Валентина Лисиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентина Лисиця
фотографія
Основна інформація
Дата народження 11 грудня 1969(1969-12-11) (45 років)
Місце народження Київ
Країна Україна Україна, Flag of the United States.svg США
Професія піаністка
Інструменти фортепіано
Жанр класична музика
Лейбл Audiofon Records
valentinalisitsa.com

Валентина Лисиця ( * 11 грудня 1969, Київ[1]) — американська класична піаністка українського походження.

Біографія[ред.ред. код]

Валентина Лисиця народилася в Києві і почала грати на фортепіано в три роки, щоб уже через рік виконати свій перший сольний концерт. Незважаючи на ранню схильність до музики, її дитячою мрією було стати професійною шахісткою. У дитинстві Лисиця відвідувала Київську середню спеціальну музичну школу ім. Лисенка, пізніше разом зі своїм майбутнім чоловіком, Олексієм Кузнєцовим, навчалася в Людмили Цвірко у Київській консерваторії. У 1984 році в дуеті зі скрипалькою Тетяною Полячок Лисиця виграла юнацький конкурс виконавців «Концертіно Прага». У 1991 році Лисиця і Кузнєцов виграли перший приз престижного міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів «Dranoff International Two Piano Competition», що дозволило їм переїхати в США, щоб продовжити свої кар'єри концертних піаністів і в 1995 році дебютувати на нью-йоркському фестивалі «Mostly Mozart Festival» в Лінкольн-центрі.

Концертна діяльність[ред.ред. код]

У концертному сезоні 2008-2009 Лисиця дала понад вісімдесят концертів з такими іменитими складами, як Симфонічний оркестр штату Сан-Паулу, Новозеландський симфонічний оркестр, Варшавський філармонічний оркестр, Празький камерний оркестр, а також виконала кілька камерних дуетів, серед яких виступи з американським віолончелістом Лінном Харреллом, американським скрипалем Джиммі Ліном, американським альтистом Роберто Діасом, британською скрипалькою Ідою Гендель.

Найважливішою співпрацею, за словами самої піаністки, був дует з американською скрипалькою Гіларі Ган. Про популярність Лисиці серед публіки свідчать виступи в таких залах, як Карнеґі-Хол і Евері Фішер Хол (Нью-Йорк, США), «Консертгебау» (Амстердам, Нідерланди) і Великий концертний зал Віденського музичного товариства («Wiener Musikverein»).

Концертний репертуар піаністки налічує понад сорок творів, у тому числі всі концерти Людвіга ван Бетховена та Сергія Васильовича Рахманінова, обидва концерти Дмитра Дмитровича Шостаковича і єдиний концерт Едварда Гріга.

Українофобська кампанія[ред.ред. код]

Валентина Лисиця проводить послідовну антиукраїнську кампанію в Твітері, де звинувачує українську владу в агресії на Донбасі та всіляко підтримує агресивну політику Росії та Володимира Путіна в збройному протистоянні з Україною на Сході України. Вона є прихильницею анексії Криму Російською Федерацією в березні 2014 року. Через низку антиукраїнських виступів і підтримку інтервенції Росії в Україні філармонія Торонто скасувала її концерти. Причиною були вказані пропаганда ненависті проти етнічних і соціальних груп, які включали також африканців, неповносправних осіб та людей, які пережили Голокост. Сама піаністка вважає свої пости "сатиричними" і "художньою гіперболою" та у відповідь на звільнення поширила свою медіа-кампанію проти керівництва симфонічного оркестру і проти особи, яка пропонувалась на її місце. [2][3]

Випадок зі звільненням піаністки використовується російською пропагандистською машиною для спроби розколу в західному суспільстві та поширення штампів путінської пропаганди в канадській пресі[4].

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

Лисиця записала 6 CD (2 соло CD) у Audiofon Records (два в дуеті з Олексієм Кузнєцовим), Золотий CD для лейблу CiscoMusic з віолончелістом ДеРосса, дует зі скрипалькою Ідою Гендель. Лисиця нещодавно брала участь з HORSE the Band в записі їх пісні «Rape Escape», що займає провідну роль в останньому на даний момент альбомі «Desperate Living».

Офіційні відеовидання[ред.ред. код]

  • Valentina Lisitsa plays Schwanengesang (Schubert 's last 14 Songs transcribed by Liszt)(2005)
  • F. Chopin, 24 Etudes for Piano op. 10, op. 25(2004)
  • Black & Pink(2006)

Цікаві факти[ред.ред. код]

До українофобського скандалу Валентину Лисицю позиціонували, як найпопулярнішу піаністку світу на сайті YouTube. [5]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]