Перейти до вмісту

Вакцина проти гепатиту А

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вірус гепатиту А

Вакцина проти гепатиту А створена для запобігання зараженню вірусом гепатиту А.

Особливості

[ред. | ред. код]

Першу форму вакцини проти гепатиту А було розроблено Морісом Гіллеманом і допущено до виробництва у США в 1995 році. Дозволені вакцини містять формалін-інактивовані частинки вірусу гепатиту А.

Вакцини проти гепатиту А занесено до WHO Model List of Essential Medicines[1]. Окрім того, вони, разом із вакцинами проти гепатиту В, є складовою комбінованих вакцин. Гепатит А належить до найпоширених інфекційних захворювань мандрівників, проти яких проводять вакцинацію. Ось чому вакцинація проти гепатиту А рекомендується, зокрема, при подорожах до Індійського субконтиненту, Африки, Центральної та Південної Америки, Східної Азії та Східної Європи.

Імунологія

[ред. | ред. код]

У більшості випадків вакцинацію роблять двічі, аби досягти максимальної дії вакцини. Унаслідок щеплення формуються антитіла, що нейтралізують вірусні частинки гепатиту А у понад 95 % дорослих через чотири тижні після першого щеплення і у 100 % після другого.

Виготовлення

[ред. | ред. код]

Культивування штаму HM 175 відбувається у культурах людських фібробластів. Потім здійснюються виділення вірусу, інактивація за допомогою формальдегіду та додавання гідроксиду алюмінію як ад'юванта.

Побічні ефекти

[ред. | ред. код]
Вакцина Havrix

Побічні ефекти вакцин проти гепатиту А включають одно- чи дводенний біль у місці ін'єкції, головний біль, підвищену температуру і відсутність апетиту.

Торгові назви

[ред. | ред. код]
Комбінована вакцина проти гепатиту А та гепатиту В

Торгові назви вакцин проти гепатиту А - це, наприклад, Havrix або Vaqta. Обидві вакцини пропонують і для неповнолітніх віком понад 12 місяців, і для дорослих (з подвійною дозою). Twinrix - торгова назва комбінованої вакцини, яку застосовують проти гепатиту А та гепатиту В.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Перечень ВОЗ основных лекарственных средств для взрослых (PDF). Всесвітня організація охорони здоров'я. Жовтень 2013. Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2015. Процитовано 7 липня 2016.