Вакцинальна дипломатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прибуття вакцини Солка проти поліомієліту зі Сполучених Штатів в амстердамський аеропорт Схіпхол у 1957 році

Вакцинальна дипломатія[1] — це форма медичної дипломатії, що означає застосування вакцин для покращення дипломатичних відносин країни та впливу на інші країни.[2][3] Водночас вакцинальна дипломатія також означає набір дипломатичних заходів, вжитих для забезпечення доступу до найкращих зразків у розробці потенційних вакцин, для посилення двосторонньої та/або багатосторонньої співпраці між країнами у проведенні спільних досліджень і розробок, і, у разі оголошення початку виробництва забезпечення підписання договору на закупівлю вакцини в найкоротший термін.[4] Хоча в основному цей термін поширюється в контексті постачання вакцин проти COVID-19, він також відіграв певну роль у розповсюдженні вакцини проти віспи.[5][6][7]

Рання історія вакцинальної дипломатії[ред. | ред. код]

Дослідники визначили, що вакцинальна дипломатія відбувалася ще з першої вакцини, вакцини Едварда Дженнера від віспи. Її також було виявлено в появі в СРСР вакцини Альберта Сабіна проти поліомієліту.[8] ООН також виступила посередником у припиненні вогню для проведення кампаній вакцинації, як, наприклад, з талібами в Афганістані.[9]

Під час пандемії COVID-19[ред. | ред. код]

Австралія[ред. | ред. код]

Австралія пообіцяла забезпечити швидкий доступ до вакцин проти COVID-19 «для країн нашої тихоокеанської родини, а також регіональних партнерів у Південно-Східній Азії»[10], щоб допомогти їм боротися з поширенням COVID-19.

Китай[ред. | ред. код]

Вакцина компанії «Sinopharm» BBIBP-CorV використовується для щеплень у деяких країнах Азії[11][12][13], Африки[14][15][16], Південної Америки[17][18][19] та Європи.[20][21][22] Компанія «Sinopharm» мала намір виробити один мільярд доз вакцини BBIBP-CorV у 2021 році[23], і поставила 200 мільйонів доз до травня 2021 року.[24]

Вакцина Коронавак використовувалася для вакцинації в деяких країнах Азії[25][26][27], Південної Америки[28][29][30], Північної Америки[31][32][33], та Європи.[34][35][36] Компанія «Sinovac Biotech» мала виробничу потужність у 2 мільярди доз на рік[37], і постачала 600 мільйонів доз вакцини.[38]

Вакцина «Convidecia» використовується для вакцинації в деяких країнах Азії[39][40][41], Європи[42][43] та Латинської Америки.[44][45][46] Виробнича потужність для вакцини «Ad5-NCov» повинна досягти 500 мільйонів доз у 2021 році.[47]

Китай пообіцяв виділити 2 мільярди доларів США на підтримку зусиль ВООЗ щодо програм боротьби з COVID-19, кредит на 1 мільярд доларів США, щоб зробити свою вакцину доступною для країн Латинської Америки та Карибського басейну, а також надати 5 країнам Південно-Східної Азії пріоритетний доступ до вакцини.[48][49][50] Вакцина «BBIBP-CorV» і «Коронавак» були схвалені ВООЗ як частина COVAX.[38][51] До липня 2021 року Глобальний альянс з вакцин підписав попередні угоди про закупівлю 170 мільйонів доз вакцини «BBIBP-CorV», 350 мільйонів доз «Коронавак» і 414 мільйонів доз SCB-2019, ще однієї вакцини проти COVID-19 у III фазі клінічних досліджень.[52][53]

Усі ці дії були складовою реалізації китайської стратегії «дипломатії в масках», коли держава розповсюджувала медичні препарати, включно з вакцинами проти COVID-19, і надавала фінансову підтримку іншим європейським країнам, намагаючись відновити імідж країни, який до недавнього часу був зневажливий та навіть ганебний, оскільки Китай підозрювався в нееефективних заходах проти поширення хвороби та приховуванні масштабів епідемії. З іншого боку, ці дії продемонстрували, що Китай є прагматичним, самостійним вирішувачем проблем, готовим встановлювати альянси з іншими націями, що суперечать ізоляціоністській політиці Сполучених Штатів.[54] Крім того, Китай використовував цю можливість, щоб дистанціюватися та навіть змінити наратив щодо початку COVID-19, просуваючи свої успіхи на основі своєї політичної моделі порівняно із Заходом.[55]

Індія[ред. | ред. код]

Індія відправила вакцину проти COVID-19 на Сейшельські острови в рамках програми «Vaccine Maitri».

До кінця березня 2021 року Індія виготовила 125 мільйонів доз вакцин проти COVID-19 і експортувала 55 мільйонів доз вакцини.[56] 84 країни отримали вакцини з Індії через COVAX, гранти або регулярні закупівлі.[57]

Індія надіслала мільйони доз вакцини проти COVID-19 до 95 країн, включаючи сусідні Бутан, Афганістан, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланку, М'янму та Мальдіви.[58] Індія також постачала вакцини до Пакистану в рамках ініціативи COVAX.[59]

Під час другої хвилі епідемії COVID-19 в Індії програму «Vaccine Maitri» призупинили до липня 2021 року внаслідок збільшення кількості випадків COVID-19 в Індії.[60][61] Станом на 29 травня 2021 року Індія експортувала 66,4 мільйона доз вакцини, включаючи 10,7 мільйона доз, наданих як грант більш ніж 95 країнам.[62]

Міністерство охорони здоров'я Індії повідомило, що країна відновить експорт вакцин проти COVID-19 у рамках ініціатив «COVAX» та «Vaccine Maitri» до жовтня 2021 року, обіцяючи збільшення поставок, яке відбудеться напередодні переговорів на високому рівні щодо усунення нерівності щодо вакцин, а керівник Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреїсус привітав рішення Індії відновити експорт вакцини проти COVID-19 як «важливу подію» на підтримку мети досягти 40-відсоткового рівня вакцинації в усіх країнах до кінця року.[63]

Мексика[ред. | ред. код]

Міністр закордонних справ Мексики Марсело Ебрард оголосив про домовленості з «CanSino Biologics» і «Walvax» про проведення клінічних досліджень вакцин з Китаю з можливістю виробництва вакцин у Мексиці. Марсело Ебрард також оголосив про домовленості з «Johnson & Johnson» про дослідження розробленої в США вакцини в Мексиці.[64]

Японія[ред. | ред. код]

У липні 2020 року Японія погодилася надати 11,6 мільярда єн (109 мільйонів доларів США) 5 країнам уздовж річки Меконг: Камбоджі, Лаосу, М'янмі, Таїланду та В'єтнаму через стурбованість впливом Китаю на виробництво та розповсюдження вакцин в Азії.[65]

Росія[ред. | ред. код]

Росія, яка першою з країн заявила про наявність у неї вакцини проти COVID-19[66], «Спутник V», повідомила, що 20 країн, включаючи Бразилію, Індонезію та Об'єднані Арабські Емірати, подали запити на постачання цієї вакцини.[3]

Туреччина[ред. | ред. код]

Туреччина передала або подарувала вакцину «Коронавак» до Азербайджану, Боснії і Герцеговини, Північного Кіпру та Північної Македонії.[67][68]

США[ред. | ред. код]

Під час президентства Трампа міністр охорони здоров'я та соціальних служб Алекс Азар заявив, що США поділяться вакциною з іншими країнами лише після того, як будуть задоволені потреби Сполучених Штатів.[3] США профінансували[69] та розмістили багатомільярдні замовлення на закупівлю сотень мільйонів вакцин у британсько-шведської фірми «AstraZeneca» та німецької компанії «BioNTech» у співпраці з американською фірмою «Pfizer».[70] США запропонували Індонезії розробку вакцини під час телефонної розмови між Майком Помпео та Ретно Марсуді в серпні 2020 року.[65]

Адміністрація Джо Байдена пообіцяла фінансувати виробництво вакцин у різних країнах, повідомивши на саміті чотирьох країн у березні 2021 року, що до кінця 2022 року вона забезпечить постачання до одного мільярда вакцин проти коронавірусу по всій Азії разом з Індією, Австралією та Японією.[71] Експортна політика Сполучених Штатів щодо вакцин була розкритикована виданням «The Independent» як «вакцинальний апартеїд».[72]

Європейський Союз[ред. | ред. код]

Британську компанію «AstraZeneca» звинуватили у тому, що вона надає перевагу ринку Великої Британії та тому, що її виробництво вакцини в ЄС відстає від виробництва у Великій Британії. Дипломатичні протести ірландської та британської сторін вирішили проблему, і погрози було відкликано.[73] У березні 2021 року ЄС планував знову призупинити експорт вакцин, щоб стимулювати Велику Британію експортувати вироблені в країні вакцини.[74]

Вакцинальний націоналізм[ред. | ред. код]

Нерівномірний розподіл виробництва та закупівлі вакцин призвів до побоювань щодо «вакцинального націоналізму»[75], коли розвинені країни отримають вигоду від виробництва власної вакцини, а бідніші країни не отримають доступу до вакцини якнайшвидше, що зрештою продовжить пандемію.[76] Подібне явище спостерігалося під час пандемій грипу H1N1 та епідемії гарячки Ебола.[77] Під час пандемій, на думку низки оглядачів, ведеться «дипломатична гонка… за потенційними вакцинами».[4]

Інше занепокоєння полягає в тому, що заможніші країни отримають пріоритетний доступ до вакцин відповідно до їх платоспроможності.[78] З метою протидії такому розвитку подій було створено програму COVAX.[79] У 2021 році спостерігався нерівний розподіл вакцин за принципом вакцинального націоналізму між країнами з високим, середнім і низьким рівнем доходу. Дослідження, проведене в серпні 2021 року, дійшло висновку, що така поведінка призвела до збільшення передачі COVID-19, особливо тому, що вона сприяє розвитку варіантів COVID-19.[80]

Можлива співпраця між країнами[ред. | ред. код]

На початку серпня 2020 року міністр закордонних справ Малайзії Хішаммуддін Хусейн повідомив у Twitter, що він говорив як з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї, так і з держсекретарем США Майком Помпео про подальші напрямки співпраці співпраці в розробці вакцин.[81][82][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Srinivas, Krishna Ravi (11 березня 2021). Understanding Vaccine Diplomacy for the Anthropocene, Anti-Science Age. The Wire Science (англ.). Процитовано 11 березня 2021.
  2. ↑ Snyder, Alison (20 серпня 2020). A coronavirus vaccine is a chance for China to show its scientific muscle. Axios (англ.). Процитовано 21 серпня 2020.
  3. ↑ а б в г Deng, Chao (17 серпня 2020). China Seeks to Use Access to Covid-19 Vaccines for Diplomacy. Wall Street Journal (англ.). ISSN 0099-9660. Процитовано 21 серпня 2020.
  4. ↑ а б Abduazimov, Muzaffar S. (2021). Inside Diplomacy during the Pandemic: Change in the Means and Ways of Practice. Indonesian Quarterly (англ.). SSRN 3854295.
  5. ↑ Blume, Stuart (19 березня 2020). McInnes, Colin; Lee, Kelley; Youde, Jeremy (ред.). The Politics of Global Vaccination Policies. The Oxford Handbook of Global Health Politics (англ.). doi:10.1093/oxfordhb/9780190456818.001.0001. ISBN 9780190456818. Процитовано 7 березня 2021.
  6. ↑ Jennings, Michael. Vaccine diplomacy: how some countries are using COVID to enhance their soft power. The Conversation (англ.). Процитовано 7 березня 2021.
  7. ↑ Hotez, Peter J. (26 червня 2014). "Vaccine Diplomacy": Historical Perspectives and Future Directions. PLOS Neglected Tropical Diseases. 8 (6): e2808. doi:10.1371/journal.pntd.0002808. ISSN 1935-2727. PMC 4072536. PMID 24968231.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  8. ↑ Riedel, S. (2005). Edward Jenner and the history of smallpox and vaccination. Proceedings (Baylor University. Medical Center). 18 (1): 21—25. doi:10.1080/08998280.2005.11928028. PMC 1200696. PMID 16200144. (англ.)
  9. ↑ Vaccine Diplomacy. (англ.)
  10. ↑ PM backtracks on 'mandatory' vaccine. www.ntnews.com.au (англ.). 20 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
  11. ↑ Liu R (31 грудня 2020). China gives its first COVID-19 vaccine approval to Sinopharm. Reuters. Процитовано 31 грудня 2020. (англ.)
  12. ↑ Turak, Natasha (18 січня 2021). The UAE is on track to have half its population vaccinated by the end of March. CNBC. Процитовано 21 січня 2021. (англ.)
  13. ↑ Dawn.com (2 лютого 2021). PM Imran kicks off Pakistan's Covid-19 vaccination drive. DAWN.COM (англ.). Процитовано 3 лютого 2021.
  14. ↑ Reuters Staff (24 січня 2021). Sisi says Egypt to begin COVID-19 vaccinations on Sunday. Reuters. Процитовано 24 січня 2021. (англ.)
  15. ↑ Dumpis, Toms (27 січня 2021). Morocco Receives Half a Million Doses of Chinese Sinopharm Vaccine. Morocco World News. Процитовано 28 січня 2021. (англ.)
  16. ↑ Zimbabwe starts administering China's Sinopharm vaccines. thestar.com (англ.). 18 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  17. ↑ Argentina autoriza la vacuna china Sinopharm para mayores de 60 años. El Comercio. Процитовано 26 березня 2021. (ісп.)
  18. ↑ Aquino, Marco (10 лютого 2021). 'The best shield': Peru launches inoculation drive with Sinopharm vaccine. Reuters (англ.). Процитовано 10 лютого 2021.
  19. ↑ Bolivia begins inoculation with Sinopharm jabs | The Star. www.thestar.com.my. Процитовано 28 лютого 2021. (англ.)
  20. ↑ Serbia Becomes First European Nation To Use China's Sinopharm Vaccine. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Процитовано 21 січня 2021. (англ.)
  21. ↑ Hungary first EU nation to use China's Sinopharm vaccine against COVID. euronews (англ.). 24 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  22. ↑ Belarus begins COVID-19 vaccinations with Chinese shots. eng.belta.by (англ.). 15 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  23. ↑ Which companies will likely produce the most COVID-19 vaccine in 2021?. Pharmaceutical Processing World (англ.). 5 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  24. ↑ WHO approves Sinopharm vaccine in potential boost to COVAX pipeline. Reuters. 7 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. (англ.)
  25. ↑ TARIGAN, EDNA; MILKO, VICTORIA (13 січня 2021). Indonesia starts mass COVID vaccinations over vast territory. Associated Press. Процитовано 15 січня 2021. (англ.)
  26. ↑ Thailand Kicks Off Covid-19 Vaccine Program With Sinovac Shots. Bloomberg.com (англ.). Процитовано 28 лютого 2021.
  27. ↑ China approves Sinovac vaccines for general public use. South China Morning Post (англ.). 6 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  28. ↑ Rochabrun, Marcelo. Brazil health ministry says plans to order 30 million more Coronavac doses | The Chronicle Herald. www.thechronicleherald.ca (англ.). Процитовано 26 лютого 2021.
  29. ↑ Miranda, Natalia A. Ramos (28 січня 2021). Chile receives two million-dose first delivery of Sinovac COVID-19 vaccine. Reuters (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  30. ↑ BNamericas - Uruguay prepares to launch COVID-19 vaccinat... BNamericas.com. Процитовано 1 березня 2021. (англ.)
  31. ↑ Venustiano Carranza next up for Covid vaccination in Mexico City. Mexico News Daily. 15 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021. (англ.)
  32. ↑ Anticovid vaccines run out as Dominican Republic awaits arrival of more doses. Dominican Today (англ.). Процитовано 10 березня 2021.
  33. ↑ Llegan a El Salvador un millón de dosis de la vacuna china CoronaVac contra el covid-19 de la farmacéutica Sinovac. Noticias de El Salvador - La Prensa Gráfica | Informate con la verdad (ісп.). Процитовано 28 березня 2021.
  34. ↑ Turkey aims to vaccinate 60 percent of population: Minister – Turkey News. Hürriyet Daily News (англ.). Процитовано 12 лютого 2021.
  35. ↑ Vaccination with CoronaVac launched in Ukraine on April 13 – Health minister. www.unian.info (англ.). Процитовано 15 квітня 2021.
  36. ↑ Semini, Llazar. Albania starts mass COVID vaccinations before tourist season. ABC News (англ.). Процитовано 28 березня 2021.
  37. ↑ Liu, Roxanne (2 квітня 2021). China Sinovac says it reached two billion doses annual capacity for COVID-19 vaccine. Reuters. Процитовано 2 квітня 2021. (англ.)
  38. ↑ а б Nebehay, Stephanie (1 червня 2021). WHO approves Sinovac COVID vaccine, the second Chinese-made dose listed. Reuters. Geneva. Процитовано 1 червня 2021. (англ.)
  39. ↑ Liu, Roxanne (25 лютого 2021). China approves two more domestic COVID-19 vaccines for public use. Reuters. Процитовано 26 лютого 2021. (англ.)
  40. ↑ Pakistan purchases over 30 million COVID doses from China: sources. ARY NEWS (англ.). 25 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  41. ↑ Malaysia to receive CanSino vaccine this month | The Malaysian Insight. www.themalaysianinsight.com (англ.). Процитовано 3 квітня 2021.
  42. ↑ Ashok, Rashmi (22 березня 2021). UPDATE 2-China's CanSino Biologics COVID-19 vaccine receives emergency use approval in Hungary. Reuters. Процитовано 22 березня 2021. (англ.)
  43. ↑ Membrii NITAG au venit cu recomandări privind utilizarea vaccinurilor împotriva COVID-19 în Republica Moldova. Ministerul Sănătății, Muncii și Protecţiei Sociale (рум.). 3 березня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  44. ↑ 'Our gratitude always': From China's CanSino, Mexico welcomes biggest vaccine shipment yet. Reuters. 11 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021. (англ.)
  45. ↑ Argentina issues emergency approval to China's single-dose Cansino COVID-19 vaccine. Reuters. 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021. (англ.)
  46. ↑ ISP Approves Emergency Use And Importation Of Cansino Vaccine To Fight COVID-19. Institute of Public Health of Chile. Процитовано 8 квітня 2021. (ісп.)
  47. ↑ China can hit 500-mln-dose annual capacity of CanSinoBIO COVID-19 vaccine this year. finance.yahoo.com. Процитовано 28 лютого 2021. (англ.)
  48. ↑ Yuliya Talmazan, Keir Simmons, Laura Saravia (18 травня 2020). China's Xi announces $2B for coronavirus response as WHO faces calls for investigation. NBC News. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 18 травня 2020. (англ.)
  49. ↑ Ore, Diego (23 липня 2020). Mexico says China plans $1 billion loan to ease Latam access to virus vaccine. Reuters (англ.). Процитовано 16 серпня 2020.
  50. ↑ China promises Mekong neighbours access to Chinese Covid-19 vaccine. South China Morning Post (англ.). 24 серпня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
  51. ↑ WHO validates Sinovac COVID-19 vaccine for emergency use and issues interim policy recommendations. World Health Organization (WHO) (Пресреліз). Процитовано 1 червня 2021. (англ.)
  52. ↑ Chinese drugmakers agree to supply more than half a billion vaccines to COVAX. Reuters. 12 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. (англ.)
  53. ↑ China's Clover to supply up to 414 mln COVID-19 doses to COVAX scheme. Reuters. 30 червня 2021. Процитовано 13 липня 2021. (англ.)
  54. ↑ Wong, Brian. China's Mask Diplomacy. thediplomat.com (англ.). Процитовано 15 січня 2022.
  55. ↑ China Covid-19: How state media and censorship took on coronavirus. BBC News (англ.). 29 грудня 2020. Процитовано 15 січня 2022.
  56. ↑ McCarthy, Niall. America First? Covid-19 Vaccine Production & Exports [Infographic]. Forbes (англ.). Процитовано 4 квітня 2021.
  57. ↑ Covid vaccine: Why India's second wave has sparked global concerns. The Times of India (англ.). 4 квітня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  58. ↑ India is giving away millions of coronavirus vaccine doses as a tool of diplomacy. The Washington Post. (англ.)
  59. ↑ Roy, Shubhajit (10 березня 2021). India to supply Covid vaccines to Pakistan. The Indian Express (англ.). Процитовано 31 липня 2021.
  60. ↑ Has India's Vaccine Diplomacy Fallen Flat As Domestic Covid-19 Cases Surge & Global Media Lambasts The Govt?. Latest Asian, Middle-East, EurAsian, Indian News (англ.). 28 квітня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  61. ↑ Haidar, Suhasini (29 квітня 2021). India unlikely to resume 'Vaccine Maitri' for neighbours before July. The Hindu (англ.). ISSN 0971-751X. Процитовано 2 травня 2021.
  62. ↑ MEA Vaccine supply. MEA. 29 травня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. (англ.)
  63. ↑ Arora, Neha; Das, Krishna N. (20 вересня 2021). India to restart COVID vaccine exports to COVAX, neighbours. Reuters (англ.). Процитовано 26 вересня 2021.
  64. ↑ Mexico to trial China, U.S. COVID-19 vaccines, may produce some. Reuters (англ.). 12 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
  65. ↑ а б Japan's 'medical diplomacy' in ASEAN aims to sap China clout. Nikkei Asian Review (англ.). 18 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
  66. ↑ Grove, Thomas (11 серпня 2020). Russia Registers World's First Covid-19 Vaccine Despite Safety Concerns. Wall Street Journal (англ.). ISSN 0099-9660. Процитовано 21 серпня 2020. (ісп.)
  67. ↑ Azerbaijan Gets First Batch of Covid-19 Vaccine Directly from China. caspiannews.com (англ.). Процитовано 12 червня 2021.
  68. ↑ Turkey donates COVID-19 vaccines to North Macedonia. Daily Sabah (англ.). 9 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  69. ↑ AstraZeneca receives $1 billion in U.S. Funding for Oxford University coronavirus vaccine. CNBC. 21 травня 2020. (англ.)
  70. ↑ Hopkins, Jared S. (12 серпня 2020). Moderna Inks $1.5 Billion Coronavirus Vaccine Deal With U.S. Wall Street Journal (англ.). ISSN 0099-9660. Процитовано 21 серпня 2020.
  71. ↑ Tony Walker, The Conversation. The Quad has made a good start with vaccine diplomacy. Now it should avoid the 'China Trap'. Scroll.in (англ.). Процитовано 15 березня 2021.
  72. ↑ Massie, Graeme (25 квітня 2021). 'Vaccine apartheid': US under fire for sitting on stockpile while developing nations face deadly shortage. The Independent. Процитовано 3 травня 2021. (англ.)
  73. ↑ Landler, Mark (4 лютого 2021). Johnson Wins Vaccine Spat With E.U., but a Struggle Over Northern Ireland Looms. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 березня 2021.
  74. ↑ EU vaccine export curbs spark dispute among member states. www.ft.com. 24 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. (англ.)
  75. ↑ Lagman, J. D. (2021). Vaccine nationalism: A predicament in ending the COVID-19 pandemic. Journal of Public Health (Oxford, England). 43 (2): e375—e376. doi:10.1093/pubmed/fdab088. PMC 7989352. PMID 33730161. (англ.)
  76. ↑ Ramgopal, Kit; Romo, Christine; McFadden, Cynthia (23 січня 2021). How 'vaccine nationalism' could prolong the Covid-19 pandemic. NBC News. (англ.)
  77. ↑ Talwani, Hardi (23 серпня 2020). Vaccine Nationalism: The Ethical Conundrum in the age of Global Pandemic. Global Views 360. Архів оригіналу за 30 червня 2022. Процитовано 9 січня 2023. (англ.)
  78. ↑ Vaccine Nationalism harms everyone and protects no one. (англ.)
  79. ↑ Kupferschmidt, Kai (28 липня 2020). 'Vaccine nationalism' threatens global plan to distribute COVID-19 shots fairly. Science. doi:10.1126/science.abe0601. ISSN 0036-8075. (англ.)
  80. ↑ Wagner, Caroline E.; Saad-Roy, Chadi M.; Morris, Sinead E.; Baker, Rachel E.; Mina, Michael J.; Farrar, Jeremy; Holmes, Edward C.; Pybus, Oliver G.; Graham, Andrea L.; Emanuel, Ezekiel J.; Levin, Simon A. (2021). Vaccine nationalism and the dynamics and control of SARS-CoV-2. Science. 373 (6562): eabj7364. doi:10.1126/science.abj7364. PMID 34404735. (англ.)
  81. ↑ Hishammuddin Hussein [@HishammuddinH2O] (6 серпня 2020). Spoke on the phone yesterday with HE Wang Yi, China's Foreign Minister – both countries must actively carry out #COVID19 vaccine cooperation, and explore ways to jointly ensure supply chain security to send a positive signal of unity and cooperation between Malaysia & China (Твіт). Процитовано 21 серпня 2020 — через Твіттер.
  82. ↑ Hishammuddin Hussein [@HishammuddinH2O] (6 серпня 2020). Just spoke on the phone with U.S. Secretary of State @SecPompeo – both agreed to focus efforts on the manufacturing & distribution of the #COVID19 vaccine, once it is readily available. Also discussed regarding the #SouthChinaSea which must remain a sea of peace and trade (Твіт). Процитовано 21 серпня 2020 — через Твіттер.

Додаткові джерела[ред. | ред. код]

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Основні поняття
Установи
Ранги
Посади
Право
Документація
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакцинальна_дипломатія&oldid=39983506