужність становила 80 000 к.с., що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 31,5 вузли (58,3 км/год). Значний, 3 200 — 3 370 тонн (за іншими даними, 3425 — 3460) запас нафти дозволяв здійснювати переходи на 13 300-13 700 миль при економічному ході 12 вузлів. При швидкості 14 вузлів дальність плавання зменшувалася до 10 400 миль, при 30,9 вуз — 3 100 — 3 300 миль, при 31,5 вуз — 2 300 миль. При економічної швидкості кораблі спалювали 2,9 т нафти на годину, а при максимальній — 31,5 т/год. Запас прісної води — 380 тонн. У мирний час екіпаж крейсерів становив 679—685 офіцерів та матросів, у флагманського корабля — 710—716 осіб. Загальна вага провіанту та спорядження для особового складу крейсера сягала 430 тонн.

Озброєння[ред. | ред. код]

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) крейсерів «Каунті»: вісім 203-мм гармат BL 8 inch Mk VIII довжиною в 50 калібрів у подвійних баштах типу Mk.I або Mk. II 'A', 'B', 'X', та 'Y' з гідравлічними приводами; загальною вагою по 205 тонн кожна. Башти розміщувалися по центральній вісі корабля та утворювали дві передні й дві кормові вогневі позиції. Сумарна вага бортового залпу становила 940 кг, вартість — 408 ф.ст. Максимальний кут піднесення +70°, зниження на −10°. Кут горизонтального наведення установок становив 340°, мертва зона — 20°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 3-4 постріли на хвилину на дальність — 28 000 м. Боєзапас становив 100 пострілів на ствол (мирний час) та 125—150 — у воєнний час. Живучість ствола — до 550 пострілів[2].

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Двогарматна башта Mk I 203-мм гармат L50 Mk VIII
Постріл з 203-мм гармати BL 8 inch Mk VIII крейсера «Канберра»

Допоміжне артилерійське озброєння корабля включало вісім 102-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk V з довжиною ствола у 45 калібрів у чотирьох спарених палубних установках Mk.IV. Боєзапас гармат становив 200 снарядів.

Зенітне озброєння складалося з комплексу автоматичних зенітних гармат та кулеметів, а саме восьми 40-мм автоматичних зенітних гармат Vickers QF 2 pounder Mark II, так званих «пом-пом», та восьми 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50.

Установка 12,7-мм великокаліберного кулемету Vickers .50 на крейсері «Лондон». 1941

Торпедне озброєння крейсера складалося з двох чотиритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів QRIV у поворотних установках, що розташовувалися на верхній палубі по бортах під платформою установок зенітної артилерії. На кораблі встановлювалися РЛС типів 281В, 283, 293, 274, 277 та 2 зенітних директори HACS Mk. l.

Стрільба торпедою з борту крейсера «Шропшир». Березень 1942

На момент введення важких крейсерів типу «Каунті» до строю, розміщення авіаційного озброєння на них не передбачалося. Тільки у 1931 році на кораблі були розміщені три гідролітаки «Фейрі Флайкетчер». Порохова поворотна катапульта SIIL фірми Ransomes & Rapier Ltd була встановлена тільки в 1932 році. Літак мав злітну вагу 1 351 кг, стелю 6 280 м і дальність польоту 400 км. Озброєння становили 2 кулемети і 36 кг бомб. У варіанті з двома поплавками (іноді з вбудованими в них колесами) вага апарату зростала до 1 720 кг, а швидкість і стеля знижувалися до 202 км/год і 4 260 м. У подальшому «Флайкетчери» поміняли на «Оспрей», а за часів війни на деяких крейсерах базувалися поплавкові біплани-гідролітаки — морські розвідники «Волрес».

Гідроплан «Волрес» на борту крейсера «Саффолк»

Список крейсерів типу «Каунті»[ред. | ред. код]

Бортовий номер Верф Закладений Спущений на воду Введений до строю Статус
Підтип «Кент»
Королівський військово-морський флот Великої Британії
«Бервік» 65 Fairfield Shipbuilding &
Engineering Company
, Говань
15 вересня 1924 30 березня 1926 15 лютого 1928 15 червня 1948 року проданий на металобрухт у Блайті
«Камберленд» 57 Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес 18 жовтня 1924 16 березня 1926 21 січня 1928 1959 розібраний на металобрухт у Ньюпорті
«Саффолк» 55 HM Dockyard Portsmouth, Портсмут 30 вересня 1924 16 лютого 1926 31 травня 1928 1948 розібраний на металобрухт у Ньюпорті
«Кент» 54 HM Dockyard Chatham 15 листопада 1924 16 березня 1926 22 червня 1928 1959 розібраний на металобрухт у Труні
«Корнвол» 56 HM Dockyard Devonport, Девонпорт 9 жовтня 1924 11 березня 1926 10 травня 1928 5 квітня 1942 року потоплений японською авіацією під час рейду в Індійський океан
Королівський австралійський військово-морський флот
«Австралія» I84 John Brown & Company, Клайдбанк 9 червня 1925 17 березня [1927] 24 квітня 1928 1955 розібраний на брухт у Барроу-ін-Фернес
«Канберра» I85 9 вересня 1925 31 травня 1927 10 липня 1928 9 серпня 1942 року пошкоджений у бою біля острова Саво та затоплений американським есмінцем «Еллет»
Підтип «Лондон»
«Лондон» 69 HM Dockyard, Портсмут 23 лютого 1926 14 вересня 1927 31 січня 1929 1950 розібраний на брухт у Барроу-ін-Фернес
«Девоншир» 39 HM Dockyard, Девонпорт 16 березня 1926 22 жовтня 1927 18 березня 1929 1954 розібраний на металобрухт у Ньюпорті
«Сассекс» 96 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 1 лютого 1927 22 лютого 1928 19 березня 1929 1950 розібраний на брухт у Дальм'юїр
«Шропшир» 73 William Beardmore & Company, Дальм'юїр 24 лютого 1927 5 липня 1928 12 вересня 1929 1943 році переданий до Австралійського королівського флоту
1954 році розібраний на брухт у Труні
Підтип «Норфолк»
«Норфолк» 78 Fairfield Shipbuilding & Engineering Company, Говань 8 липня 1927 12 грудня 1928 1 травня 1930 1950 розібраний на металобрухт у Ньюпорті
«Дорсетшир» 40 HM Dockyard, Portsmouth 21 вересня 1927 24 січня 1929 30 вересня 1930 5 квітня 1942 року потоплений японською авіацією під час рейду в Індійський океан
Підтип «Суррей»
Суррей N/A HM Dockyard, Девонпорт N/A Скасовані 14 січня 1930
Нортумберленд N/A HM Dockyard, Портсмут

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
  • Ненахов Ю. Ю. Энциклопедия крейсеров 1910—2005. — Минск, Харвест, 2007.
  • Патянин С. В. Дашьян А. В. и др. Крейсера Второй мировой. Охотники и защитники — М.: Коллекция, Яуза, 2007.
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946.- Annapolis, Maryland, U.S.A. : Naval Institute Press, 1996.
  • M. J. Whitley. Cruisers of World War Two. An international encyclopedia. — London, Arms & Armour, 1995.
  • Smithn P.C. Dominy J.R. Cruisers in Action 1939—1945. — London: William Kimber, 1981.

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. На «Бервік» фірми Brown Curtis.
  2. Літак типу Fairey Flycatcher (листопад 1930 — січень 1933), згодом Hawker Osprey (травень 1934 — листопад 1936), в подальшому Supermarine Walrus (19361939)
  3. Термін важкий крейсер був введений Лондонським морським договором 1930 року.
  4. Загалом з кінця 1920-х років у світі був побудований 91 важкий крейсер: у США — 37, в Японії — 18, у Британській співдружності — 15, Італія та Франція — по 7, Німеччина — 3 (в 1940 році Крігсмарине перекваліфікувало у важкі крейсери два «кишенькових лінкори» «Дойчланд» та «Адмірал Шпеєр», тому загалом німці мали 5 важких крейсерів) та по 2 — Іспанія й Аргентина.
  5. За станом на 2017 рік щорічні витрати на утримання кожного важкого крейсера дорівнювали б £80 260 000,00 ф.ст. The Annual RPI and Average Earnings for Britain, 1209 to Present (New Series).
Джерела