Вайтчепел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вайтчепел
Зображення
Названо на честь St Mary Matfelond
Країна  Велика Британія[1]
Адміністративна одиниця Тауер-Гемлетс
Історичне графство Мідлсекс
Спільний кордон із Бетнал-Ґрінd
Поштовий індекс E1
Ідентифікатор WordLift data.wordlift.io/wl01714/entity/whitechapel
Географічний код Великої Британії TQ335815
Мапа
CMNS: Вайтчепел у Вікісховищі

Координати: 51°30′59″ пн. ш. 0°04′09″ зх. д. / 51.51638888891666568° пн. ш. 0.069166666694° зх. д. / 51.51638888891666568; -0.069166666694

Вайтчепел (англ. Whitechapel) — район[2]у Східному Лондоні[en] та майбутній адміністративний центр Лондонського боро Тауер-Гемлетс. Складова Іст-Енду, розташований за 5,5 км на схід від Чарінг-кросс. Входив до складу старовинної парафії Степні[en], Міддлсекс. Був відокремлений як окрема парафія в XIV столітті. Став частиною Лондонського графства в 1889 році та Великого Лондона в 1965 році. Оскільки район знаходиться неподалік від Доклендсу і на схід від Сіті, він був популярним місцем для іммігрантів та робітничого класу.

Район був центром єврейської громади Лондона в ХІХ та на початку ХХ століття, а також місцем сумнозвісних 11 вбивств Вайтчепела[en] (1888–91), деякі з яких приписували таємничому серійному вбивці, відомому як Джек-Різник. У другій половині ХХ століття у Вайтчепелі оселилась значна громада бангладешців. На території району розташовані Королівський Лондонський шпиталь[en] та мечеть Східного Лондона[en].

Історія

[ред. | ред. код]

Серцем Вайтчепела є Вайтчепел-Гай-стріт, що простягається далі на схід, як Вайтчепел-роуд[en], названу на честь маленької каплички, присвяченої Святій Марії. Близько 1338 р. вона стала парафіяльною церквою Вайтчепела, яку найменували Святої Марії Матфелон[en] Церква була серйозно пошкоджена під час німецьких бомбардувань і остаточна демонтована в 1952 році, на її місці є сквер на південній стороні дороги[3][4]

Вайтчепел-Гай-стріт та Вайтчепел-роуд тепер є частиною дороги A11[en], яка в давнину була початковою частиною римської дороги між Лондонським Сіті та Колчестером, що починалась від Олдгейт[en][5]

Наприкінці 16 століття у Вайтчепел розпочали переносити брудні виробництва з Лондона, зокрема шкіряні, пивоварні, ливарні заводи (включаючи ливарну фабрику Біл-Чапел-Белл[en], яка пізніше відлила Філадельфійський дзвін та Лондонський Біг-Бен) та бойні.

Переселення з сільської місцевості в Лондон з 17 століття до середини 19 століття призвело до того, що велика кількість знедолених людей оселилася серед промислових підприємств.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. archINFORM — 1994.
  2. Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2019. Процитовано 12 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Ben Weinreb and Christopher Hibbert (eds) (1983) «Whitechapel» in The London Encyclopaedia: 955-6
  4. Andrew Davies (1990) The East End Nobody Knows: 15–16
  5. 'Stepney: Communications', A History of the County of Middlesex: Volume 11: Stepney, Bethnal Green (1998), pp. 7–13 [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] accessed: 9 March 2007
  6. East London Line opens to public. News.bbc.co.uk. 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 6 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]