Валбжих

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валбжих
Wałbrzych

Герб Прапор
Герб Прапор
Ksiaz - zamek 01.jpg
Розташування міста Валбжих
Основні дані
50°47′ пн. ш. 16°17′ сх. д. / 50.783° пн. ш. 16.283° сх. д. / 50.783; 16.283
Країна Польща Польща
Регіон Нижньосілезьке воєводство
Столиця для Валбжиський повіт[2] і Валбжиське воєводство
Засновано 1305
Магдебурзьке право біля 1400 р.
Площа 84,7 км²
Населення 123 635 (2008[1])
· густота 1460 осіб/км²
Висота НРМ 350 ± 1 м
Міста-побратими Фрайберг, Фоджа, Градець-Кралове (6 листопада 1991)[3]
Телефонний код (48) 74
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів DB
GeoNames 3082707
OSM 224457 ·R (Нижньосілезьке воєводство)
Поштові індекси 58-300 до 58-309, 58-316
Міська влада
Вебсайт um.walbrzych.pl
Мапа


CMNS: Валбжих у Вікісховищі

Ва́лбжих (пол. Wałbrzych, нім. Waldenburg, чеськ. Valdenburk або Valbřich) — місто в південно-західній Польщі, на річці Пелчниця.

Адміністративний центр Валбжиського повіту Нижньосілезького воєводства.

Населення — 123 635 (2007), в агломерації — 440 000.

До адміністративної реформи 1999 року місто було центром Валбжиського воєводства.

Географія[ред. | ред. код]

Валбжих розташований у Центральній Європі, у Нижній Сілезії, у Центральних Судетах. Північна частина міста розташована на Валбжиському передгір'ї, а південна — на Валбжиських горах і у Валбжиській долині.

Зі сходу на захід територія міста простягається на приблизно 12 км, а з півночі на південь — на 22 кілометри[4]. Найвищою точкою на теренах міста є гора Борова, висота якої складає 853 м над рівнем моря, найнижчою — долина річки Пелчниці, 315 м над рівнем моря[4].

Походження назви[ред. | ред. код]

Німецька назва міста Waldenburg перекладається як «лісовий город»[4]. Раніше також вживалися діалектичні назви Walmbrich, Walbrich. Окрім того, на основі німецької назви міста утворилися чеські варіанти — Valdenburk та Valbřich. Власне, саме від останньої, швидше всього, походить сучасна польська назва міста — Wałbrzych, яку воно отримало разом із приєднанням до Польщі у 1945 році[4].

Історія[ред. | ред. код]

Поселення на території сучасного міста ймовірно виникло ще у часи раннього Середньовіччя[5].

Перша згадка про поселення відноситься до 1305 року, коли Waldeberc було згадано у документі вроцлавського єпископа[6]. Вважається, що міські права поселення отримало близько 1400 року, однак вперше в якості міста Валбжих було згадано у 1426 році[5]. На той час Валбжих перебував у приватній власності. У 1492 році Валбжих став власністю родини фон Четріц та належав їм упродовж наступних майже 250 років[7].

На межі XV і XVI століть розвиток міста уповільнився, що було зумовлено гуситськими війнами за Сілезію, діяльністю в околицях груп розбійників та епідеміями.

Відновлення економічного розвитку міста настало у XVI столітті та було пов'язане із ткацтвом: спершу місцеві ремісники належали до цеху у Свідниці, але вже у 1601 році у місті було засновано власний цех[5]. Ще одним напрямком господарського розвитку міста стала гірнича справа. Так, спроби видобутку кам'яного вугілля здійснювалися тут ще з 1529 року, а у 1604 році тодішній власник Валбжиха — Діппольд Четриц, видав перше право гірниче[5].

У 1738 році власниками міста стала родина Хохбергів, які у той час проживали у замку «Князь»[7].

Після чергового складного періоду у розвитку міста, пов'язаного з Наполеонівськими війнами, на початку XIX настав період його розквіту: відбувалась стрімка індустріалізація міста, до нього було проведено гілку залізниці, було споруджено багато будівель, закладено трамвайні колії[7]. У 1818 році свою діяльність розпочала механічна прядильна фабрика, у 1820 році — фабрика машин «Huta Karol», у 1829 році — фабрика порцеляни «Krister», у 1845 році — фабрика порцеляни «Tielsch», у 1868 році — гута скла[7]. У 1838 році у Валбжиху було засновано гірничу школу[5]. Окремі з заснованих у той час підприємств функціонують до сьогодні.

Також на початку XIX століття, у 1808 році, внаслідок едикту прусського короля, який забороняв існування приватних міст, Валбжих було відібрано у родини Хохбергів[7], а вже у 1818 році місто отримало статус повітового[5].

У 1863 році було споруджено міську газову станцію, що дозволило забезпечити повсюдне вуличне освітлення, а вже у 1892 році — у Валбжиху було споруджено першу електростанцію. У 1898 році почала працювати велика електростанція, яка забезпечувала електрикою все місто та його околиці, тоді ж рушили перші електричні трамваї[5].

Під час Першої світової війни та у Міжвоєнний період місто розвивалося як осередок вугільної та важкої промисловості та розросталося територіально[5].

Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

Місто майже не постраждало під час Другої світової війни. 8 травня 1945 року його зайняла Червона армія[5]. Невдовзі німецьке населення міста було виселено, а до Валбжиха почали прибувати польські поселенці, у тому числі з території України[7].

Після завершення Другої світової війни, місто продовжило розростатися територіально: до нього було приєднано низку навколишніх населених пунктів, будувалися нові житлові мікрорайони[7]. Також відбувався інтенсивний розвиток міста, як промислового та гірничовидобувного центру[5].

У повоєнний час було прийнято рішення замінити трамваї на тролейбуси, а ті, згодом —на автобуси[5].

У 1975 році, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, Валбжих став центром воєводства[5].

Після 1990 року, внаслідок суспільно-економічних змін, які відбулися в Польщі, було розпочато процес ліквідації шахт[7], що боляче вдарило по населенню міста.

В 1997 році на території міста було створено Валбжиську спеціальну економічну зону[7].

В районі міста Любехув у серпні 2015, ймовірно, знайшли «золотий потяг» — бронепоїзд з часів ІІ світової війни, у якому є велика кількість золота, діамантів та зброї.[8]

Впродовж останніх років місто почало активно розвиватися як туристичний центр, що насамперед пов'язано із тим, що на території міста знаходиться замок «Князь».

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура населення станом на 31 березня 2011 року[9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 57005 6872 40807 36666
Жінки 63710 9007 37544 17159
Разом 120715 18333 78351 24031

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Колегіата Найсвятішої Діви Марії Скорботної та святих Ангелів Охоронців
  • Замок «Князь»;
  • Замок «Старий Князь»;
  • Замок «Новий двір»;
  • Пальмярня;
  • Старе місто як урбаністичний уклад з XII, XV, XIX і XX століть;
  • Ратуша, XIX — початку XX століття;
  • Палац Т'єльша, 1860 року;
  • Палац Альберті, 1800—1803 років — в наш час тут знаходиться Музей порцеляни;
  • Замковий комплекс Четріців, XVII—XIX століть;
  • Шахта кам'яного вугілля «Юлія» — в наш час тут розміщується Центр науки і мистецтва «Стара Копальня» ;
  • Мавзолей, 1936—1938 років.
Храми
  • Колегіата Найсвятішої Діви Марії Скорботної та святих Ангелів Охоронців та зальний костел, 1898—1904 років;
  • Костел Божої Матері Скорботної, побудований у XIV столітті, ґрунтовно перебудований у 1714—1718 роках;
  • Парафіяльний костел святого Юрія, 1894—1898 років;
  • Парафіяльний костел святого Йозефа, 1908—1910 років;
  • Парафіяльний костел Воскресіння Господнього, 1867—1870 років;
  • Євангелістський костел, за проєктом Карла Готхарда Ланґганса, 1785—1788 років.

Наука і освіта[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Валбжих 4.jpg

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Валбжиський повіт
  3. https://www.hradeckralove.org/walbrzych-polsko/d-54283/p1=22577
  4. а б в г Wałbrzych - Szkolnictwo.pl. www.szkolnictwo.pl. Процитовано 2021-01-10. 
  5. а б в г д е ж и к л м н Historia. Oficjalny Serwis Miasta Wałbrzycha. Процитовано 9 січня 2021. 
  6. Wałbrzych - skondensowana historia - Tajemniczy Dolny Śląsk. tajemniczydolnyslask.pl. Процитовано 2021-01-09. 
  7. а б в г д е ж и к Lokalna Organizacja Turystyczna "Aglomeracja Wałbrzyska". www.lotaw.pl. Процитовано 2021-01-09. 
  8. У Польщі військові розповіли, коли дістануть на поверхню «золотий потяг»
  9. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r.. stat.gov.pl (pl). Процитовано 2021-01-10.