Вайдаг вогнистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вайдаг вогнистий
Самець вогнистого вайдага
Самець вогнистого вайдага
Самиця вогнистого вайдага
Самиця вогнистого вайдага
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ткачикові (Ploceidae)
Підродина: Ткачичні (Ploceinae)
Рід: Вайдаг (Euplectes)
Вид: Вайдаг вогнистий
Euplectes orix
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Emberiza orix Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Euplectes orix
Віківиди: Euplectes orix
ITIS: 179634
МСОП: 22719186
NCBI: 229098

Вайда́г вогнистий[2] (Euplectes orix) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від екватора.

Таксономія

[ред. | ред. код]
Самець вогнистого вайдага
Самиця вогнистого вайдага в заростях агапантусу
Зграя вогнистих вайдагів

У 1751 році англійський натураліст Джордж Едвардс включи опис вогнистого вайдага до четвертого тому свої праці «A Natural History of Uncommon Birds» і додав ілюстрацію цього птаха. Він використовував англійську назву "The Grenadier"[4]. Коли в 1758 році шведський натураліст Карл Лінней випустив десяте видання своєї Systema Naturae, він включив до книги опис вогнистого вайдага, для якого він придумав біномінальну назву Emberiza orix, помістивши вид в рід Вівсянка (Emberiza)[5]. Пізніше вогнистого вайдага перевели до роду Вайдаг (Euplectes), введеного британським зоологом Вільямом Свенсоном у 1829 році[6]. Вогнистий вайдаг є типовим видом цього роду.

Довжина птаха становить 10-14 см. У самців під час сезону розмноження забарвлення переважно червоне або оранжеве, лоб, обличчя, нижня частина грудей і живіт чорні, крила і хвіст коричневі. Верхня частина грудей і нижні покривні пера хвоста червоні. Дзьоб міцний, конічної форми, чорний. У самиць і самців під час сезону розмноження забарвлення переважно коричневе, поцятковане темними смугами, нижня частина тіла світліша. У молодих птахів махові пера мають широкі світлі края.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Вогнисті вайдаги мешкають в Уганді, Руанді, Бурунді, Кенії, Танзанії, Демократичній Республіці Конго, Анголі, Замбії, Зімбабве, Малаві, Мозамбіку, Намібії, Ботсвані, Південно-Африканській Республіці, Лесото і Есватіні, були інтродуковані на Ямайці. Вони живуть на вологих луках, зокрема на заплавних, в очеретяних заростях на берегах річок і озер, на болотах і солончаках та на рисових полях. Живляться насінням трав, а також комахами. Вогнистим вайдагам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає кілька самиць. Вони гніздяться великими колоніями, які можуть нараховувати до кількох сотень гнізд. Вона мають кулеподібну форму з бічним входом і "дашком" над ним, робляться з очерету і трави, встелюються м'яким рослинним матеріалом, розміщуються серед високої трави або очерету, на висоті до 2 м над землею. В кладці 3 яйця синьо-зеленого або бірюзового кольору, розміром 19×14 мм. Інкубаційний період триває 12-13 днів, пташенята покидають гніздо через 11-15 днів після вилуплення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Euplectes orix.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 червня 2022.
  4. Edwards, George (1751). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 4. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 178, Plate 178.
  5. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 177.
  6. Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Dowsett-Lemaire, Françoise & Dowsett, Robert J. (2006) The Birds of Malawi, Tauraco Press & Aves, Liège, Belgium.
  • Sinclair, Ian & Ryan, Peter (2003) Birds of Africa south of the Sahara, Struik, Cape Town.
  • Zimmerman, Dale A.; Turner, Donald A. & Pearson, David J. (1999) Birds of Kenya & Northern Tanzania, Christopher Helm, London.
  • (Southern) Red bishop - Species text in The Atlas of Southern African Birds
  • Southern Red Bishop - Species text in Weaver Watch.