Вакашська мовна сім'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Територія поширення вакашських мов

Вакашська мовна сім’я (англ. Wakashan) — індіанська мовна родина поширена на узбережжі Британської Колумбії та на острові Ванкувер (Канада), в прикордонних районах штату Вашингтон (США). Загальне число мовців менше 1000 чоловік (початок 2000-х, оцінка).

Склад[ред.ред. код]

Включають 6-7 мов, які діляться на дві гілки.

  • Північно-вакашська гілка
  • 1. хаїсла (кітамат, Haisla, Xa'islak'ala) - бл. 200 носіїв (2005 р.)
  • 2. квакіутль (Kwak'wala, Kwakiutl) - 235 носіїв (2000, оцінка)
  • Хейлцук-увікяла (белла-белла; Heiltsuk-Oowekyala, Bella Bella) - бл. 200 носіїв (2005 рік), включає 2 мови або діалекти
  • Південно-вакашська гілка
  • 5. нутка (Nuu-chah-nulth, Nootka, Nutka, Aht, West Coast, T'aat'aaqsapa) - 200 носіїв (2003, оцінка), народ нутка
  • 6. нітінат (Nitinaht, Nitinat, Ditidaht, Southern Nootkan) - 30 чол. (1991, оцінка).
  • 7. маках (Makah) - останній носій помер у 2002 році, але мова активно викладається в школі в якості другої мови. За переписом 2000 р 230 осіб назвали себе носіями цієї мови в США.

Спорідненість вакашських мов було вперше відзначено Ф. Боасом, основні звукові відповідності між ними описав Е. Сепір.

Найкраще описані квакіутль і нутка. В даний час реалізується цілий ряд проектів по опису і збереженню вакашських мов.