Лютікова Валентина Іванівна
| Валентина Іванівна Лютікова | ||
|---|---|---|
| Валентина Іванівна Лютікова | ||
 | ||
| Народилася |
4 жовтня 1953 (70 років) Керч, Автономна Республіка Крим | |
| Громадянство |
 Україна →  Росія | |
| Національність | росіянка | |
| Діяльність | політик | |
| Знання мов | російська | |
| Членство | Верховна Рада України VII скликання | |
| Посада | народний депутат України[1] | |
| Партія | «Партія регіонів» → «Патріоти Росії» | |
| Нагороди |
| |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| VII скликання | |||
| Партія регіонів | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Валентина Іванівна Лютікова (нар.4 жовтня 1953; Керч, Автономна Республіка Крим) — проросійський політик, український колабораціоніст з Росією, Народний депутат України VII скликання, колишній член Партії регіонів.
Освіта[ред. | ред. код]
Керченська філія Севастопольського приладобудівного інституту.
Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут за фахом інженер-хімік-технолог.
Херсонський національний технічний університет.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
1971 р. контролер ВТК, інженер з стандартизації на Керченському металургійному заводі ім. Войкова.
1986 р. призначена секретарем Кримського обласної профспілки робітників металургійної промисловості.
З 1989 по 1995 рр. — голова групи народного контролю, начальник квартирного бюро Керченського металургійного комбінату ім. Войкова.
У 1990 р. обрана депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
З 1995 р. працювала головним спеціалістом відділу субсидій, завідувачки організаційно-контрольного відділу Керченської міської ради.
З 2002 по 2006 рр. очолювала Керченський центр зайнятості.
З 2006 р. — секретар Керченської міської ради.
На парламентських виборах 2012 р. висунута кандидатом у депутати Верховної Ради України від Партії регіонів по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 5. За результатами голосування отримала перемогу набравши 41,81 % голосів виборців[2].
Після виборів Президента України 2014 року Лютікова вийшла з Партії Регіонів і увійшла до складу депутатської групи «За мир і стабільність». 18 вересня 2014 року на прес-конференції заявила про складання з себе депутатських повноважень у зв'язку участю у незаконних виборах в окупованому Криму.[3]
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Результати голосування. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ Міхальчевський і «Патриоты России»; investigator.org.ua, 10 січня 2018.
- ↑ Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 21 грудня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лютікова Валентина Іванівна [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]; Чесно. Процитовано 26 квітня 2020.
|
Це незавершена стаття про політичну діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 4 жовтня
- Народились 1953
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня
- Народні депутати України 7-го скликання
- Члени Партії регіонів
- Виборчий округ 5
- Українські колаборанти
- Українські колаборанти з Росією (з 2014)
- Українські колаборанти з Росією в Криму (з 2014)